Журнал Сучасність (1-368; 1961-1991)

СУЧАСНІСТЬ

СІЧЕНЬ 1976 - Ч. 1(181)

Б. БОЙЧУК: ДУМКИ ПРО ГЛОСАРІЙ
БОГДАНА КРАВЦЕВА

B. СТУС: ІЗ ЗБІРКИ ВЕСЕЛИЙ
ЦВИНТАР

C. ГОРДИНСЬКИЙ: ПОЕЗІЯ МИХАЙЛА
ДРАЙ-ХМАРИ

Б. ПЕНСОН І В. ЧОРНОВІЛ: БУДНІ
МОРДОВСЬКИХ ТАБОРІВ

М. ПРОКОП: РОМАН ШУХЕВИЧ-
ЧУПРИНКА Й УПА І ОУН

А. КАМІНСЬКИЙ: ЯКА ЕВОЛЮЦІЯ?

ЛЬВІВ’ЯНИН: ЗА ПРИЯЗНЬ І
ДРУЖБУ МІЖ НАШИМИ НАРОДАМИ

“81ІСА8Ш8Т” — ЛА1ЧІІАК 1976
8 М^NСНЕN 2, КАКЬ8РЬАТ2 8/III

НОВІ ВИДАННЯ ’СУЧАСНОСТИ”

ЮРІЙ ЛАВРІНЕНКО

ВАСИЛЬ КАРАЗИН
АРХІТЕКТ ВІДРОДЖЕННЯ

Мюнхен, 1975, 200 стор. Обкладинка Лариси Лавріненко.
Книжка про діяча Українського Відродження — яскраву істо¬
ричну постать Василя Каразина, що його тенденційно
присвоювала російська історіографія і не доцінила україн¬
ська.

Ціна 7.00 дол.

НАЦИОНАЛЬНИИ ВОПРОС В СССР

Документи. Упорядкував Роман Купчинський. Мюнхен, 1975,
448 стор.

Збірник самвидавних статтей російською мовою до націо¬
нального і міжнаціонального питання в СРСР — україн¬
ських, естонських, латвійських, білоруських, єврейських,
грузинських, вірменських і татарських діячів.

Ціна 7.95 дол.
У твердій оправі 9.50 дол.

Замовлення на всі видання "Сучасности” висилати
на адреси В-ва:

В Европі:

Зибазпізі
8 Мипсїіеп 2
Кагізріаіг 8/111

РесІегаІ ПериЬІіс оїї Сегтапу

У США:

ІЧіпа Ипуігкуі

875 \Л/ез1 Епб Аує, Арі. 14В
ІЧєуу Уогк, ИУ 10025
Ц5А

сії^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог£

СУЧАСНІСТЬ

ЛІТЕРАТУРА, МИСТЕЦТВО,
СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ

СІЧЕНЬ 1976
Ч. 1(181)

РІК ВИДАННЯ ШІСТНАДЦЯТИЙ
МЮНХЕН

Видає: Українське товариство закордонних студій «Сучасність»

Редакційна колегія: Вольфрам Бургардт, Анатоль Камінський, Богдан
Кордюк, Іван Кошелівець, Василь Маркусь, Кирило Митрович,
Аркадія Оленська-Петришин, Мирослав Прокоп, Роман
Рахманний, Богдан Рубчак, Марта Скорупська

Редакція не приймає матеріалів, не підписаних автором, і застерігає
за собою право скорочувати статті і правити мову.

Статті, підписані авторами, висловлюють їх власні погляди, а не
погляди редакції.

Усі права застережені. Передруки і переклади дозволені тільки за
згодою ватора і видавництва. Передруки крайових матеріалів
дозволені за поданням джерела.

Резюме статтей цього журнала друкується і реєструється в ”НІ8Іо-
гісаі АЬзігасІз”

Сетазз сіет Сезеїг ііЬег сііе Рге88е уот 3. 10. 1949 (§ 8, АЬз. ЗО ипсі
§ета88 сЗег Уегогсіпипб гиг ВигсЬ£іїЬгип§ сііезез Сезеїгез \’от
7. 2. 1950 \уігс1 тіідеіеііі:

Негаи$£еЬег: 11кгаіпІ8сЬе СезеІЬсЬаІІ £йг Аизіапсіззіисііеп “Зибазпізі” е. V.
8 МітсЬеп 2

Кагізріаіг 8/ІІІ (Те1е£оп 59 46 67)
ч ип(1е8іериЬ1ік ОеиІзсЬІапсІ

¥

СезсНаІ^ііНгег шиї /йг йеп ІпНаїї оегапіюогіІісН: І. Сгогпі)

Огиск: СеЬгіісІег \Уе8ІепЬиЬег

МііпсЬеп 12, Неіпіегапріаіг 4.

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

+ Богдан Кравців

БОГДАН КРАВЦІВ

У глибокому смутку і болю ділимося з усією українською
громадою та нашими читачами і приятелями трагічною вісткою,
що 21 листопада 1975 року помер після важкої недуги головний
редактор нашого журналу, поет, літературний критик, учений,
громадський і політичний діяч Богдан Кравців.

Богдан Кравців народився 5 травня 1904 року в селі Лоп’янка,
повіт Долина, тепер Івано-Франківської обпасти, в родині свяще¬
ника Миколи Кравцева. Дід Богдана Кравцева, Теодор Кравців, був
селянином. Матір Богдана Кравцева, Олену з Богачевських,
заслали більшовики у Приамурський край.

Середню освіту Богдан Кравців здобув у філії Академічної
гімназії у Львові, а від 1923 року студіював на філософічному
факультеті Тайного Українського Університету, згодом в універ¬
ситеті Яна Казимира у Львові. У той час він був головою Україн¬
ської Студентської Громади та одним з основоположників органі¬
зованого українського націоналістичного руху. В роках 1927-29
він був головою Союзу Української Націоналістичної Молоді в
Західній Україні, в 1927 році брав участь в Конференції Україн¬
ських Націоналістів у Берліні, в 1929 році, після утворення
Організації Українських Націоналістів, він став першим головою
Краєвої Екзекутиви ОУН в західніх областях України. Від юних
років Кравців працював в організації української молоді "Пласт”,
перебував у ньому на керівних постах та редагував у роках 1923-27
та 1948-49 пластовий часопис Молоде Життя.

Богдан Кравців був одним з організаторів великого народного
здвигу у Львові 1 листопада 1928 року, у десяті роковини
утворення Західньо-Української Народньої Республіки, для
протесту проти польської окупації західніх областей. Восени 1929
року Кравців був головним промовцем на масовому вічу у Львові,
на якому складено протест проти арештів діячів СВУ і СУМ в
УРСР. І тоді, і пізніше Кравців брав участь в організованому
громадському житті і в роках 1935-39 був членом Головного

4

сіі^Шхесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

Виділу Товариства "Просвіта” у Львові. За його діяльність
Кравцева кілька разів арештувала польська поліція,а в 1930 році
його засуджено на три роки в’язниці. В 1934 році він був знову
ув’язнений у концентраційному таборі в Березі Картузькій.

Авторству Кравцева належать такі збірки поезій: Дорога,
Львів, 1929; Промені, Львів, 1930; Сонети і строфи, Львів, 1933;
Остання осінь, Берлін, 1940; Під чужими зорями, Берлін, 1941;
Кораблі, ('вибране), Байройт, 1948; Зимозепень, Філадельфія, 1951;
Дзвенислава, Джерзі Ситі, 1962; Глосарій, Реґенсбурґ-Рутерфорд,
1949-1974. Переклади: Пісня пісень, Львів, 1934; Райнер Марія
Рільке: Речі й образи, Нюрнберг, 1947, Есей: На багряному коні ре¬
волюції, Нью-Йорк, 1960. Антології: Обірвані струни, Нью-Йорк,
1955; Поети чумацького шляху, Мюнхен, 1962; Шістдесят поетів
шістдесятих років, Нью-Йорк, 1966. Богдан Кравців був редак¬
тором численних видань і збірок, зокрема XI, XII і XIII томів п.н.
Повне видання творів Тараса Шевченка, Чікаґо, 1959-63;
історичної поеми Миколи Бажана Сліпці, Мюнхен, 1969; збірки
Іван Франко про соціялізм і марксизм, Нью-Йорк, 1968; та
документів і матеріалів до історії української політичної думки
Вивід прав України, Нью-Йорк, 1964. Кравців був теж автором
численних праць та критичних есеїв про сучасну українську
радянську та еміграційну літературу, бібліографії, праць про старі
карти України та староукраїнську мітологію. Богдан Кравців був
дійсним членом Наукового Товариства ім. Шевченка та Україн¬
ської Вільної Академії Наук. Він теж був науковим співробітником
Українського Наукового Інституту Гарвардського університету.

Велику частину свого життя Богдан Кравців присвятив
журналістичній праці. В 1928 році він редагував Юнацтво, орган
Союзу Української Націоналістичної Молоді, який швидко забо¬
ронила польська влада. В роках 1928-30 він був співредактором
націоналістичного тижневика Український Голос, що появлявся в
Перемишлі, в 1934 році головним редактором тижневика Вісті у
Львові, який також закрила польська влада. В 1936 році Кравців
редагував у Львові політичний тижневик Г олос Нації. Богдан
Кравців був також редактором літературно-мистецьких органів у
Львові: Дажбог (1935) та Обрії (1936-37). Під час війни,
перебуваючи у Берліні, він редагував часопис Г олос для насильно
вивезених до Німеччини українських робітників.

Після війни Богдан Кравців жив спочатку в Німеччині, де у м.
Авґсбурзі був редатором журналу пластової молоді п. н. На сліді, а
після переїзду до США, він у роках 1950-53 був редактором
щоденника Америка у Філадельфії, а від 1955 до 1973 року він
працював заступником головного редактора щоденника Свобода
в Джерзі Ситі. Від часу заснування нашого журналу в січні 1961

5

року, Богдан Кравців був членом його редакційної колегії, а від
1970 року аж до кінця свого життя, його головним редактором. Він
був також редактором українського та англомовного видання
Енциклопедії Українознавства.

Богдан Кравців був людиною універсального, енциклопедич¬
ного знання, що його він нагромадив упродовж десятиріч послі¬
довної праці. Він був трудівником франківського типу, і свої
надбання передав громаді у десятках своїх літературних,
наукових та публіцистичних праць, у незліченній кількості статтей.
Його праці є тривалим, незнищенним вкладом в українську
духовну культуру. Його відхід є величезною втратою для
українського народу, якому він віддавав усі свої сили, віддав
неоціненні послуги.

Видавництво і редакція журналу Сучасність
Дослідне об'єднання Пролог.

6

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§

ДУМКИ ПРО "ГЛОСАРІЙ”
БОГДАНА КРАВЦЕВА

Богдан Бойчук

(Ці думки були виголошені у вересні 1974 року в сімдесятиліття
поета. Тому що родилися вони поспішно і для загального
слухача — мають фрагментарний і загальниковий характер.
Автор, відмовляючись давніше їх друкувати, обіцяв Богдану
Кравцеву колись поширити і доглибити ці думки. На превеликий
жаль, Богдана Кравцева покликано в інші світи аж надто скоро
і раптово — тому друкую цю доповідь без змін як свідчення про
нашу взаємність.)

В короткому відгуку на останню збірку Богдана Кравцева Глосарій
(Свобода, 21 .V.1974) я писав ”що тлумачення чудово визбираних
на перехрестях минулого таємних і незрозумілих слів у більшості
випадків і далі залишається таємним і не повно зрозумілим, як
усяка добра поезія”. Тому що це ставлено під сумнів, додам, що
справжність поезії, на мою думку, частинно полягає на тому, що
вона по-різному до кожної людини говорить, для кожного має
індивідуальне значення, тому одна конкретна людина може
збагнути її тільки по-свому, тобто частинно. Це стосується всякої
доброї поезії, а Шевченка й поготів. Бо вистачить отак нашвидко-
руч навести: ”1 неситий не виоре на дні моря поля”, — то стане
наглядним,що образ цей не такий то ясний і не легко сприйнятли¬
вий. Днями можна вдумуватися в цей образ і відкривати нові
інтерпретативні грані. І всі добрі поезії Шевченка такого порядку.

І коли взяти отакі рядки Кравцева:
і шлях заступить плем’я необорне
залізним проростом зубів зміїних.(”Арґо”)
то залізний проріст зміїних зубів дуже для мене таємний, темний і
не легко його збагнути. Він будить багато асоціацій, які сягають в
далечінь минулого. Дуже складний теж своїм сюрреалістичним
перевтіленням традиції отакий образ: вінків барвінкових надбав і в
жили весілля, як вина, налив; або навіть прості на перший погляд
рядки:

І тільки — привид навісний і дивий
нащадків пізніх він страшив, пернатим
вогненним кликом збившись верху древа. ("Див”)
викликають дуже багаті асоціації та інтерпретації, перекидаючи
мости від сьогодення до Слова о полку.

І так можна навести цілий вірш ’ТІраосінь”, можна вибирати

7

рядки з кожної поезії, і ця різноплощинність сприймання буде там
присутня.

Дискусія кругом збірки Глосарій непрямо торкнула
принципову, традиційну вже в нас, поетичну проблему, і я хочу
потрактувати її тепер одвертіше. Свого часу Яр Славутич писав,
що "творчий шлях Богдана Кравцева постелився до своєрідного
клясицизму” та що "зерівська школа виявила благородний вплив"
на поезіях Кравцева. Двадцять п'ять років пізніше, говорячи про ту
саму поезію я відмітив, що в ній трапляються ще тлінні нео-
клясичні останки, але трапляються зрідка. Юрій Шевельов 25
років тому назад говорив про "звернення до джерел національно-
органічного стилю нашої поезії, до дуже цікавого варіанту
українського бароккового стилю”. Три досить різні оцінки... Я
хотів би зупинитися на "зерівській школі, чи радше на принципах
Миколи Зерова (бо школи не було, а тільки іфоно різних по-суті
приятелів) про його спрямовування "до джерел”. Джерелами він
вважав західню культуру, особливо класичну. Настанова Зерова
була інтелектуалізована, в додатку, неорганічна, тому й нетворча.
Бо ніяка чужа культура (не говорячи вже про "модерні” неонові
світильця сьогодні) чи поетична традиція не може бути повно
органічною для росту української поезії. Бажаючи відіпхатися від
простацтва в літературі і високо піднести рівень її — бажання само
собою благородне — Зеров спрямовував до не тих джерел. І якщо
він особисто знайшов органічне відношення до клясицизму —
винятки є і будуть — то цього ніяк не можна поширити на всю
українську поезію, на спрямування її. Бо наші джерела — внутрі
нас самих, в нашому сучасному і минулому.

Богдан Кравців вибрав щасливішу розв’язку. Клясичний
принцип гармонії, рівноваги і глибинности — природній характеру
Кравцева-людини. Відпихатися від нього було неможливо і без-
потрібно; людина бо відіпхатися від себе і своєї спадковости не
може. Тож основно прийнявши контури зерівських напрямних,
Кравців пішов до протилежних, наших власних джерел:
ритуальних, демонологічних, побутових, історичних, народних і
навіть літературних. Джерела ці, і глибокі, і унікальні, і далеко
невичерпані! І якщо в нашій поезії були вершинні вияви, то йшли
вони з українських джерел. Так наразі було досі. Отже, в моєму
розумінні Глосарій є в певному сенсі протиставленням до
концепцій Зерова, а не продовженням їх.

Зовсім інша справа з феноменом барокковости, яку
запримітив Ю. Шевельов. Всяка народна творчість багата на
прикраси, на опуклі елементи, і цим вона стикається до якоїсь
міри з ознаками барокко. Кравців свідомо і повно черпав з
народних джерел, — то й нашарування бароккових елементів на

<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

зрівноважену клясичну форму наявне і контрастовою своєю
природою незвичне і цікаве в його поезії. Про національно-ор¬
ганічний стиль мови, зрозуміло, бути не може, бо стиль — це вияв
індивідуальности людини, що творить.

Я зупинився на цих загального порядку речах, щоб в такий
спосіб хоч нашкіцувати поетичний родовід Богдана Кравцева і
дати перспективу в його взаємини з певними рухами і певними
концепціями.

А тепер повернуся до самої поезії Г лосарія. Коли в чисто фор¬
мальній площині є суперпозиція динамічної по своїй природі, роз¬
машистої, традиції на строго визначені контури неокласицизму,
тобто відбувається свіжа перестановка елементів далекого і
ближчого минулого, — то в сприймальній площині відбувається
процес тлумачення прадавньої символіки на мову сучасної
людини. Іншими словами, та сама суперпозиція (традиційної
символіки на модерну) існує теж в площині змісту. Дуже цікава
взаємність ніби несполучних світів; а особливо цінна вона тим, що
відбувається паралельно в формі і змісті. Про деякі ознаки форми
поезій Богдана Кравцева я згадував уже в [Свободі, а тепер
потрактую тільки загальні цикли тематичного порядку.

Лука Луців у довгій статті "Богдан Кравців — поет”, що друку¬
валася у Свободі, делікатно заторкує проблему тематичної
несуцільности Глосарія. Мене це заінтригувало, я перетасував
Г лосарій на свій лад і прийшов до дуже тісно пов’язаних
тематичних циклів.

Перший — це цикл історичної перспективи, який можна б
почати віршем ”Арґо”, тобто зверненням до Язона, щоб той не
посилав синів Геллади в далінь Кольхіди-України, бо їх
.... обмарять ночі солов’їні,
данням любовним зможуть гожі жони
і шлях заступить плем’я необорне.

Трактує тут поет взаємодію між гелленською мітологією,
духовістю, та українською земною реальністю. Якщо в цьому
циклі виступає ліричність, то вона відноситься до прастарих часів,
коли поет тужливо згадує про райгород багатий, вирій, рай, що в
тьмі віків нам сниться повен дива. Поезія ця, "Вирій”, дуже цікава
своєю композицією та інструментацією (райгород-вирій-рай),
служить вона тут теж як своєрідне антоничівське Ліричне
інтермеццо, бо далі слідував би вірш "Котора” про княжі усобиці
та осліплення князя Василька братами. Цей історичний інцидент
Кравців ніби осимволізовує і п’ятнує ним всю нашу історію
усобиць:

Устане брат єхидний і навмір
ножем прониже братові зіниці
і темного в’язнитиме в темниці.

9

Відійшовши трішки від теми, варто звернути увагу на добирання
слів поетом, — такі нюанси, як от ножем прониже, вказують на
дуже тонке відчуття поетично-мовного матеріялу Кравцевим.

Наплив, а так відплив татарських орд оставили на нашому тілі,
чи в нашій спадковій свідомості, досьогодні ще відчутні шрами:

І тільки часом батогом достотнім
шмагне тебе клятьби чужої слово,
ножем уріжуть хижі, косі очі. ("Орда”)

Батіг слова, ніж очей — оставлені елементи жорстокости і
косости, аж до поняття "татарських людей", яке трактується
згодом у вірші Туляй-поле". Послідовно і жорстоко проходять
крізь рядки Кравцева дальші історичні події, але ми зупинимось
тільки на синтетичному вірші "Соловки”, про заслання Петра
Калнишевського до соловецького манастиря, де він крізь млу
століть ясно бачив наше історичне прокляття: як день-крізь-день в
цю пустку (соловецьку — Б. Б.) будуть гнати, унівець зводити,
корити волю синів його далекої землі. Це синтеза, історична
синтеза нашої долі. Після цього прийде Ґонта,

Вогненним вихром здійметься він, гряне
з розстайдоріг і селищ України...

щоб

в ножів свячених лютій хуртовині

затьмарить жахом обрії багряні. ("Ґонта”)

Звернувши увагу на вишуканий словник (розстайдороги селищ) та
на сильну і добру метафору затьмарення жахом обріїв,
повернемось до вічно повторюваного в нашій історії образу
четвертувань, катувань, розпинань, який символізує для нас Ґонта.
Але без уваги на все це,

... раптом... Чуєш? Рине чвал кінноти,
несеться степом буйний гомін бою,
лунає "Не дивуйтесь!”, наче дзвін.

І знову хтось зозулею самотній
квилить про мужа милого з журбою,
що із походу не вернувся він. ("Пісня”)

Тут вже є синтеза нашої почуттєвої долі, яку (тобто почуттєвість)
ранять історичні жорстокості, і квиління однаково припадало на
долю прадавньої Ярославни, як і сучасної Ярославни,
перекидаючи таким чином мости між ними. А в Туляй-полі”
прокляте історичне коло робить повний оборот:

Ще й нині бунту буряне вино
нам інколи і глузд і розум краде
і чорний прапор розколу і зради
викидує Оскілко чи Махно.

10

сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

Щоб знов тоді тратити не тільки стан господаря, але й
господарство, і вже тільки здалека мріяти про поворот в ласкавий
край, де ластівки й лелеки, де чаром криниці й серця взялись; щоб
перспективи чимраз то гуснули і темніли:

Усотаний у твань і баговиння

мізерних слів і мислей цвіль і слизь,

в безвивідь буднів грузнеш. Глухо скрізь. ("Неристь”)

Це послідовний, строго пов’язаний історичний цикл, який цікавий
ще й тим, що історичні кола трагедій і вставань перетинаються
теж з особистими, почуттєвими, колами окремих людей.

Другий тематичний цикл, який привертає увагу — це цикл
кохання-весілля-роду. Я почав би його віршем "Веснянка” (вживаю
поняття вірш і поезія синонімно, даючи навіть перевагу віршеві, бо
слово поезія стало за претенсійним, помпезним і тому й
дешевшим), про юність, танці та кохання, що паралелізують з від¬
родженням весною природи, коли закоханням, мов солодким
трунком, наллється серце. Це закономірно визріває в ритуал
сватання, в єхидне чарування сватів та в гожість тіла:

Щоб нині й завтра очі чарувати

сватам змагала — щедра на уроду,

на буйність кіс і повноту грудей. ("Криниця”)

Еротичні й ритуально-весільні мотиви вливаються, чи радше
зливаються з побутово-демонологічними, творячи різногранний і
барвистий світ купального вогню, русих кіс та зорей віч.
Ритуальність, повіря, народна символіка якось дуже просто і
природно пов’язувалися з явищами вселенної та особистою долею
окремої людини:

З барвінком розмайним проміння світле
в ясний вінок зів’є, у сонця коло —
для себе і для милого... ("Барвінок”)

Всі ці грайливі залицяльні елементи нарешті синтезуються,
ваготіють і доходять до серйозного, господарського ритуалу
печення короваю, коли

Зберуть муки з семи стогів пшениці,
що Хоре її в сімох млинах молов,
і туку — масла від семи коров,
з сімох криниць погожої водиці. — ("Коровай”),
та до ритуалу весілля:

. споквола

мастили коси медом, на коліна
хліби пшеничні клали, щоб нетлінна
була вона, родюча — як земля. ("Лада”)

Тут вже грайливість поступає вагомості — господарській, тим то
життєвій, ритуальності. Після того ідуть нормальні проти-

II

лежності життя: або після плясання жінка хилиться роз¬
плетеним розмаєм на руки мужа і віддається йому; або губить
нелюбого мужа ножем кривавим, зламавши шлюбу свячені
мости.

Найвидніше місце в Глосарію займає третій цикл демонології-
повіря-ритуалу. Він має таку назовну перспективу:

Повіря — Біс, Блуд, Відьма, Вовкулака, Упир, Чугайстир, Чар-
зілля, Тирлич-зілля, Тройзілля, Уроки;

Демонологія — Водяник, Домовик, Лісовик, Іриця, Перелесник;

Ритуали — Дунай, Жнивка, Жовтень, Закладчини, Купала,
Мавська ніч, Папороть, Русалля.

Названі троїсті кола (повір’їв, ритуалів і демонології) не роз¬
межовані різко, вони перетинаються, заходять одне в одне,
доповнюють себе. Тому що це найбільший у збірці цикл,
зупинюся тільки на найкращих його виявах. Вірш "Відьма”,
найкращий, мабуть, у збірці, проілюструє згадуване перетинання
кіл:

Я знаю все... Усе мені відомо:
перевивати чаром людські кроки,
наводити й відводити уроки,
в гарячку кидати і злу судому.

Ще вмію я старому й молодому
любовної прибавити мороки —
і в повен чуда, в дивен світ широкий
на мрій мітлі меткій злітати з дому.

І навіть свій кінець я знаю, бачу:
порве мене юрба, роздягне мстива
і кине на знущань розгнуздя злюще...

І смерть замислить гіршу за собачу —
колом осиковим проб’є, для дива
розірве кіньми, розчахне живу ще.

Зокрема звертає увагу чудова метафора перевивання чарами
людських кроків та емоційна композиція цього сонета, чи радше
динаміка емоційної композиції, що починається легкими
чарувальними елементами, а кінчається інтенсивним, трагічним
осиковим колом в тілі та розриванням кіньми живцем. До най¬
кращих віршів належить теж "Водяник”, ненатлий м'яса пухлий
дід, який у дуже складній метафорі поглинає в зелену пряжу
поглядів дівчат. Цей сонет характерний беззакидною гармонією
всіх елементів: словника, тону, емоційної погідности та кольориту.
Ще досьогодні, навіть для нашої ґенерації, живий і повний значен¬
ня наш старезний Домовик:

12

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

і в надрах печі, як у тьмі печер,
живу — про поле дбаючи, діброви,

про статки хатні, і рої й корови;
радівши, як під піч вродлива дщер
весільну курку кине, щоб роздер
і щоб живої я напився крови. ("Домовик”)

Це не тільки справжня поезія, це також те справжнє в нашій
спадковості, ті джерела, які могли б надхнути на нові шляхи
українську модерну поезію. Зовсім інакше, грайливіше, з
познаками еротичних марень та лукавоїспокусливости, виведений
"Лісовик”, який з-під брів хвилястих верховіття підморгує тобі
зеленокожий кудрявий бог спокусливо й лукаво. Знов же при¬
вертають увагу брови верховіть, і, взагалі, в цьому третьому циклі
Кравців пише з більшим розмахом і з відважнішою вина¬
хідливістю, — розсуває рамки класицизму і наливає в форму
сонета бурхливої крови.

В поезіях, де переважають ритуальні мотиви, є багато
м'якости, казковости і легкости, що наглядне в "Дунаї”, в тій воді,

. що рине від віків 1

крізь казку наших спогадів і снів,
країнами загубленого раю
у світ прийдешній...

Йде тут мова про якусь колективну відчутність, або, як каже
Богдан Кравців, про казку споминів, мрій, бажань — за красною
долею, за щастям, за красним майбутнім. Такий же ясний у
сподіваннях настрій пронизує і ритуал закладчин нового дому:
в священну покуть закладем замову

про долю щедру: злотого одного,
чар-зілля горсть, і жменю скла і соли...

А завтра, дім звершивши маєм стягу,

в хороми пустим півня голосного,
щоб криком вигнав біса коромоли,
і злидні злющі, і злодарну звягу. ("Закладчини”)

Вся ця ритуальність сама собою надихаюча, творчо жива й
інспіруюча.

Можна закінчити цей сонячний цикл ритуалів уривком з
п’янливого любашного вірша "Мавська ніч", в якому остерігається
юнака, щоб не йшов душною ніччю в бори, бо
і радісна розспівана свиріль
в ігровище завабить, де юрбою
вродливих марев завихрить тобою
обмарлива зелена заметіль.

13

Сп’янілого од вирування й тану
займуть тебе дівчата винозорі
в любашну замороч снажних обійм.

Добрий молодий вірш! (З перспективи 1975 року можна хіба
додати, що така поезія не потребує оправдань, як і цінування такої
поезії не потребує оправдань).

Отже, Г лосарій включає три строго означені тематичні цикли,
які розвиваються з логічною закономірністю. Тому що поет
відкинув тематичний принпип в укладанні збірки, а прийняв дуже
цікаву словникову композицію, — обговорені тематичні цикли
мусіли поступитися, втрачаючи свою послідовність. В поезії
форма завжди слідує перед змістом, тому композиційний вибір
Кравцева завжди правий.

Збірка Г лосарій являється теж синтезою всього доробку
Богдана Кравцева, вона показує його як поета традиційности і
життєдайности. Мені здається, що це теж корона його творчости.

14

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

ЛІТЕРАТУРА І МИСТЕЦТВО

ІЗ ЗБІРКИ "ВЕСЕЛИЙ ЦВИНТАР”

Василь Стус

Пам’яті А. ГОрської

Ярій душе. Ярій, а не ридай!

У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.

Бо мало нас. Дрібнесенька щовба
мине для молитов і сподівання.

Застерігає доля нас зарання,
що калинова кров — така крута,

така терпка, як кров у наших жилах.

У білій стужі білих голосінь,
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились.

Скінчилися останні сподівання.

Нарешті — вільний, вільний, вільний ти.
То приспішись, йдучи в самовигнання,
безжально спалюй дорогі листи,
і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй
свій невимовний горній дух пали.

Тоді вже, впертий, безвісти одчалюй,
бездомності озувши постоли.

Що буде завтра? Дасть біг день і хліба.
А що, коли не буде того дня?

Тоді вже — гибій. Отоді вже — гибій,
простуючи до смерти навмання.

Надрукованих п’ять віршів були відтворені з пам’яті їхнім автором
Василем Стусом, із неопублікованої збірки Веселий Цвинтар, яка, за його
словами, безнадійно втрачена, бо була забрана від автора в часі його
арешту. — Редакція.

15

Сто дзеркал спрямовано на мене,
в самоту мою і німоту.

Справді — тут? Ти справді — тут? Напевне
ти таки не тут. Таки не тут.

Де ж ти є? А де ж ти є! А де ж ти?

У безодні вір! У вирві спроб?

Ось він, довгожданий дощ! Як з решета
заливає душу всю в сльозах.

Сто твоїх конань, твоїх народжень.

Страх, як тяжко висохлим очам.

Хто єси? Живий чи мрець? Чи, може,
і живий, і мрець, і сам на сам.

На Лисій горі догоряє багаття нічне,
і листя осіннє на Лисій горі догоряє
А я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю,
чи Лиса гора впізнала б мене.

Поро вечорова, поро тонкогорлих розлук!

І я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю,
чи я ще живий, чи помер, чи живцем помираю,
бо все відгриміло, відквітло, відграло, відгасло навкруг.
Та досі ще пахнуть журливі долоні твої
і губи — гіркі, аж солоні, і досі ще пахнуть.

І збавлений вік проліта — схарапудженим птахом,
і глухо, як кров ув аортах, надсадно гудуть солов’ї.

Цей біль — як алькоголь агоній,
як вимерзлий до хрусту жаль.
Передруковуйте прокльони
і переписуйте печаль.

Давно забуто, що є — жити.

І що є світ, і що є ти.

У власну душу увійти,
дано лише несамовитим.

16

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

І ти ще довго сатаній,
ще довго сатаній, допоки
помреш, відчувши власні кроки
на білій голові своїй.

17

ПОЕЗІЯ МИХАЙЛА ДРАЙ-ХМАРИ І її
ПЕРЕКЛАДИ ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВОЮ

Святослав Гординський

З низки праць (книжок і статтей) про Михайла Драй-Хмару, що їх
досі встигла написати і видати його дочка Оксана Ашер, остання її
праця привертає особливу увагу.* Не тільки тому, що авторка цієї
праці оборонила її як докторську дисертацію у Сорбонні, ще в
1967 році, а передусім тому, що це одне з рідкісних видань про
українську поезію та, зокрема, про її зв’язки з поезією
французькою. Авторка зуміла притягнути до своєї праці, як
консультантів для перекладених поезій Драй-Хмари, трьох
видатних французьких поетів: Шарля Вільдрака, Христіяна
Бернара і Рене Шеналя. Треба ще згадати, що ця праця була
видана в Канаді за допомогою Канадської гуманістичної ради
дослідів в Оттаві, яка визнала загальнолюдську вартість цієї праці
та потребу її видання, хоч авторка її не є канадською гро¬
мадянкою.

Перед тим, заки перейти до обговорення цього видання, я б
хотів коротко зупинитися на стані дотеперішніх видань поезій
Драй-Хмари. Це важливе остільки, що досі немає однотомника, в
якому була б зібрана вся, порівняно невелика, поетична творчість
поета. У виданій 1926 року, єдиній своїй друкованій збірці
Проростень поет не помістив усіх своїх тодішніх віршів, тільки
вибір найкращих з них. Збірка ця, що складається з 37 окремих
поезій, хоч і є єдиною його прижиттєвою збіркою, достатня для
того, щоб запевнити її авторові тривале місце на самому вершку
українського поетичного Парнасу. Після трагічного кінця поета
настала довга перерва з виданням його поезій і щойно в 1964 році
заходами Оксани Ашер появилася в Нью-Йорку, накладом
Дружини Автора, збірка Поезії, куди, крім Проростеня (звідки
непотрібно вилучено дві поезії), увійшла написана римованими і
вільними віршами поема "Поворот” і вірші з проектованої поетом
збірки”Соняшні марші”та ще деякі переклади. Чимало з цих віршів
подано за збереженими родиною поета рукописами, і вони стали
відомі вперше. П’ять років пізніше В. Іванисенко і С.
Крижанівський видали книжку Михайло Драй-Хмара, вибране

*Огаі-Сіітага еі І'есоїе "пео-сіаззічие” икгаіпіеппе, раг Окзапа Азіпег.
\Л/іппіред, Ме\л/ Уогк, 1975, Оерагітепі ої ЗІауіс Зіисііез, ЦІ пі уегзіїу ої
МапіїоЬа. 324 рр.

18

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

(поезії та переклади). Київ: "Радянський письменник”, 1969. Тут
Проростень поміщений повністю, деякі вірші взяті з видання нью-
йоркського, деякі знайдені в пресі, не доступній за кордоном; є
ще такі речі, як прегарний, із шопенівським звучанням вірш "Любці
Колессі”, що був надрукований у пряшівській Дукпі щойно 1966
року і не знаний упорядниці нью-йоркського видання.

Але одночасно київське видання пропустило низку речей з
причин цензурних, таких, як поема "Поворот”, де були образи
голоду на Україні, та поема октавами "Черкаси” (1928), де є рядки:
...сівши на дубовій шкільній лаві,
уперше став ламати свій язик
на кшталт московський, і слова ласкаві
міняти на чужі...

Немає також сонета "Київ” (1930), з рядками про те, що
"потліли горностаєві кереї, і шабля, і бунчук, і булава...”, нема
поеми "Кошмар” з того самого року, де кошмари, які душать
поета, викликають надто реальні алюзії. Немає вірша "Від болю
сонце скорчилось і в’яне”, з рядками "і в кожнім серці вістря
ятагана, і кожне горло стягує аркан”. Вірш датований 1934,XII, як
видно з дати, — безпосередня реакція на розстріл групи письмен¬
ників з Г. Косинкою, К. Буревієм, О. Влизьком, Д. Фальківським і
ін. Врешті, у київському виданні не могло бути й останнього вірша
Драй-Хмари ”1 знов обвугленими сірниками”, як немає й згадки
про те, що поет був ув’язнений і загинув на каторжних роботах на
Колимі. З цього перегляду видно, що повна збірка поезій Драй-
Хмари може появитися друком тільки поза Україною.

Що ж являє собою поезія Драй-Хмари і чому вона, крім своїх
чисто мистецьких вартостей, заполонює нас і сьогодні? Чи не
своїми екзистенціальними проблемами, метафізичним неспокоєм
людської істоти, виставленої — в українських умовах — на всі
небезпеки пограниччя Европи з Азією, де для життя просто
бракує часу, і тому людина змушена спішити жити
короткими, але блискучими спалахами? Чи тільки мистецькі,
стильові вимоги символізму веліли поетові говорити мовою
повною укритих значень, чи, може, його до цього змушували
причини об’єктивні, чиєсь намагання влізти йому в душу і нею
заволодіти? Це широка скаля проблем, що стосується не тільки
Драй-Хмари, але й інших його сучасників, у поезії яких між
рядками раз-у-раз пробиваються натяки на душевні зрушення, на
Грандіозні катаклізми, особисті і народні, — натяки, які завжди
тільки затривожують і не дають ні роз’яснення, ні відповіді.

Щодо поезії Драй-Хмари, то зайво сперечатися про те, чи вона
символістична, чи неокласична. Він символіст тим, що в своїй
поезії буває загадковий, химерний, невловний, незглибний, багато-

19

значний, свідомо чи несвідомо заплутаний, трансцендентний,
тобто такий, що не піддається пізнанню. Але він і неоклясик, його
бо поезія тримається на міцному риштуванні слова і мови, вона, не
раз при всій своїй містерійності змісту, збудована прецизно і чітко,
його поетичні образи майстерні, вирафіновані, спосіб його
вислову, стиль його мови — досконалі і яскраво різняться від
розхристаної поезії його доби — виплоду тієї безстильової
літератури, що її Зеров дотепно назвав українськими авгієвими
стайнями. Його лірична експресія посилена його власним
підходом до мови — до слів, зачутих у живих розмовах, і слів,
випорпаних з писаних творів і словників, слів рідкісних, а то й
зовсім забутих, що ”в глибині бездонній пролежали глухі віки”.
Поет знаходив у тих забутих словах нову магічну силу поезії, і він
умів їх відроджувати й застосовувати з відповідальністю творчої
свідомости. Це теж риса клясична. Але він, поет, ще й новатор,
може, найбільш неспокійний, експресивний поет з групи
"п’ятірного ґрона”.

Поезія Драй-Хмари має, можна сказати, теж свою барву слова.
Коли б її перекласти на мову малярства, постав би грайливий світ
найнесподіваніших кольористичних гармоній, соковитих і
яскравих, у діапазоні від імпресіоністичного милування тонами і
півтонами аж до вишуканих контрастових експресій, що
трансформують світ реальний, конкретний на нереальний, який —
у поезії — стає по-своєму реальним, відчутним.

Праця Оксани Ашер на тему поезії Михайла Драй-Хмари і
київської неокласичної школи є вдячною темою для французького
читача з перспективи самої французької парнаської і симво¬
лістичної поезії, всі бо наші неокласики її знали, давали з неї
майстерні переклади і більшою чи меншою мірою були під
впливом метод тієї поезії. Сам Драй-Хмара дав низку перекладів з
таких поетів, як Шарль Бодлер, Теодор де Банвіль, Поль
Кльодель, Трістан Корб’єр, Пеон Дьєркс, Теофіль Ґотьє, Шарль
Леконт де Ліль, Стефан Маллярме, Жерар де Нерваль, Жан
Рішпен, Жюль Ромен, Арман Сюллі-Прюдом і Поль Верлен.
Знаменитий Драй-Хмарин сонет "Лебеді”, надрукований у
Літературному ярмарку (1928, І), був поетом свідомо нав’язаний
до однотемного сонета Маллярме, з фатальною для дальшої долі
поета алюзією до "п’ятірного ґрона” нездоланих співців, які
розбивають лід одчаю і зневіри, щоб вирватися на океан кипучого
життя. В одному з чергових чисел журналу Драй-Хмара,
обороняючися від нападів критики, що, мовляв, він відірвався від
сучасности, навів свій переклад сонета Маллярме і в довгому листі
вияснював, що він своїх лебедів протиставив маллярмівському
лебедеві, який не має сили вирватися з льодових пут. Він пише, що
під "п’ятірним Гроном” мав на думці французьких поетів з сучасної

20

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

йому групи Кретейського абатства, яка була своєрідною спілкою
поетів для творчости і праці та культивувала філософію здорових
ідей і позитивного погляду в майбутнє. Що може бути цікавішого
для французького читача і літературного дослідника, як пізнання
таких фактів? Не диво, що один з засновників Кретейського
абатства, Шарль Вільдрак, дав у книжці Оксани Ашер свою май¬
стерну адаптацію Драй-Хмариних "Лебедів”, додаючи тим ще
одну ілюстрацію для заперечення погляду про те, що поезія
неоклясиків була "відірвана від сучасности”, як це твердили
представники урядової критики.

Оксана Ашер у своїй книжці на понад 300 сторінках
обговорює цілу низку проблем, що стосуються поезії Драй-Хмари
й українського неокласицизму. Тут вона зібрала імпозантну
кількість матеріалу і дала широке його насвітлення. Вона почала
від короткого і конечного для чужинного читача вступу, в якому
з’ясувала ситуацію української літератури в 19 сторіччі, з чільними
її постатями — Шевченком, Франком і Лесею Українкою. У
другому розділі (всіх є 6) вона відразу переходить до поетів-нео-
клясиків, з’ясовує стан літературних організацій радянської
України та виникнення на їх тлі "неформальної групи”
неоклясиків. Авторка дає стислі життєві дані і характеристику
творчости М. Зерова, М. Рильського, П. Филиповича і О.
Бургардта (Юрія Клена) та описує їх провідні ідеї і програму щодо
піднесення рівня української літератури шляхом пізнання досвіду
літератури світової, критичного вивчення української літературної
традиції та примату естетичного первня в справах мистецтва.
Михайло Драй-Хмара своєю творчістю, що прагнула тих самих
ідеалів, стояв у тісному співдружньому і творчому зв’язку із
згаданими поетами, культивуючи не так клясичні, як
символістичні поетичні форми.

Біографічному нарисові Драй-Хмари присвячений цілий третій
розділ, де описано його роки в гімназії в Черкасах та в колегії
Галагана в Києві, роки університетські та основний вишкіл у
ділянках мови й історії літератури на катедрі В. Перетца в
Київському університеті, наукову подорож за кордон 1913 року,
роки революції і незалежности та працю в Кам’янець-Поділь-
ському університеті. Після 1923 року Драй-Хмара переїздить до
Харкова і Києва, щоб у добу українізації взяти участь у розбудові
української культури. Авторка згадує нові літературні гурти і
журнали, "літературну дискусію” та видання першої поетової
збірки Проростень 1926 року, нагінку на українських неоклясиків
за "орієнтацію на буржуазну Е-вропу”, ліквідацію української
інтелігенції в 30-их роках і загин Драй-Хмари в концтаборі на
Колимі, в північносхідній Сибірі. Авторка подає масу фактів, не
знаних французькому читачеві, бо про Драй-Хмару є вже низка

21

праць мовами англійською і німецькою, але майже немає мовою
французькою, якщо не рахувати статті І. Чернятинського в
брюссельському журналі Ле Фламінґо (1948, чч. З і 4).

Також дуже цікавий черговий розділ книжки ”Драй-Хмара й
українська радянська література”. Тут зображені такі постаті тієї
літератури, як П. Тичина, В. Сосюра, В. Еллан, М. Хвильовий, С.
Щупак та інші, з’ясовано вороже ставлення М. Ґоркого до україн¬
ської літератури, "чистку” Академії Наук тощо. Все це подано
здебільшого на основі збереженого щоденника поета, який
наочно спостерігав і описав різні етапи ламання душ і насильниць¬
кого перетворювання українських культурних установ на безликі
"радянські”. У п’ятому, найбільшому в книжці розділі, авторка
розглядає тему: поезія Михайла Драй-Хмари й аналіза його
поетичної техніки. Тут детально розглянута збірка поезій
Проростень, написана в 1919-26 роках, поема "Поворот” (1922-27)
та інші поезії, опубліковані в Нью-Йорку 1964 року. В низці
підрозділів авторка один за одним розглядає такі проблеми, як
розуміння природи символістами, мотиви осени і тема природи в
неокласичних творах, як й інші теми, що їх культивували
неокласики, тема України і революції та відношення поета до них,
сонети поета на історичні теми, теми народні і теми неукраїнські,
теми з власного життя поета, поетичний розвиток Драй-Хмари,
його мова, стиль, його літературознавчі праці, переклади і його
відношення до французьких парнасців і символістів. Всі ці
підрозділи рясно обсіяні цитатами з поезій Драй-Хмари, поданими
в українському оригіналі з одночасним французьким перекладом.

Врешті, в шостому, останньому розділі авторка дає сумарну
характеристику групи неокласиків з проекції Драй-Хмариних
"Лебедів”, де вони названі п’ятірним Гроном нездоланих співців”.

Можна сміливо сказати, що ні один з представників нової
української поезії не має такого детального і вникливого розбору
його поезії і поетики. П б ще додав, що поданий авторкою
матеріал можна б збільшити розглядом інтонаційних засобів
поета, проте це була б справа майже несхопна для французького
читача, ритмічна система поезії якого інакша.

Численні переклади поезій Драй-Хмари у згаданій книжці та
паралельна двомовна їх подача дає добрий матеріал для того,
щоб спеціально спинитися на проблемі французьких перекладів
українського вірша. Передусім треба прийняти, що проблема
перекладу французької поезії українським віршем вже не є
проблемою сьогодні, бо можна вже адекватно щодо змісту і
звучання передати кожну французьку поезію. Методи щодо цього
вже розроблені, і кожен досвідчений перекладач знає, що йому в

сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

22

кожній ситуації слід робити. Справа стає ускладненою тоді, коли
перекладати навпаки—поезію українську мовою французькою.
Передусім, майже всі французькі перекладачі вважають, що в
передачі будь-якої чужомовної поезії не варто мучитися над
вишукуванням рим, бо головною метою перекладача має бути
точна передача поетичних образів і думок автора. Тому французи
перекладають поезію більш чи менш ритмізованою прозою. Так
вони передають терцини Дайте, октави Тассо, різні форми поезії
Шекспіра, Ґете, Міцкєвіча, Пушкіна. Методи французького
перекладу іншомовної поезії влучно передав у своїй книжці
перекладів з Шевченка французький поет Ґієвік (Оцііієуіс, у
кількох його збірках, які знаю, ніде не подано його імени). Книжка
Тарас Шевченко, із статтею про нього пера М. Рильського і О.
Дейча, має окрему передмову Ґієвіка і переклади вибраних ним
поезій; вона появилася в серії "Сьогочасні поети”, ч. 110, у
видавництві П’єра Сеґера в Парижі в ювілейному Шевченківському
році 1964. Ґієвік пише у своїй передмові:

"Думаю, що немає кращого способу пізнати якогось поета, як
його перекладаючи. Навіть коли, як це є у моєму випадку,
перекладач не знає мови поета, якого перекладає. Мій досвід
приєднується тут до досвіду інших сучасних поетів і дозволяє
мені вірити, що можна чесно (а поетичної чесности не слід
плутати з чесністю лінгвістичною) перекласти якогось поета, не
знаючи його мови, за допомогою симбіози з аматором поезії, який
знає обидві мови...

"Як перекладати Шевченка? Перекладати — значить шукати і
давати рівнорядник якомога близький до оригіналу. Треба
пропускати можливо якнайменше, проте, на жаль, годі все
зберегти. Наприклад, годі передати нашою модерною
французькою мовою характер мови, яка в оригінальному тексті
досягає своєї дозрілости: пригадаймо, що Шевченко установив
українську літературну мову.

"Мені здається, головне, що треба зберегти, це, крім,
очевидно, розмовного тексту поем (того, що могло б бути сказане
прозою), це: тон тих поем і їх рух... Власний тон кожної поеми,
нюанс її сили, ніжности, меланхолії, глузливости тощо... Рух —
Шевченко часто зриває ритм, міняє метрику для приспішення чи
сповільнення ходи... Яке ж віршування застосувати для
збереження тону і руху? Французька мова не дозволяє зберігати
ритм, оснований на чергуванні голосних ударних у безударних.
Мені здається, що треба оминати вільний вірш, тобто несила-
бічний, як надто 'інтелектуальний’, несполучний з бігом розповіді
і співу, якими назагал визначаються поеми... Я не брав до уваги
рими. Римувати можна завжди, але за кожним разом коштом іншої
речі: тут — менше на шкоду точности, як на шкоду ритму,

23

природности поеми. Щоб римувати без зраджування тексту,
скільки ж треба викривляти, переставляти, пропускати! Отже, я
затримав силабічний вірш без рими, вірш, що зветься білим, з
різною метричною мірою, щоб бути якомога близько до ритму
оригінальної поезії...”

Ґієвік навіть і без знання української мови і без рими дав
точний переклад Шевченкової поезії, без притуплювання чи
натягання його думок, так що читач, який знає оригінали, завжди
може сказати: так, Шевченко справді це так написав.*

Це не значить, що немає французьких римованих перекладів
української поезії. Ф. Мазад дав свого часу дуже вдалий переклад
Шевченкового "Вечора" ("Садок вишневий коло хати”), проте це
винятки. Сьогодні навіть українські перекладачі віддають україн¬
ську поезію не спокушаючись на риму. Тут можна б згадати
переклад вибраних поезій Є. Маланюка пера М. Маслової і О.
Репетило (Париж, 1965) і переклад Франкового "Мойсея” та
вибраних поезій, виданих А. Свірком у Брюсселі 1969 року.

Я трохи відійшов від основної теми — поезії Драй-Хмари,
проте з’ясування французьких метод перекладу важливе у
відношенні і до його поезії. Перекладати її не легко. Наприклад,
неясність його тексту не завжди символічна, вона може бути
просто граматичного характеру. Як зразок, можна б навести
пасаж:

І в серці віри —
віск теплий.

Що воно значить, що хотів сказати поет? Що в серці є віри віск
теплий? Це здається найлогічніше, бо "серце віри” — образ, як то
кажуть, "зім’ятий". Важко припустити, щоб сам поет розумів це
інакше, проте риска ”—” вносить непорозуміння, вона, логічно,
повинна б стояти перед "віри”. Французький переклад дає щось
посереднє, але в основі тримається значення скорегованого, який
у відворотному перекладі звучить:

В серці його віра —

Наче віск теплий.

*До речі, це видання має свою пікантну сторінку. Книжка Ґієвіка
появилася на основі договору Юнеско з урядом УРСР, і стаття Рильського
і Дейча спрепарована зовсім в урядовому стилі. У розділі "До зброї, Росіє!”
Шевченко виступає рупором російських демократів, і його політичні
бажання не виходять далі звільнення з кріпацтва. Зате Ґієвік, хоч сам
комуніст, у співпраці з проф. Владиславом Пельцом з Парижу, пише: "Він
(Шевченко) хотів незалежної України. Він кличе народ єднатися, боротися.
Вставайте! Братайтеся! Кайдани порвіте! Гостріть сокиру!” Таємниця
суперечности із статтею Рильського-Дейча в тому, що Ґієвік не мусів
посилати своєї статті на цензуру в Москву. Він і в перекладі "Кавказу”
точно передав ”з московської чаші московську отруту”, а не фризував її на
"царську”.

24

сІІ£Іі:І2Є<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

Проте особливу трудність для перекладу становили поезії,
повні недоговорень, замаскувань, символів, щодо яких навіть
український читач не має певности, яке їх справжнє значення. До
таких поезій належить II вірш у циклі "Шехерезада” (1923), одна з
найкращих і найсильніших поезій Драй-Хмари. Мушу навести цю
поезію цілістю:

Стогнала ніч. Вже гострі глиці
проколювали більма дня,
і синьо-золоті грімниці
дражнили відгульня-коня.

Розбурхалася хмар армада, —
а ти, опалена, в огні,
ти, вся любов і вічна зрада,
летіла охляп на коні.

Під копитом тріщали ребра,
впинались очі в образи, —
а ти розпліскувала цебра
передсвітанньої грози.

Із бур, о молода гонице,
ти пролила своє дання —
і світом гомін і стрілиці
дзвінкокопитого коня.

Що поет хотів у цьому вірші сказати? У першому вірші циклу
{що має їх чотири) Шехерезада обіцяє поетові розказати "тисячу
казок”, отже, вона не може бути героїнею поезії ч. II. Цю поезію
можна тлумачити різно, але не забуваймо, що час її створення був
дуже близький до недавніх і ще дуже свіжих подій, що сколихнули
Україною в роки визвольної боротьби. Чи не відбилося це на цій
поезії? З певністю не можна сказати, що так, і однаково, що ні.
Пригляньмося до поетичних образів поета:

Час — перед світанком, гострі глиці (променів) проколюють
більма дня — роки чорної неволі і ворожої навали. Що це за синьо-
золоті грімниці? Чи це не алюзія до барв нашого національного
прапору? Пригадується, що Рильського пізніше била критика за
те, що він в одній поезії згадав блакитне небо над жовтими
житами. Відгулень-кінь — це домашній, освоєний кінь, що втік і
"гуляє” вільно по степах. Чи Україна не відбилася від освоєного
імперського стада і не почала "гуляти" вільно? В другій строфі
виступає незнана "ти”. Хто вона, та безіменниця? Україна?
Революція? Ця строфа дає враження, що вона нав’язана до відомої
поеми В. Гюґо про Мазепу: в Гюґо "океани хмар”, у нашого поета
— "хмар армада”, і тут і там морський образ. У Гюґо Мазепа
гонить степами, прив’язаний до коня, без сідла (отже, охляп), у

25

Драй-Хмари незнана ”ти”, що є любов'ю (до України?) і зрадою (до
її узурпаторів?), гонить також охляп на коні. У третій строфі ”ти”
приносить передсвітанкові бурі-грози, в четвертій — вона, врешті,
ідентифікована як ”гониця”. Хто вона? Здається, можна без¬
помилково сказати: — революція, а, в перспективі сказаного вище:
— національна революція. В цій строфі ми натрапляємо на нову
ломиголовку: що воно може значити ”із бур... ти пролила своє
дання”? Думаю, що ніяк не можна розуміти цього місця як "серед
бур”, тільки: "своє дання (складене) з бур”, чи то просто: молода
гониця пролила своє дання — бурі. Логічно у зв’язку з
попередньою строфою, де ”ти” принесла грози, які й стали її
данням-дарунком.

Кінець поезії завертає до згаданого в першій строфі вільного
коня, дзвін копит якого гомонить по світу. Треба знати й відчути
дух тих років; хто до цього здібний, тому поетові образи не будуть
такі загадкові. Погодімся з Арістотелем, що фантазія є душею
поезії.

Перекласти цю поезію була справжня штука, і авторка, з
допомогою Рене Шеналя, виконала це завдання тільки половинно.
Тут треба зважити, що ні Шеналь, ні інші поети, зв’язані з книжкою
Оксани Ашер, української мови не знають і здані на т. зв.
підрядний переклад, який вони намагаються зритмізувати згідно з
вимогами французького віршування. Не диво, що під час пере-
кальковування поетичних образів вони, ті образи, частинно
втратили свою автентичність. Наприклад, "більма дня” передано
як "сліпий день”. Образ неповноцінний, бо більмо можна
проколоти і лікувати, а сліпого ока ні. Розумію труднощі в
перекладі, де передача більма як саіагасіе дає образ двозначний,
бо це слово значить теж "водоспад", і, можливо, медичний термін Іаіе
був би кращий. "Розбурхалася хмар армада” — образ ніби ясний і
простий, але як його перекласти? В перекладі маємо І_’агтасІа без
пиадез з’езї бізрегзее (розсипалася). Французькою мовою
"розбурхане море" буде Іа тег бесіїаіпее, але тут це дієслово
викликало б непорозуміння, бо бесіїаіпег має теж значення
"зірватися з прив’язі, з ланцюгів”, отже, вийшов би образ армади
хмар, яка зірвала якорі, — (образ гарний, але не Драй-Хмарин.
"Розпліскувала цебра” — французькою мовою передати важко,
перекладено як "ти розкидала смерчі". Як і попереднє "роз¬
бурхалася", так і "розпліскувала” належить до того типу дієслів,
що доводять до розпуки французького перекладача. Дієслівні
приростки типу роз-, від-, по-, над-, під-, які українській мові
дають змогу висловитися з максимальною точністю, французький
перекладач часто змушений передавати багатьма словами. Отак
відомий бельгійський візантолог Анрі Ґреґуар, перекладаючи
французькою мовою Спово о полку Ігореві, мусів ужити цілої

26

(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

арматури слів, щоб у заклику до кн. Всеволода перекласти ”ти
можеш Волгу веслами розкропити”. "Розкропити" передав він як
"розприскати і назад спустити дощем крапелинок”. Довге, але
бодай точно.

У четвертому вірші ми приходимо до "молодої гониці”. Як її
перекласти, коли ми навіть не знаємо, що вона означає? Я виясняв
її як персоніфікацію революції. Переклад подає іеипе їетте
раззіоппее (молода пристрасна жінка). Але що вона тут робить?
Звідки вона могла взятися? Тониця” — жіноча відміна слова
"гонець”, прямий французький переклад буде соиггеизе — жінка,
що бере участь у змаганнях бігу, отже, термін спортовий; у
французькій мові це слово має ще й інше значення — "жінка
легких звичаїв”. Інше слово — "вершниця” — дасть сауаіііеге, тут
мало поетичне, і, мабуть, найкраще було б теззадеге — вістунка,
посланиця. Не беруся подавати остаточної розв’язки, проте
думаю, що "молода пристрасна жінка” не в стилі цієї поезії. Не
дивуюся, що ні авторка книжки, ні її французькі дорадники не
видумали нічого кращого.

Таких перекладних "ґудзів” у книжці чимало. Не зважаючи на
те, що переклади поезій Драй-Хмари у своїй цілості дають
близьке уявлення про його поетичний світ, читач, який знає обидві
мови і може порівнювати, вимагатиме адекватности перекладу.
Він вкаже на неправильне зрозуміння деяких слів, наприклад,
"рам’я” перекладене як "багата одежа”, тоді як це навпаки —
одежа убога, і поет, пишучи про те, що ніч "вдягає жалобне рам’я”,
творить образ незвичайної краси і сили. Інша проблема: в
перекладі дуже часто слово "туга" або "смуток” передано як
боиіеиг, що є радше окресленням фізичного, як душевного болю;
для цього є слово їгізїеззе. "Співає струмінь битія” перекладено
сНапїе Іе гауоп сіє Іа уіє — "співає промінь життя”, тоді як поет
ужив тут радше образу струму води (Іоггепї), бо промінь співати
не може.

Далі, є ще нюанси подібних одне до одного слів. У цитаті з
сонета "Клясики” М. Зерова, в рядку "Ясна, дзвінка закінченість
сонета”, два останні слова передано як ”1а сітиіе сій зоппеї”. —
СНіЛе дослівно означає "упадок”, але в поезії має значення
кінцевої думки, що завершує якусь поезію. Тим часом, зеровська
"закінченість” не є "закінченням”, а має значення "довершеність”
сонета. Отже, тут треба було вжити слова регїесїіоп.

Ці мої зауваження не значать, що я конче хочу сперечатися і
зумисне вишукую такі місця. Я хотів передусім показати труднощі
перекладання таких складних поетів, як Драй-Хмара чи Зеров.
Між перекладами є речі виконані бездоганно, я вже згадував
"Лебедів” у перекладі Ш. Вільдрака, сюди треба зарахувати й
переклади Христіяна Бернара "Друге народження” і ”1 знов

27

обвугленими сірниками”. Повністю перекладені поезії (крім
згаданих): ”Я світ увесь сприймаю оком”, "Бреду обніжками й
житами”, "Вікторія Реґія” і великі фрагменти з поеми "Поворот” та
багато всяких уривків, ужитих для ілюстрації поодиноких розділів
книжки.

Праця Оксани Ашер — солідне літературознавче дослідження,
озброєне широкою бібліографією, що стосується самого поета і
його доби й сучасників. І добре сталося, що цю працю випустило
саме видавництво університетське, бо книжка дає добрий розклад
матеріалу і зразок вичерпного його опрацювання. Зокрема, ця
праця має всі шанси увійти в історію українсько-французьких
літературних зв’язків і стати зав’язком інших подібного типу
опрацювань. Канадська гуманістична рада, допомогаючи видати
цю працю, слушно відзначила її вселюдську вартість. Як добре,
що українські автори виходять з такими працями на світовий
форум!

28

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

ЛИСТ З МАЛЯҐИ ПРО СОНЦЕ,
ПОМАРАНЧІ ТА ІНШЕ...

ГІіда Палій

Дорогий Олександре!

Коли, розпрощавшися з Тобою, повернулася сьогодні рано з
летовища, стали мені сльози в очах. Може, було сумно, що щойно
весна, а в ріці немає вже води, що мости напнулися даремно над
руслом порослим травою, а може тому, що похмурий день...

Тепер пишу в своїй кімнаті в готелі. Небо ще далі сіре, тільки
за вікном жовтогарячі сонечка на помаранчових деревах
нагадують мені про нашу помаранчами осипану мандрівку.

Висилаю цього листа замість фотографій. Пишу, поки вітри
часу не розвіяли спогадів.

Пам’ятаєш, як ми зустрілися вперше в Танжері на палубі
"Одіссеї"? Ми обоє шукали нових доріг на Середземному морі та
нових пристаней. Тоді Ти запропонував поїхати вглиб Марокко, у
гори Атляс. Я погодилася, бо в Тебе розумні сині очі й я хотіла
бути з Тобою.

У підніжжі гір яріла весна, зеленіли збіжжя, розтулювалися
листяні долоні фігових дерев, цвіла жовта тернина. Тут і там воли,
запряжені в дивовижне ярмо, тягли доісторичні дерев’яні плуги,
оминаючи валуни каміння. Ми їхали в глибоке минуле.

Гори донедавна ще непрохідні, ставали щораз вищі та вищі. За
них зачіпалися хмари, на верхах ряхтів сніг.

Чи пригадуєш, що під навислими скелями в Шауен був цього
дня ярмарок і з околиці посходилися бербери? Чоловіки стояли,
мов суворі ченці, у довгих брунатних або смугастих вовняних
каптанах з каптурами, натягненими на білі турбани. Жінки
одягнені були в багатобарвні блюзки в кілька верстов, у спідниці в
червоні смуги, надіті на грубезні пояси, мабуть на те, шоб не бути
спокусливими. Голови в них були накриті лантухами, зв’язаними
на плечах. У жінок напрочуд гарні лиця, хоча деколи татуйовані на
бороді й на чолі. Кажуть, що берберки були улюбленицями
гаремів північної Африки. Коли Ти зближався,жінки розчепіреними
пальцями затулювали обличчя. Пам’ятаєш? Мішанки Тебе не
боялися, у них безформні довгі каптани одного кольору і три¬
кутник хустки, зав’язаний нижче очей.

Я пірнула в натовп, у цю імпресіоністичну картину повну руху,
живих кольорів, цяток і штрихів. Пробиралася між верблюдами,
лупами і людьми. Ходила повз розложений на землі й на при-

29

лавках крам, повз городину і помаранчі, що їх важили на
старосвітських тяжезних вагах. Гладила біле козеня на руках у
старого бербера, а він поблажливо всміхався. Була вже втомлена, і
враження були дуже загострені. Хотілося все відчути, усе за¬
пам’ятати. Коли ми з Тобою знову зустрілися, я тремтіла від
надміру пережитого.

Намагалася заспокоїтися в малому ресторані на майдані
Гуссана II в Тетуан. Ми їли свіжий хліб і пили червоне вино, а Ти
тоді рецитував Омара Хайяма:

”...дзбан вина,
буханець хліба
і ти...”

Як у відповідь, на мінареті відозвався муедзин і закликав до
третьої молитви дня. Для мене це була симфонія всіх здатностей
сприймання.

Міський базар — ”сук” у Тетуан пах ладаном. Не було вже тут
ні мулів, ні курей, а тільки ніжні косметики: урни олійків із
жасмину, троянд, чи помаранчевого цвіту; торби з дивовижними
порошками: зеленою генною, вугіллям для підмальовування очей і
брів... У мішках я перебирала жменями коралі ”міллєфйорі”,
виготовлені із скла ще староримською технікою. Купці питали
Тебе: ”С’езІ \а їетте?” Із зИе уоиг мютап?” У арабів я була Твоєю
власністю, якій треба купити запашні олійки й вугілля для брів.

Ми зайшли до чайної. Тужно грали арабські музики: малі
Гітари, флейти, тамбурини. Ми пили м’ятовий чай, напівлежачи на
отомані з пухкими подушками. А коли перед нами, балянсуючи
свічник на голові, закрутився гарний хлопчина в жіночому танці
живота, Ти заявив, шо не можеш більш стерпіти такої дека-
дентности, і ми вийшли, кинувши кілька монет у тамбурин з бряз¬
кальцями.

У поворотній дорозі до Танжеру по лівому боці автобуса
зайшло сонце. У ставках і річках, ще не висохлих, було жовте небо.
Віяло страшною самітністю і тільки тут і там на верхах пагорбів
стояли непорушні силюети пастухів і їхніх овець. Мені хотілося
співати протяжну степову пісню. Тепер, коли Тебе краше знаю, я
певна, що Ти зрозумів би мій настрій.

У пристані попівночі під чорним корпусом корабля блимав ще
малий світлячок. Упертий продавець вимахував ручною ліхтарнею,
присвічував свій крам, прихвалював його, заклинався, що його ціни
низькі, що як віруючий мусулманин нікого не обдурить. А Ти під¬
сміхався, коли я виторгувала намисто із скляної мозаїки за пів
ціни.

Не судилося бачити "Гераклових стовпів”, повз Ґібральтар
переплили ми вже вдруге ніччю.

Коротко перебували в Мелії в еспанському Марокко. Там було

ЗО

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

сіре небо й сірі кам'яні мури старого міста й фортеці, що йшла по
коліна в море. Була неділя, на вулицях не було людей, тільки
інколи потайки мусулманські купці затягали нас попід на-
піввідкриті штори в крамниці і знову їх за нами засували. Внутрі
було тьмяно, мені було моторошно і я держалася Тебе за рукав.
Ми нічого не купили, але довго й завзято торгувалися.

У вузьких завулках дув вітер, торгав обдертими побляклими
плякатами на мурах, скрипіли на ланцюгах ліхтарі. В затоці коли¬
валися ліси щоглів, тулилися один до одного рибацькі човни.
Хлопчина, що намагався продати мавпку, нагадував далекі моря.
Від усього віяла туга й смуток, і цей смуток залишився ще з нами
два дні на морі. Невидима рука намалювала все сірими
кольорами: і корабель, і воду, і небо. Здавалося, сонце вже ніколи
не покажеться, здавалося не буде тепла. Час тягнувся. Ми сиділи
на чердаку, загорталися в коци, а вітер куйовдив нам волосся,
свистав десь у канатах. Ми говорили, плянували, сперечалися.
Видавалося, що ми на великій гойдалці, обрій то піднімався, то
опадав. Моряки чомусь поралися коло рятункових човнів, а паса¬
жири в більшості не виходили із своїх кабін.

Вітер орав море срібним плугом, розгортав борозни. Вода
пінилася, окрилилась і знімалася білими мевами над кораблем.

На далекому березі Альжіру бовваніли гори. Я уболівала над
диким канарком, що втомлений, і ослаблений, забився до нас на
палубу.

У Тунісі нам ше коливалась земля під ногами. Вітер не вщухав,
доносив вологість дощових крапель, то знову викочував сонце, мів
піском у очі. Жінки закутані в довгі полотна, мов білі голуби,
боролися з вітром, держали поли, затулювали обличчя.

При державному будинку стояла почесна сторожа, одягнута в
червоні шаравари, червоні вишивані камізельки, довгі білі
пелярини і білі турбани. В руках золочені криві шаблі. Все наче б з
голлівудського фільму про боротьбу арабів з Чужинецьким
легіоном. Ти дрочив мене, що один з вартових — той, що всмі¬
хався до мене, — обов’язково вскочить на білого коня й забере
мене до свого шатра в пустині.

У Тунісі ми пішли знову в тісні вулички міського базару. Ми
милувалися людьми, галасом, запахами. Там, де не було
склепіння, сонце просвічувало крізь листву і брезенти, творило
дивні взори на дорозі, на стінах. Вітер термосив завішеними коло
крамниць різнобарвними каптанами, килимчиками, шкіряними
торбинками. Ми оглядали примітивні малюнки на склі, як теж
"рожі пустині” — червоне каміння, яке пісок вирізьбив у форми
квітів. Я примірювала старий берберський нашийник з важкого
срібла, янтару і з рукою Фатіми. Десь коло мосяжних пістолів і
кинджалів я Тебе втратила з очей. Воно цікаво і страшно роз-

губитися в натовпі арабського ”суку”. До мене простягалися
смаглі руки, мене манили в крамнички, навіть хлопці-підлітки
говорили мені компліменти, а все на те, щоб я купувала їхній крам.

Коли ми знову зустрілися в Казбаг, Ти ніс клітку на птахи з
оздобними викрутасами, мальовану білими і синіми кольорами. Ти
планував посадити в ній квіти. Тоді теж Ти подарував мені прісну
паляницю і помаранчі з листям і прив’ялим білим цвітом.

Я раділа, коли на місці старої Картагени Ти наломив мені жмут
лагідно пахучої, пухнастої мімози. Квіти були такі ніжні, що я
боялася на них дихати. Згодом вони стояли в мене в кабіні на ілю¬
мінаторі, і тепер, коли пишу цього листа, вони ще далі передо
мною. Довге листя покорчилося, кульочки змаліли, але осталися
золотими.

З фенікійської Картагени не залишилося каменя на камені,
тільки нагробники первородних дітей, жертвуваних богам. В
опустілих руїнах пізнішого римського міста, у полі диких маків і
ще якихось жовтих квіток стирчали колони без капітелів, без¬
голові статуї, видніли рештки мозаїк з аморами. Ген за квітучими
кактусами синіло море, а на березі виблискувалися до сонця, мов
кості давно загиблого звіра, руїни лазні. Хотілось порпатися в
землі, шукати скарбів...

Мені подобалася назва містечка Сіді бу Саїд, і ми туди по¬
їхали. Здалеку вже було видно, як на узбіччі гори випромінювали
світло білі дімки між чорними кипарисами. Коло позолоченої
сонцем міської брами тулилися квітучі дактилеві пальми. Хтось
бив монотонно в бубон. У дімках були розмальовані синім
кольором двері, ковані великими цвяхами, так же розмальовані
балькони, віконниці і ґрати у вікнах. При кінці вулиці каварня з
типовою арабською аркою над дверима, в чорні і білі смуги.
Усередині замість крісел нари покриті веретами. З насолодою ми
пили чорну каву й їли жарені в товщі бублики. Через заґратовані
вікна було видно вулиці, що розпливалися в золотому пилку
заходячого сонця.

Уночі на морі був шторм. Пам’ятаєш, які ми були сердиті, що
капітан рішився залишити наш корабель на ніч у затишній ту¬
ніській затоці, а нам хотілося знати, як воно пливеться в штормі на
дев’ять балів.

Коли море заспокоїлося, розбринілося сонце, "Одіссея”
поплила на північ. Корабель сяяв. Небо, море і лежанки на палубі
дістали знову свої соковиті кольори. Хотілося вивісити всі прапори
світу на щоглі. Над нами ширяли тихі меви із золотими беріжками.
Моряки білили бар’єри і борти. Сонце приємно пригрівало, і Ти
засмаг, як циганчук.

Чи пригадуєш, ми вихилялися понад борт на прові, щоб
дивитися, як граються дельфіни? Вони вискакували з води, ви-

32

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

блискували срібними боками і плили навперегін з кораблем. Ми
сміялися, як діти.

Незабаром призахідне сонце почало пересипати тисячами
розжеврілих іскорок, розгортати їх в одну широку дорогу. Нас
хвилювало роздолля. Яновський, співець моря моєї батьківщини,
колись писав: "Перед морем завше себе почуваєш ніби винуватим,
за те, що мало живеш. За те, що малий такий...” Нам хотілося
багато жити....

Уночі з темноти приплили до нас світла Неаполю.

По дорозі до Помпеїв вітали нас знову помаранчі, завішені
вінцями на кіосках.

До старого міста ввійшли ми оброслою плющем Морською
брамою. А над руїнами, куди не глянеш, виднів Везувій,
блакитний, спокійний, наче б нічого не мав на сумлінні.

Ми йшли вулицею Достатку, заглядали до кожного будинку,
милувалися фресками й мозаїками, де пересувалися жінки з гір¬
ляндами, метушилися амори, ганялися леви за биками. Пере¬
важав пристрасний темночервоний колір.

Ми намагалися відтворити в уяві життя з-перед 2000 років:
атріюм, кубікуля-спальні, а далі город, у нім хащі, квіти, статуї...
Місто розкошей, місто малого фавна, що грає на сопілці...

Заглядали до крамниць, до пекарні, до лазні, до дому роз¬
пусти. На дорогах, викладених кам’яними плитами, колісниці
виїздили рівці. Ми були самі, ми могли заплющити очі й слухати
тупіт коней, гуркіт коліс, вигуки візників.

Із сходів театру був вид на Молочні гори й на чорні парасолі
сосон на їхньому тлі. Ти пояснював, що грецькі й римські театри
завжди мали гарний вид. Ти побіг на просценіюм і рецитував щось
із Сенеки. Було чути кожне слово і я, Твоя одинока слухачка, на¬
городила Тебе оплесками.

Із Салєрно доСуррентонаше наймане авто держалося узбіччя
гір мов жучок. Над нами були непрохідні скелі. Нижче на узбіччях
зеленіли цитринові гаї нацятковані спілими овочами. Тут Ґете
колись писав: "Кеппзі сій баз І_апсІ, \л/о сііе 2іїгопеп ЬІйІіеп?”

За кожним закрутом, над кожною затокою мальовниче село.
Дімки приліплені до скель, розсипані пастелеві прямокутнички:
жовті, цеглясті, бронзові, рожеві, кремові. Кожна оселя інакша,
кожна краща попередньої. Тисяча і один закрут, тисяча і одна
казка неперевершено! краси.

А ген унизу гладінь лазурового, ласкавого моря із білою
мережкою при березі.

В Амальфі Ти вибрав ресторан з вікнами на море. Здавалося,
що ми знову на кораблі й ми марили під звуки Гітар.

Коли ми минули Сурренто, заходило вже сонце за Ісхією і
Капрі. Про це написано вже багато банальних пісень і віршів, тож,

33

прости, що й я про це ще згадую. Сонце залишилося було чітке,
округле й не губилося в призахіднім тумані, не сплощувалося, як
над іншими морями. Застелило собі спершу помаранчовий
хідничок по воді і спускалося все нижче і нргжчє. У Кастельмаре
били дзвони на вечірню. Сонце стало бордове й тільки необачна
хмаринка перекреслила його чорним щтрихом. День кінчався...

Пробач, що, коли ми плили далі повз береги Італії, я
уникала Тебе. Мені хотілося бути самій, продумати все побачене.
Враження з Риму накопичилися і скрутилися в хаотичний клубок
кольорів, звуків. Розмотати його й досі не вдалося. З’являлися
дідусі, що сиділи, схилившися на свої палиці під базилікою св.
Петра. За ними шуміли прочани, шелестіли водограї. В церкві
туристи не давали помолитися.

Пригадую теж, що я ревнувала за симпатичну німочку-ґіда, з
якою Ти весело фліртував. Чому якраз за неї, не знаю...

Я відчувала, що Ти став дзеркалом, в якому я бачу себе такою,
якою я справді є: сантиментальною і не зовсім такою сильною, як
хотіла б бути.

І тоді на кораблі я ходила по безлюднім чердаку, загорнена в
шаль. Впала мряка, не стало ні неба ні моря, корабель був за¬
вішений у сонцем насиченім тумані. А може це не був туман, а
золотий пилок набережних квітів?

На містку, під іконою грецького патрона моряків св. Миколи
стояв капітан і напружено дивився перед себе в бінокль. Коло
нього стерновий не знімав рук із стерна. Наша сирена нервово
перетинала туман, що все густішав і вже клубочився по нижній
палубі. Було хвилююче і дрібку моторошно.

Пригадуєш, як наш корабель ранком закинув якора коло
Канн? До пристані плили ми човном повз пребагаті яхти. І місто
променіло багатством, елегантні крамниці з найновішими
фасонами одягу, із квітами, овочами в цукрі, що нагадували мені
дитинство.

Уздовж променади, над берегом старі шикарні готелі. Ми пили
каву й їли круасон на терасі, а море разило в очі. Кругом нас були
порожні крісла, туристичний сезон ще не почався. На пляжах
парасолі чекали літа. Ми не хотіли голосно говорити й розбити
дзбан тиші, було чути, як пересипається пісок у старосвітськім не¬
видимім годиннику.

Тоді помалу почали виходити елеґантні тубільці й про¬
ходжуватися з собачками по променаді під безлистими, лапатими
платанами. Кора дерев була у плями пастилевих відтінів і кортіло
її здряпувати й шукати дальших кольорів.

Пам’ятаєш, як Ти знайшов малий ресторанчик, в якому ми
вечеряли, а кельнер писав замовлення на паперовій скатерті, щоб
потому видерти з неї рахунок?

34

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

За вікном сутеніло, розпливалися контури гарного будинку з
пальмами і буґенвією в городі Хтось грав на скрипці в одній з
кімнат, і Ти пропонував, щоб ми замешкали там і залишилися в цім
домі назавжди. І нам було знову весело.

Останнім нічним поїздом ми поїхали до Монте-Карльо. Вагон
був другої кляси і засмічений, поїзд ставав на кожній зупинці, у
Ніцці довелося несподівано пересідати. Зате ген унизу за від¬
критим вікном над затоками розсипалися в море світла Кот Азур.

Ми були розчаровані, що в Монако ніхто не хотів бачити наших
документів, що станція маленька, ледве освітлена, що не було ніде
ні живої дущі. По півночі ми піднімалися по безлюдних вулицях
угору. В касині пропала остаточно вся романтична авреоля. Не
було тут пишно одягнених жінок, не було перел ні брилянтів, не
було екзотичних східніх потентатів. У великих залях, викладених
мармуром, оздоблених величезними дзеркалами і канделябрами,
сиділо кілька сірих людей і панувала резиґнація і фаталізм. Ти не
грав тут у ролетку, як у нас на кораблі.

Я теж воліла атмосферу в касині у трюмі нашого корабля. Там
гарна дівчина-круп’є з обличчям, що не показувало жадних
емоцій, зручно роздавала карти до ”21” і попивала при тім шам¬
панське. Ти завжди вигравав, як я була коло Тебе. В півсутінках і
цигарковому диму крутилися, пасажири й офіцери. Лопали
автомати, а час від часу вилітали з них з дзенькотом монети. Грачі
були напружені, атмосфера наелектризована, я клала Тобі руки на
плече, а Ти ще більше вигравав і не хотів мене відпустити.

Чи пригадуєш, що на капітанській вечірці з коктейлем, я єдина
з пасажирок мала троянду,, припняту до сукенки? Ти вкрав її для
мене із стола в їдальні. Грала оркестра, ми танцювали, а борт то
несподівано з'являвся нам під ногами, то знову падав у безвість.

Пам’ятаєш, як на острові Майорка в місті Пальма ми ходили
вулицями до втоми? Вікна домів були оздоблені засохлим
пальмовим віттям з квітної неділі, кожне більш штудерно плетене
від попереднього. Ми оглядали холодну ґотичну катедру, за¬
ходили в охайні подвір’я кам’яниць, де росли квіти і пальми. У
крамницях ми оглядали старі металеві вироби, тканини й кераміку.
Я кілька разів верталася до вітрини з прегарно розмальованим
віялом.

Опівдні сиділи ми в парку під аркадами арабської палати
Альмудейна. Над нами капала густим цвітом ґліцинія. Китиці на
кінцях темнофіолетні, а що більш квіти розтулені, то колір
блідшав. Сонце торкало наші голови й плечі просвічувало через
переспілі пелюстки червоних тюльпанів і вони горіли. Було
приємно, тепло. Ми їли помаранчі, по руках стікав пахучий сік.

У вузьких завулках старого міста під дверима домів сиділи
жінки сумнівної репутації. Із таверн доносилися звуки циганських

35

фляменко. Мені кортіло йти досередини, але Ти відраджував. Тож
я стояла під дверима і, обпершися об мур, заплющувала очі і
слухала, слухала...

Коли скінчилася сієста, вулицями ринула юрба людей. Ми
присіли до столика при міській брамі, наливали холодну санґрію з
великого дзбана. Сонце кидало вже довгі тіні. Ми відчували
глибше ритм життя, нам усі люди були милі. Ми були щасливі, що
були там, що були разом.

Вечором в ресторані пахло жареною рибою, ми сиділи оточені
старими плакатами із битв биків. Туристів не було. Ти замовив
паєлу й оливки, що смакували Еспанією.

Згодом уже на еспанському суходолі ми їхали елґреківським
краєвидом до Андалюзії. Нскравозелене полугір’я, по якому
гонили соняшні плями було приліплене до неба, повного
Гранатових заклубочених хмар.

У Ґранаді на пагорбі палац Альгамбра. При вході дошкульні
циганки намагалися продати кастанєти й золоті мантії. В се¬
редині криниці, водограї, вимріяні мешканцями пустині. В зеленій
воді басейнів віддзеркалювалися аркади. Легенькі стіни кольору
меду мережані арабесками, ніжне склепіння павутинками. На
подвір’ї чотирьох жінок султана пах мірт. А далі кам’яні леви
випльовували воду на чотири сторони світу. Вода дзвеніла. В
інших затінених городах пахло вологістю. У лазні світло падало
крізь отвори в стелі і творило веселки. Тут колись танцювали
молоденькі одаліски, а на ґалеріях грали осліплені музиканти.

З вікон був вид на місто й на гори з печерами, в яких ще
сьогодні живуть цигани поселені Ізабеллою. В одній з оборонних
веж кімната, в якій королева виряджала Колюмба. В музеї золота
шкатулка, яку вона продала, щоб здобути гроші на шукання но¬
вого шляху до Індії. Тебе це все особливо зворушувало.

В саду Хенераліфе ми пірнули в струм духмяних ароматів,
жасмину, олеандру, мірту й Гліцинії. Ти тер лаврове листя й давав
мені нюхати, як колись грецький моряк на Корфу. Маєстатично
стояли чорні кипариси, рясніли овочі на помаранчових деревах.
Над нами сніжні верхи Сієрра-Невада блистіли пом’ятою
станьйолею. Помаранчі і сніг...

Ще вчора в Твоїй кабіні тут у пристані ми допивали пляшку
млосно-солодкої "Тії Марії”. За ілюмінатором хвильоріз перетинав
дві синяви: небо і море. Падали сутінки, тільки морська ліхтарня
біліла і глипала в дзеркало води.

Коли зовсім стемніло, ми зійшли з корабля. Звуки оркестри в
сальоні віддалялися, ставали приглушені, а тоді перемінювалися в
пульсування серця ночі.

Над вуличними ліхтарнями вибухало золотими фоєрверками
віття пальм. Ми йшли в завулки й скверики з фонтанами, де старі

36

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

доми теж були освітлені з низу лампами, а їхні вищі поверхи губи¬
лися в чорноті.

Ми спочивали в каварні під відкритим небом. Було тепло,
пахли акації, ми держалися за руки і вперше не говорили.

Тепер я бачу крізь моє вікно пристань у кінці алеї. Там, де
стояв наш корабель, порожнє місце. "Одіссея” відплила до Касаб¬
ланки.

Я вдячна Тобі, що Ти був, що Ти тепер є десь там далеко...

Твоя

Марія.

37

ПРОВОДЖАЮЧИ ІВАНА БАГРЯНОГО

Микола Шлемкевич

Машинопис надрукованого нижче слова сп. п. Миколи
Шлемкевича, філософа, публіциста й редактора Листів до
приятелів, зберігся в його архіві, впорядкованому зятем
Покійного Романом Савицьким, мол. Промова не має дати й
була виголошена на вечорі на пошану Івана Багряного з
нагоди його відвідин у США. — Редакція.

"Тільки те, що вже померло — вічно твоє”... Ці слова Ібсенового
Бранда могла б узяти собі за мотто кожна наукова праця. Тільки
те, що вже готове, вирішене, завершене, піддане вічному
поворотові одного і того самого, як кружляння небесних світил чи
падіння каменя, тільки те дається точно означити ясними й вираз¬
ними поняттями та схопити законом. Зате і ті поняття і ті закони
часто такі безсилі, коли йдеться про життя, його кипучі вогнища,
зокрема про людську душу, та й ще душу творчого письменника.
Тоді користуємось тим, що Берґсон називав рухомими, пливкими,
мінливими поняттями. Є своєрідна сопїгасіісїіо іп афесіо в цих
окресленнях, але саме так описує він свою інтуїтивну методу.
Таким чином уже сам предмет підказує нам суб’єктивний підхід
до нього. Цей суб’єктивний підхід проказується ще й ситуацією.
Бож зібралися ми тут не на те, щоб у спокійному академічному
семінарі аналізувати творчість Івана Багряного, але щоб
попрощати його на далеку, за нашими щирими бажаннями,
щасливу дорогу і на скоре побачення. Тому прохаю приймати мої
слова як вираз особистих вражень і думок без ніякої претенсії на
об’єктивну, загальноважливу цінність. Вони всі могли б мати
написом те, що стоїть у заголовку відомої збірки
імпресіоністичних новель Як я це бачу.

Кожен мистецький твір презентується нам кількома
поверхнями, площинами, верствами. Ось перед нами, припустім,
книжка Багряного Буйний вітер. Перща його презентація — це
технічний витвір мистецьки оформлений. Та ця верства майже
незалежна або тільки мало залежна від письменника, тому на неї
не звертатимемо далі уваги. Книжка Багряного далі є словом,
збором слів, речень, періодів. Це перша верства створена мистцем.
І кожна аналіза твору мусить зупинятись на цій верстві, одначе, це
була б поверхова й однобока аналіза, коли б вона хотіла
заспокоїтись цим. Бож слово в мистецькому творі не є ціллю, але
засобом, не метою, але дорогою. Словом користуємося в розмові,

і^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

38

словом орудує наука. В науці від слова вимагаємо блідости,
вимагаємо, щоб воно було по можливості позбавлене почувальних
ресонансів. Тоді воно найкраще репрезентує, означає бліді схеми
абстрактних понять. У літературному творі навпаки. Від слова
вимагаємо по можливості якнайбільшої наглядности. Бож воно тут
означає не бліде поняття, але ясний образ,-ітадо. Звідси у
філософічних естетиках, які займаються питанням про суть
мистецтва і мистецької краси, таку ролю відіграє так звана норма
наглядности. Звідси й докори Миколи Зерова, скеровані до
ученого-поета Івана Франка за те, що він уживає в поезії
абстрактних слів, яким тут не місце.

Так від першої верстви слів, словесних оформлень
переходимо до другої, до сфери наглядности, до образів, які
викликаються тими словами. Але і на цій другій верстві за¬
спокоїтись не можемо. Навіть напрямок, який здавалося б,
повинен би тут уже спинитись, а саме натуралізм, який ціллю
мистецтва вважає докладну передачу предмету, і той устами
свого найбільшого речника Золі вимагає, щоб той опис був
поданий крізь призму темпераменту, отже і цей напрямок
переходить від сфери — що так скажемо — образности,
імажинізму, до сфери емоцій, почувань. Інші напрямки тим більше.
Звідси знову в тих філософічних естетиках з’являється інша норма,
перепоєного почуванням змісту, образу.

На цих трьох сферах мистецький процес кінчається. Він
починається зворушенням в душі автора, яке в’яжеться
асоціятивно чи свідомою волею з відповідними образами. Ті
образи передає автор словами на те, щоб у відворотному процесі в
душі читача слова породжували образ, а образ почування. Коло
замкнуте, естетичний процес закінчений.

Але той процес не з’являється як беиз ех тасРіпа, не
породжується партеногенетичним, непорочним зачаттям. Він
виростає з того, що можемо назвати фундаментальним світо¬
відчуванням автора, яке породжує в ньому ясні чи темні
почування, і відповідно до того ясні чи темні образи та слова. Це
те фундаментальне світовідчування, з якого родяться різні
постави до життя і світу, оптимістичні чи песимістичні. Це те
основне світовідчування, яке згодом перетворюється у світогляд і
філософію. Це сфера фундаментальної віри, з якої родяться
окремі релігійні вірування. І ось наше питання: — яке є те
фундаментальне світовідчування в письменника Багряного, з
якого виростають вище названі сфери слів, образів, емоцій?

Щоб дійти до цього, поставмо той світ Івана Багряного на полі
світоглядових напружень, що мали місце в часі, коли розвивався,
дозрівав, оформлювався письменник Іван Багряний. Як я це бачу,
тими світоглядовими антитезами були зразу антитеза

39

раціоналізму й іраціоналізму, і потім споріднена з нею антитеза
екзистенціалізму і нових, безіменних ще шукань, які залишають
усе найцінніше з екзистенціалізму, передусім його відречення від
неплідних, як черниці, сказав би Бекен з Веруляму, філософічних
абстракцій і перехід до людських проблем, отже які залишають те
цінне екзистенціалізму, шукають виходу з його песимістичних
темряв, у яких рости і розвиватись життю тяжко.

Хтось може зауважити: — а де ж антитеза, в якій мусів
виховуватись Іван Багряний? Де антитеза ідеалізму й матері¬
алізму? Мені здається, що вона для нашого століття вже
передавнена. Ще в минулому столітті, навіть у другій його
половині, яка з світоглядового боку носить виразні знаки епі¬
гонства, антитеза природничого матеріалістичного монізму і
позитивізму, з одної сторони, і новокантіянського ідеалізму, з
другої — були живими антитезами. Але вже на початку нашого
століття суперечності почали стихати, появляються посередні
ланки. Коли ж названі напрямки знайшлися в обличчі сильного
противника іраціоналізму Ніцше чи Берґсона, вони пізнали свою
спорідненість, свій раціоналізм, і одностайно виступають уже
проти новости. Це в духовій сфері відбулося те, що сьогодні
відбувається в сфері міжнародної політики. Історія Середньої й
Західньої Европи це історія німецько-французьких зударів, війн.
Аж ось тепер, знайшовшись віч-на-віч із новим могутнім
противником, Радянським Союзом, який кинув свою зловіщу тінь
на всю Европу, Франція й Німеччина знаходять свої спільності і
стають добрими приятелями й союзниками проти нової сили.

Щоправда, сучасний мислитель Рассел зауважує, що все ж
сьогодні найбільш поширеною філософією є томізм. Він міг би з
такою ж слушністю сказати, що може ще більш поширеною
філософією є марксизм. Отже знову ідеалізм і матеріалізм. Але
обидві філософії завдячують своє поширення організаціям, які
стоять у їх розпорядженні, католицькій церковній організації з її
шкільною мережею, і комуністичній партії з її імперією. Це не є
світогляди авангарду, духової еліти, не світогляди живого
духового верстату, в якому виковується духове обличчя будучини.

Отже раціоналізм — іраціоналізм! Що ж це є іраціональне?
Коли говоримо про людську душу, то це емоції, це розумом
неоформлені ще вольові пориви, все глибоко природне, стихійне.
Тоді раціональне це те, що оформлює ту стихію, це, щоб ужити
найзагальнішого слова, культура. На тому полі, де на одному
краю стоїть чиста стихія, а на другому чиста культура, де місце
Івана Багряного? Ясно, що між ними. Бо все, що є чистою стихією,
яке б воно було дороге і цінне, як плач матері при нещасті дитини,
як бойовий оклик чи переклик кохання, це ще не мистецтво. Так і з
другого боку, чиста культура це формалізм, що стоїть на межі

40

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

мистецтва чи вкінці графоманство, яке вже поза його межами.
Отже, де місце? Котра сторона сильніша в Багряного, до котрої
він більше схильний? Ось для прикладу: діє між нами, у вільному
світі, такий любий нам поет, Орест-Зеров. Його можна назвати
дестильованою культурою. Тому він перейде в історію української
літератури передусім як перекладач, а не оригінальний поет. Його
сила в першій верстві слова, а стихію, почування, емоції він бере
від інших. Це сила і слабість всіх перекладачів. Світ мистецтва
Багряного по протилежній стороні. Його сила в стихійності, в тому
з Божої ласки. Це фраґмент, це еманація української стихії. Та
стихія неспокійна, рвучка, вона нетерпляча. Не має часу,
спішиться. Вона прагне до розряду і не хоче довше зупинятись на
образі і його викінченні, на слові і його шліфуванні. Звідси часті
нарікання критики на недоліки образу і мовостилю. Сила
Багряного не в них, але в стихійності, і вона промовляє до нас і
захоплює нас у творах цього письменника. Хто це герої
Багряного? Це знову фрагменти стихії: так у Тигроловах, так
вкінці в Буйному вітрі. Хто є Ата, як не голос тієї здавленої, але
не вбитої новими законами стихії?!

Багряний тут не самотній. Антитезу стихії й культури можна
простежити в розвитку історії України, але повертаємось до наших
днів. В 20-му сторіччі Багряний має великих попередників. Це ж те
саме можна сказати про Володимира Винниченка. Це знову ж
стихія, нетерпелива, яка залишає багато з формального боку до
бажання, але все ж чарує і займає своєю живістю, живучістю,
огнем крови. В 20-их роках маємо знову такий прорив стихії в
Миколі Хвильовім. І знову те саме: — сила в несподіваному, з
надрів душі піднятому, слабість у формальній незавершеності.

І в усіх трьох тут саме джерело того, що вони не тільки
письменники, але й провідники. Та стихійність промовляє до
стихії людей і каже їм озиратись на зосереджені потенції її у
Винниченкові, Хвильовому, Багряному...

Ці порівняння дають нам можливість знайти і напрямок, у
якому посувається в останні часи розвиток тієї стихії. Винниченко
діє перед першою війною. Тоді суспільство стиснуте утвер¬
дженими, довго і здавна устійненими приписами звичаю, традиції,
закону. Тоді стихія бунтується проти того порядку культури,
скам’янілого порядку. Тому Винниченко залюбки розмальовує
бунт природи проти культури, зокрема в своїй еротичній тематиці.
Хвильовий діє в 20-их роках, після першого стихійного ще,
неусвідомленого прориву іраціоналізму в першій війні і після
бунту примітивізму проти культури в більшовицькій революції.
Звідси в нього незаконна, гріховна з погляду комуністичної
ортодоксії любов і пошана до неоклясиків. Багряний діє тоді, коли
іраціоналізм уже усвідомлений, оформлений в ідеології чи

41

націонал-соціалізму чи фашизму, разом із комунізмом роблять
їаЬиІа газа з культури. Звідси у Багряного, хай неусвідомлена
самим автором, інстинктивна, стихійна знову любов і повага до
традиційних культурних форм, в яких ішло життя культурних
суспільств, до релігійности, до традиційної державности. Він же ж
не тільки письменник, але й голова УНРади. Такої постави
даремне було б шукати у Винниченка, вона була ще неможлива у
Хвильового.

Але, коли придивляємось до того руху стихії, бачимо її
здоров’я. Бож стихія й культура в здорових суспільствах не є
ворожими антитезами, але антитезами, що їх можна порівняти з
антитезами статей, чоловічої й жіночої. їх взаємини це вічна війна
— скаже Ніцше — вічне зближення й віддалення, боротьба і
замирення, але остаточне завершення тих взаємин є в щасті
повного злиття. Бунт проти "культури”, яка своїми закам’янілими
формами вбиває життя, стихію, у Винниченка, примирення серця з
клясичними формами у Хвильового, прийняття тих форм у
Багряного.

Цими міркуваннями ми вже визначили і деякі прикмети стихій¬
носте що її фрагментом вважали ми Багряного. Ще докладніше
можна визначити ті прикмети, коли поставимо той світ між нові,
названі вище протилежності екзистенціялізму і нових шукань
виходу з його понурого світу. Іраціоналізм 20-их років був ясний,
життєрадісний. Це, здавалося, впали окови з життя і воно тепер
може свобідно розгортатись у своїм бажанні щастя, розкоші,
такому зрозумілому бажанні після війни, після кожної війни, що
вимагало зречень і напружень. Знову осередня форма роз-
кошелюбства, еротика, сексуалізм тодішніх столиць Европи має
також ясний, що так скажу, невинний характер. Було в цих речах
щось із невинности райської до гріхопадіння. Все це таке інакше в
порівнянні з еротикою й сексуалізмом, із розкошелюбством після
другої війни, із розкошелюбством із розпуки. Коли немає Бога,
навіщо нам стримуватись...? Це — витончене французькими
літературними сальонами, знане з більшовицької революції ”Крой
Ванька, Бога нєт!”. Все це на тлі понурих мислей про покинутість
людини, про тривогу, як основу її душі.

Як тут із світом Івана Багряного? Герої Багряного звичайно
знаходяться — як це висловимося парадоксально — перманентно
в межових ситуаціях. А все ж праматерією їх душі не є
безнадійність, тривога, розпач. Навпаки, вони борються, вони
вірять в перемогу і навіть досягають її.Тим фундаментальним їх
світовідчуванням є довір’я до призначення: — це світ героя
Тигроловів, це світ Ати. Це не світ наївної, примітивної віри, герої
Багряного, як і він сам, переходять, навіть живуть у садах гет-
симанських. Але до них прилітає янгол з чашею потіхи й під¬
бадьорення.

42

<іі§іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§

І це світ тих, згадуваних вище нових шукань: — зберегти
близину до людини, що її відновив екзистенціалізм, але знайти
дорогу до життя, вийти з темряви безнадійности й розпуки. Навіть
у такого "екзистенціального” поета як Райнер Марія Рільке
шукають і в його останніх творах знаходять натяки на ті шукання.
Наше передостаннє слово може було словом горя, але наше
останнє хай буде словом краси! В сучасного поета 50-их років
Берґенґрюна знаходимо знамениті поетичні вислови тих шукань.

Це так у світі. Для нас важливе те, що таке світовідчування і
така постава до світу — це глибоко українські. Це те глибоке Лесі
Українки "контра елем сперо”, надіюсь при всіх безнадійностях
нинішніх ситуацій. Це те довір’я до буття, яке у відношенні до
минулого стає вдячністю, тяглістю, яку бачили ми у героїв
Багряного і в його поставі до релігійности і політики, це те, що у
відношенні до будучини означає надію. Це та сила української
стихії, якої еманацією й фраґментом є Багряний, яка в усіх
межових ситуаціях, в які так часто в історії була поставлена
Україна, витримала і не заломалася, і не пішла в небуття, в ніщо.
Це та сила, що шукає своїх форм, нині недосконала і незавершена,
як твори Багряного, але яка вперто йде дорогою до того
завершення. Тож бажаймо частці тієї сили, письменникові
Багряному, щоб, ідучи по тій суто українській дорозі, він
зближався до великої мети, щоб коли його нинішні слова є ще
словами болю й горя, хай його далекі останні слова будуть
словами краси. Бажаймо йому досягти ще завершення в мистецтві!

43

ДОКУМЕНТАЦІЯ І ПУБЛІКАЦІЇ

Я ОБВИНУВАЧУЮ

Василь Стус

Неодноразово я вже звертався до офіційних інстанцій з про¬
ханням притягти до судової відповідальности осіб, які здійснюють
масову розправу над представниками цілого покоління україн¬
ської інтелігенції. Одначе на ці заяви я або взагалі не одержував
відповіді, або мені давали прокурорські відписки не по суті справи
(мовляв, засуджений правильно, а тому немає підстав для
перегляду справи). Ось чому я змушений звернутися до громад¬
ськосте повторивши мотиви, що спонукали мене до цього кроку.

1. У мене, як і в багатьох інших, заарештованих у січні 1972
року, а пізніше засуджених, зроблено обшук за провокаційним
ордером, підписаним львівським прокурором Малихіним.
Підставою для обшуку було названо мою приналежність до т. зв.
справи Добоша. Майже всі жертви чергового каґебістського
наскоку, у яких робили обшук на тій самій підставі, ніякого від¬
ношення ні до Добоша, ні до його "справи” не мали. Я вимагаю
притягти до судової відповідальности осіб, які санкціонували ці
обшуки і арешти під фальшивими приводами.

Із самого початку слідства каґебісти в розмовах зі мною про
справу Добоша навіть не згадували, тому що Добоша я й в очі не
бачив ніколи. Суть справи в тому, що сама справа Добоша — це
дешева фальшивка; вона була придумана для дискредитації
заарештованих перед громадськістю, щоб таким чином на деякий
час паралізувати появу прилюдних протестів.

Оскільки справа Добоша з початку й до кінця є вигадкою, я
заявляю: українські процеси 1972-73 років велися за аналогією з
зфабрикованими процесами 30-их років і провадилися за
допомогою тієї таки єжовсько-беріївської методики.

Маштаб фальсифікації свідчить про те, що автором цього
душогубного сценарія було керівництво КҐБ при Раді Міністрів
УРСР, тому я звинувачую його у свідомій фальсифікації з метою
приховання справжніх злочинів та прилюдної дискредитації
людей, репресованих за їхні переконання.

2. Під час обшуку в мене було вилучене майже все написане
за 15-17 років літературної роботи: вірші, критичні статті, прозові
твори, переклади. Із творів молодих українських літераторів
каґебісти вилучили в мене твори Віктора Кордуна, Миколи
Холодного, Ігоря Калинця, Григорія Чубая, деякі твори
Симоненка, М. Вінграновського, Л. Костенко, І. Драча. Жертвами

44

сІІ£Іі:І 2 Є<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

розбою стали рукописні статті М. Брайчевського, Л. Танюка, І.
Дзюби, С. Тельнюка. Були забрані твори українських авторів, які
проживають за кордоном — поетичні збірки В. Вовк та Е.
Андієвської. Така ж доля зустріла окремі твори Пастернака та Є.
Євтушенка, М. Ґорького та О. Солженіцина, Бердяєва та Карпа
Маркса, К. Юнґа та Ортеґи-І-Ґассета. Каґебісти довели, що їхніми
ворогами є твори письменників та мислителів усього світу.

За це я вимагаю судити їх, як ворогів української культури,
ворогів українського народу, ворогів гуманізму, світової культури,
ворогів людства.

3. До мого звинувачення включено чимало моїх текстів, у яких
ідеться про репресії 20-30-их років та пізніших років, про Геноцид
українських селян у 1933 році, про знищення української інтелі¬
генції в 30-их роках, про матеріальні нестатки, що їх зазнавали
колгоспники в 30-40-их роках та в окремі періоди наступних
десятиріч. Слідство і суд назвали антирадянськими мої заяви про
відсутність свободи пересування для сільського населення,
позбавленого пашпортів, що я назвав формою закріпачення.
Названо антирадянським моє твердження, що період 1961-71 років
був десятиріччям такого ж систематичного погіршення умов
матеріяльного та духового існування народу, періодом наступу
реакції. Названо антирадянським мій вірш "У Мар’їнці стоять
кукурудзи”, в якому йшлося про відомі факти минулого, коли
колгоспникам за роботу практично нічого не платили.

Назвавши згадані тексти антирадянськими, каґебісти тим
самим взяли на себе ролю безпосередніх винуватців минулого
кривавого періоду та співучасників нещадної державної
експлуатації народу. Ставлячи сьогодні такі твердження у
провину, засекречуючи відомі факти безприкладних репресій у
минулому, каґебісти доводять тим самим свій кревний зв’язок з
бандою Єжова і Берії, беруть на себе відповідальність за всі
злочини, що їх вчинили їхні попередники минулого десятиріччя.

Я назвав КҐБ паразитною, визискуючою і шкідливою організа¬
цією, на сумлінні якої мільйони й мільйони розстріляних,
закатованих, заморених голодом душ.

4. Мені приписали за вину відсутність у моїй творчості
клясового підходу, ту обставину, що я непартійний та поза¬
спілковий літератор, що я не дотримуюсь принципу комуністичної
партійности та принципів соціялістичного реалізму, що я стою на
позиції абстрактного гуманізму і що в деяких моїх творах
відбилася екзистенційна настроєність (проблематика). Таким
чином, злочином вважається вже те, що людина має якісь інші,
некомуністичні переконання. Цій людині просто заборонено
існувати.

45

Тому я називаю каґебістів злочинцями, які потоптали най¬
елементарніші людські права.

5. Під час слідства мені не дали жодного юридичного
кодексу, що ознайомив би мене з правами обвинуваченого. Такі
кодекси я вимагав щоденно до початку суду. Але мені їх не дали.
Тоді я відмовився ходити на слідство. Каґебісти погрозили, що
водитимуть мене силоміць. Я відмовлявся розмовляти із слідчими
— мене кинули до психіятричної лікарні. Більше того: коли у
в’язничному коридорі я крикнув, що мене збираються везти до
психіятричної лікарні, на мене накинулися з кулаками начальник
в’язниці Сапожніков та черговий офіцер. Для того, щоб мене
психологічно зломити, з'єднали свої зусилля слідчі та прокурори
для нагляду Макаренко, Погорілий, Малий, які несуть усю від¬
повідальність за самосуд, що його чинять у кабінетах слідчих, за
порушення елементарних правил ведення слідства. Для мого
обвинувачення використали інспірованих каґебістами свідків —
Мацкевича, Сідорова, Кислинського, хоча я з самого початку
говорив про них, як про каґебістську клієнтуру, до того ще
шовіністичного типу.

— Я відразу зрозумів, що Стус націоналіст, тому що він весь
час говорив українською мовою, — заявив на очній ставці Сідоров.

З прямою метою обріхання інших заарештованих були
використані як "свідки” психічно і морально зломлені 3. Франко
та Л. Селезненко. Останній заявив на суді, начебто я справив на
нього враження справжнього націоналіста. Коли я заперечив це
твердження як безпідставне, Селезненко відмовився від нього.
Тоді суддя Дишель почав лякати свідка в’язницею. І Селезненко
на встояв перед шантажем. Те саме було і з свідком Калиниченком
І., у якого в КҐБ вимусили фальшиве свідчення стосовно мого
вірша, від якого він відмовився на слідстві. Тоді суддя почав
обливати його нецензурною лайкою, погрожуючи, що за таку
поведінку його виженуть з роботи і позбавлять вченого ступеня.

Під час суду я вимагав відкритого суду — мені відмовили, я
відмовився від оборонця, вимагав літературних експертів — і теж
марно.

У зв’язку з цим я обвинувачую весь слідчий відділ КҐБ,
начальника в’язниці Сапожнікова, всю колегію суддів, прокурорів
Макаренка, Малого і Погорілого, які чинили цей злочинний
самосуд наді мною та моїми товаришами.

6. Я обвинувачую внутрішніх рецензентів КҐБ, які писали
оцінки на вилучені твори українських літераторів. З них я можу
назвати А. Каспрука (Інститут літератури АН УРСР), який
рецензував збірку моїх віршів та літературно-критичні статті, А.
Ковтуненка (Інститут літератури АН УРСР), автора "відгуку” на
збірку Крик з могили М. Холодного, авторів колективної рецензії

46

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§

на книгу І. Дзюби Інтернаціоналізм чи русифікація? А. Скабу, В.
Євдокименка, Ю. Збанацького, В. Козаченка, Л. Нагорну (Інститут
історії партії), П. Недбайла (доцент катедри журналістики
Львівського університету). Підставою для притягнення їх до
судової відповідальности можуть бути наявні в справі їх рецензії з
відверто поліційними, кровожерними заявами. Гадаю, що їхня вина
в проведені масових репресій така сама, як і штатних каґебістів.
Вони такі самі душогуби, як слідчі і судді.

7. Я обвинувачую каґебістів за фізичні муки, що їх заподіюють
українським політв’язням. Так, у 1972 році заподіяли кілька
ножових ран В. Морозові. На початку 1975 року важко побили М.
Осадчого у камері Потьми. Трохи пізніше це трапилося й з В.
Чорноволом, якого шостого дня голодівки силоміць виштовхали
на етап, закованого в кайдани і примусили босоніж іти по снігу.
Фізичним знущанням піддаються українські жінки-політв’язні —
Строката, Шабатура, яких у січні 1975 року кинули до таборової
в’язниці на голодний пайок, довівши їх до надзвичайного
виснаження. Іншим в’язням вони методично вкорочують життя —
холодом й голодом, відсутністю необхідного лікування тощо.

Я обвинувачую каґебістів, які четвертий рік тримають у
психіатричних лікарнях українських політв’язнів — М. Плахотнюка,
В. Ковчара, В. Рубана, Лупоноса, В. Плюща, Терелю, Красівського
та інших. Я називаю КҐБ при Раді Міністрів УРСР зловмисною
організацією, що здійснила дикі репресії 1972-73 років у
небачених за теперішнього часу для СРСР маштабах, завдала
непоправної шкоди українському народові та його культурі. Я
обвинувачую КҐБ як організацію відверто шовіністичну й анти¬
українську, тому, що вона зробила мій народ і без’язиким і без¬
голосим. Судові процеси 1972-73 років на Україні це суди над
людською думкою, над самим процесом мислення, суди над
гуманізмом, над проявами синівської любови до свого народу.
Покоління молодої української інтелігенції, що його зробили
поколінням політв’язнів, було виховане на ідеях гуманізму,
справедливости, свободи. У цьому вся його провина, весь його
злий намір. Але тільки такими синами славен народ — і нині, й у
віки вічні.

Я певний того, що рано чи пізно КҐБ будуть судити — як
злочинну, відкрито ворожу народові поліційну організацію. Та не
певен я, що сам доживу до цього суду. Тому прошу передати моє
звернення обвинувачам цієї злочинної організації. Нехай у багато¬
мовній справі її злочинів буде і моя сторінка свідчень-обвину-
вачень.

1975 Василь Стус,

концтабір "Дубровлаг”

47

БУДНІ МОРДОВСЬКИХ ТАБОРІВ

Уклали Борис Пенсом і Вячеслав Чорновіп

Дорогий Друже!

Уже скоро рік, як писав я тобі про наше суворорежимне життя.
За цей час тут сталося немало різних подій, таких, які тільки й
можливі в одноманітності нашого існування: приниження, кари,
протести, голодівки, сумна радість зустрічей з "свіжими силами” і
радісний сум розлуки з друзями, що виходять на свободу,
живлющий бальзам вісток із вільного світу, що сповнюють
надією...

Але весь час переслідує думка: чи вдасться мені, описуючи
будні таборового життя, віддати той специфічний мікроклімат
неволі, який тисне в’язня щоденно, щогодинно, навіть у відносно
спокійні періоди, а, можливо, в такі періоди гнітить ще більще.
Тому вирішив писати цього листа з своїм новим союзником —
Вячеславом Чорноволом, політв’язнем з України. Може, його
журналістичний і таборовий досвід допоможе бодай якоюсь
мірою передати непередаване.

Його доля — типова для "крамольного” українського
інтелігента, одначе попрошу Вячеслава самого відрекомендува¬
тися тобі.

ЧОРНОВІЛ:

Мені 37 років. У 1960 році закінчив Київський університет.
Потім шість років працював у Києві й у Львові в пресі, на радіо і в
телевізії, деякий час на комсомольській роботі. Виступав також як
літературний критик, завершував кандидатську дисертацію з
історії української літератури. Але з 1965 року потрапив у сферу
"зацікавлень” органів КҐБ. Зв’язане це з пожвавленням на початку
60-их років українського літературно-громадського життя і з моєю
участю в ряді опозиційних виступів, особливо в кампанії з приводу
першої хвилі політичних арештів на Україні в 1965 році. На
матеріалі цих арештів і судів я виготував дві збірки документів
Правосуддя чи рецидиви терору (1966) і Лихо з розуму (1967). У
1966 році був остаточно вигнаний з журналістичної праці і взагалі з
преси. Періоди безробіття чергувалися з випадковими заняттями:
при метеорогічній експедиції, у книжковій рекламі, у товаристві
охорони природи, вагарем на залізничій станції і т. д.

У 1967 році вперше мене заарештовано і засуджено на 1,5 року

48

<іі§іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

за укладення названих вище збірників. У січні 1972 року став
жертвою другої облави КҐБ на українську інтелігенцію.
Обвинувачений за написання критичних зауваг на інспіровану
каґебістами брошуру Що і як відстоює Іван Дзюба, завданням
якої було переконати українську інтелігенцію в ідеальному роз¬
в’язанні в СРСР національного питання і дискредитувати тих, що
виступали проти шовінізму.

В обвинувачення включені також мої виступи на захист жертв
репресій (В. Мороза, Н. Строкатої й інших) і наявність у мене
літературних творів ряду авторів, в основному поезій.

Крім того, лише на підставі суб’єктивних підозрінь каґебістів
намагалися приписати мені участь у виданні нелегального
журналу Український вісник, що виходив у 1970-72 роках.
(Вихвалювані "чекісти" скандально провалилися на спробі будь-
що дізнатися про цей журнал). У перебігу слідства, що тривало 14
місяців, неодноразово вдавалися до використання камерних про¬
вокаторів, фальшування, шантажу і прямого психічного терору,
зокрема, для тиску на мене, спекулюючи долею моїх рідних.
Людині з демократичного суспільства’ледве чи можна уявити собі
те, що відбувалося у Львові 12 квітня 1973 року. Порожня заля
суду, куди мене приставили крадькома через чорний вхід під
посиленою охороною; відсутність адвоката; знуджений суддя, що
механічно відхиляє одне за одним мої клопотання (про слухання
справи відкрито і допущення до суду представників преси, про
виклик потрібних свідків, про додання потрібних документів і т.
п'.); якийсь висушений, що пахне нафталіном сталінських часів
прокурор Руденко (до речі, брат генерального прокурора СРСР),
який, не зважаючи на матеріали справи і свідчення небагатьох
свідків, повторює нісенітниці каґебістського обвинувачення і
вимагає максимальної кари, яку допускає стаття кодексу; нарешті,
вирок, що викреслює з життя 9 років.

Лише по 19 місяцях після арешту я опинився в таборі — у
виселку Озерному (ЖХ 385 — 17 "А"). Формально табори для
політв’язнів підпорядковані МВД, але фактично нашою долею і
тут диспонує КҐБ за допомогою прикріплених до таборів своїх
уповноважених.

Так, намагаючися утримати в таємниці пікантні обставини
"слідства” і "суду” в моїй справі, каГебісти дали вказівку восени
1973 року з-під брами табору прогнати дружину, а два тижні
пізніше й сестру, що приїхали на побачення зо мною за три тисячі
кілометрів. Лише ціною майже місячної голодівки (грудень 1973 —
січень 1974) мені вдалося домогтися побачення з матір’ю і
сестрою (з дружиною побачення так і не дали). Так само за
вказівкою каґебістів мене піддали безперервному цькуванню: не
кажучи про дрібніші покарання, менше ніж за рік перебування в

зоні 17 мене нагородили сорок трьома добами ШИЗО* і, нарешті,
відіслали на півроку в ПКТ. Як це робилося, я згадаю далі, коли
будемо говорити про те, як розправляються в таборах з
неугодними особами.

ПЕНСОН:

Думаю, треба буде згадати і про ту розправу, якій піддали
Вячеслава в лютому 1975 року перед перекиненням до нас.

Але будьмо послідовні. Мій попередній лист кінчався подіями
в 19 зоні ("Лісовій”), на початку 1974 року. Потім у цій зоні зайшли
якісь тьмяні "безподійні” тижні. Тому пропущу їх і почну з радісної
для мене і всіх європейських бранців події. 15 червня 1974 року з
брами табору в Потьмі назустріч свободі й батьківщині вийшов
Анатолій Гольдфельд. Імовірно, варто взагалі коротко зупинитися
на тому, як обставлено тут звільнення політв’язнів. Побоюючися
просякання з таборів свіжої інформації, особливо писемних.заяв,
КҐБ ввело складну систему звільнення. Багатьох за кілька тижнів
до звільнення раптом викидають на етап. їх вивозять або в тюрми
за місцем проживання і звільняють звідти, або перекидають на
інші зони, іноді до лікарні. Усю одіж, яку зек носив у зоні, від¬
бирають, натомість видають нову зеківську уніформу. Особисті
речі пильно перевіряють. Усі саморобні й підозрілі речі, у тому
числі валізи, розламують на шматки (а що як там заховані записи,
яких КҐБ боїться не менше бомб). Якщо ж звільнюваного не
вивозять завчасу на дальній етап, його однаково за кілька днів до
кінця строку відправляють (обшукавши і переодягнувши) на пере¬
сильний пункт, що знаходиться на станції Потьма при побутовій
зоні ЖХ 385 — 18, через який переходять усі політв’язні, що
прибувають у Мордовію, і всі, що звідси вибувають.

Через два дні після звільнення Гольдфельда, 17 червня, на 19
зоні почалася голодівка. Перший оголосив її Кронід Любарський, і
відразу ж, щоб не показував "поганого прикладу”, був
ізольований у камері ШИЗО (звичайно, відповідно до якоїсь там
негласної інструкції, це робиться на четверту добу голодівки, а до
ізоляції голодуючий повинен три дні працювати й виконувати
норму, інакше буде покараний).

Голодівка була оголошена у зв’язку з тим становищем, в якому
перебуває наше листування з родичами й друзями — питання для
всіх нас дуже болісне. З цього приводу ми не раз зверталися з
заявами і скаргами. Наприклад, невдовзі перед голодівкою я від¬
правив наступну заяву.

'Абревіатури типу ШИЗО, ПКТ й ін. подібні далі для документальної
точности віддаємо як у російському оригіналі. ШИЗО(штрафной изолятор)
— карний ізолятор; ПКТ (помещение камерного типа) — приміщення
камерного типу. Тут і скрізь далі примітки редакції.

50

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

Начальникові оперативно-режимного відділу установи
ЖХ 385 Смагіну

"За останній час особливо часто почала траплятися пропажа
поштово-телеграфних посилань, як моїх особисто, так і
адресованих мені. Лише за останні три місяці я не одержав
кількох листів і телеграм, висланих матір’ю, і кілька листів і
телеграм, висланих мені родичами й друзями, що проживають в
СРСР і за кордоном.

"Тут я не перераховую всю кореспонденцію, що вислана мені і
пропала без сліду. За роки мого перебування в ЖХ 385 її
набралося стільки, що для перерахування її треба списати не одну
сторінку цієї заяви. Як виникне в цьому потреба, я й мої
кореспонденти спроможні подати в цьому питанні вичерпну
інформацію. Думаю, що Ви й без того диспонуєте можливістю
знати про всі поштові посилання, що до мене не дійшли. Зовсім
очевидно, що подібне становище суперечить законові. Мені
відоме, що недоручення кореспонденції в більшості випадків
трапляється не з вини пошти, і тому вся відповідальність за це без¬
законня повнотою лягає на адміністрацію ЖХ 385.

"Я припускаю, що Ви наділені достатніми повноваженнями,
щоб довести практику достави кореспонденції до відповідности з
законодавчими нормами. Я вимагаю, зокрема, одержання всіх не
доручених мені раніше поштових висилань. Якщо це не станеться
найближчого часу, то, природно, я буду змушений вдатися до
крайніх заходів, які є до диспозиції в'язня.

ЗО травня 1975

Б. Пенсон”

Одначе ні наші скарги, ні розмови з начальством становища не
змінили. Час від часу нам оголошували про конфіскацію того чи
іншого надійшлого листа, не називаючи при цьому ні надавця, ні
причини конфіскації. ”На підставі наказу 20 МВД, 629 а” — це все,
чим ми можемо задоволятися. У більшості ж випадків наші листи
(як наші, так й адресовані нам) вилучають таємно, без будь-яких
оголошень, тобто просто крадуть. Врешті-решт наш терпець
урвався.

ЧОРНОВІЛ:

Цікаві події розгорнулися в ПКТ і ШИЗО після ізоляції туди
голодуючого Любарського. У камері ШИЗО чергові 14 діб від¬
сиджував я, в одній з камер ПКТ досиджував шестимісячний строк
український поет Василь Стус, репресований у січні 1972 року, у
другій камері ПКТ сидів Зоріян Попадюк зі Львова, що одержав у
1973 році 7 років таборів і 5 років заслання за український
самвидав й антишовіністичні листівки, і літній робітник з

51

Волгограду Петро Сартаков, засуджений на 7 років за те, що в
1972 році на американській промисловій виставці у Волгограді
намагався передати американцям заклик декларативного
характеру (про відсутність в СРСР демократії, про конечність у
зв’язку з цим втручання США й інших не тоталітарних держав і
тому подібне).

Дізнавшися від Любарського про причини розпочатої ним
голодівки, всі ми в неї включилися. Стус і Попадюк, крім питання
про листування, висунули вимогу припинити знущання надо мною.
Таку ж вимогу висунув у додатковій заяві Любарський. Мова йшла
про те, що мене повторно, з перервою всього на шість днів,
запхали в ШИЗО на 14 діб без виводу на роботу, тобто на
голодове утримання. Такі випадки вкрай рідкі. Звичайно між
двома турами карцера дається якийсь триваліший строк, так щоб
політв’язень міг повернутися до відносної норми. У своїй заяві про
голодівку я вказував, що в першому півріччі 1974 року з останніх 12
посланих ріднею рекомендованих листів пропало 6, хоч усі листи
пройшли таборову цензуру і їх надання було стверджене
поштовими поквитуваннями. Такі ж приклади навели Стус і
Попадюк.

ПЕНСОМ:

Таким чином події набрали небажаного для КҐБ характеру,
тим більше, що про голодівку стало відомо й у зовнішньому світі.
20 червня в зоні появилися співробітники КҐБ; голодівка, одначе,
тривала звичайним порядком. Ранком того ж дня я подав заяву, в
якій указував, що ніяких заходів не вжито у справі моєї раніше
поданої заяви про листування — і це змушує мене оголосити
голодівку. В обіди мене викликали до штабу, в "кабінет” хазяїна.
Виявилося, зі мною хоче познайомитися підполковник (тепер уже
полковник) Дротенко, начальник відділу КҐБ в Явасі (цю посаду
він обняв невдовзі перед описаними подіями).

— Ну, Борисе Соломоновичу, як поживаєте? Як самопочуття?
Як годують? Зрештою, тут не курорт. Ви що ж, вирішили слідом за
Любарським попостувати? Даремно. З листами ви перебільшуєте.
Є люди, які цим клопочуться, вирішують і відповідають за них.
Мені ваші листи не потрібні. Чому оголосили голодівку саме
тепер? Листи лише привід! Мишача метушня до візити Ніксона, він
вам не допоможе, будете нарікати самі на себе!

ЧОРНОВІЛ:

Потім великий гурт начальства появився в ШИЗО і почав
умовляти нас. Мені пообіцяли з’ясувати мої претенсії з таборовою
адміністрацією і заявили, що моє покарання припиняють (мені
лишалося ще сидіти в ШИЗО 7 діб) і наступного ранку від-

52

сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

правляють мене назад до Озерного. В інших камерах теж щедро
роздавали обіцянки, бажаючи за всяку ціну розрядити обстановку.
Але голодівки покищо ніхто не припинив, навіть хворий на
гіпертонію Попадюк, що під час голодівки пережив важкий напад.

Наступного дня мене дійсно звільнили з ШИЗО і відправили в
зону. Але там, розуміється, мої претенсії ніхто й не думав
задоволяти (я вимагав зняти незаконно накладені кари і при¬
пинення тероризації політв’язнів деякими "активістами” з числа
колишніх поліцаїв і фашистських карателів) — і я знову відмовився
виходити на роботу. Чекав кари за такий "непослух” — відправки
до ПКТ чи до Владимирської тюрми, але йшли дні за днями, а
мене ніхто не зачіпав. Щойно через два тижні мене, нарешті,
викликав начальник дільниці капітан Дєжуров і заявив, що
президент США уже поїхав собі, мій "відпочинок” з цієї причини
закінчується, і мене запроторять на 6 місяців до ПКТ.

ПЕНСОМ:

Тим часом на 19 зоні події розгорталися вшир. 21 червня до
голодуючих приєдналися Азерніков і Пашнін. 22 червня на знак
підтримки наших вимог оголосив одноденну голодівку Комаров
(колишній офіцер радянської армії, що пішов за кордон, а потім
добровільно повернувся і дістав 10 років табору).

Перестали голодувати всі разом 23 червня, а потім до середи¬
ни липня насолоджувалися відносним спокоєм. Але пам’ятали:
розплата за голодівку неминуча.

ЧОРНОВІЛ:

Табори для політв’язнів тим і відрізняються від побутових зон,
що тут не дотримуються навіть тієї відносної об’єктивности, яку
виявляють до кримінальників. Суджу з власного досвіду, бо
перший строк, не зважаючи на політичні обвинувачення, відбував у
побутовій зоні. В політичних таборах можна ідеально дотримува¬
ти правил режиму — і не вилазити з ШИЗО. Тут заведене правило:
за кожну акцію протесту, особливо за колективну, учасники
мають бути покарані під будь-яким вигаданим приводом. Дійсних
причин покарання в постанові не зазначають. Але в усних
"бесідах” представники адміністрації бувають одверті до цинізму.

У листопаді 1973 року такий собі капітан Тарташов з політ-
відділу управління ЖХ 385 повчав мене: "Чорновій, повірте мені,
що всі ваші скарги на адміністрацію без користи і лише вам
пошкодять. От ви любите посилатися на закони. Алеж ви
державний злочинець, виступали проти Радянської країни, тому
ніякі закони на вас не поширюються. Якщо, наприклад, почнеться
війна, вас і таких, як ви, можуть вивезти кудинебудь у ліс і там роз¬
стріляти. Вам пора зрозуміти, що ви перебуваєте на особливому

53

становищі і що в усіх діях стосовно вас за спиною адміністрації
стоїть КҐБ. І побачення вас позбавили за вказівкою КҐБ. Як буде
інший наказ, ви одержите побачення хоч завтра, не зважаючи на
постанову про позбавлення. До речі, я це говорю вам неофіційно,
щоб ви зрозуміли своє дійсне становище, і хай вам не спаде на
думку будь-де посилатися на мої слова”.

Впадають в одвертість іноді й ті, хто підписує постанови про
покарання. Так, у зв’язку з оголошеною 10 грудня 1973 року
голодівкою, мене 14 грудня викликав на розмову весь таборовий
синкліт на чолі з начальником 17 колонії капітаном Акмаєвим і
загрозив відпровадженням у ИІИЗО. ”3а що, — поцікавився я, — я
режиму не порушую, а голодівка — моє право”. "Захочемо знайти
— за що, знайдемо!” — послідувала відповідь. А начальник опер-
частини старший ляйтенант Павлов уточнив: ”Та я за три дні при
бажанні десять рапортів на вас складу”. І дійсно, склав; і рівно
через три дні мене відправили на 15 діб у ШИЗО, де я зустрів свій
день народження і новий 1974 рік. А в постанові про покарання
стояло, що я не привітав Павлова і не мав на одежі нашивки з
прізвищем.

Ще один приклад. 9 травня 1974 року група політв’язнів 17
зони (Граур, Глезер, Камінський, Коренбліт, Петров, Кузюкін,
Болонкін, Роде, Пашіліс, Вільчаускас, Микитко, я й ін.) вислали до
Президії Верховної ради СРСР звернення з вимогою тримати нас
окремо від воєнних злочинців — колишніх поліцаїв і карателів (при
цьому ми застереглися, що учасників національних рухів воєнних і
перших повоєнних літ ми не маємо на увазі, бо вважаємо їх політ¬
в’язнями).

Петиції були викликані тим, що адміністрація 17 зони надала
поліційному братству особливих прав. Якщо в інших зонах такі
"активісти” співробітничають з адміністрацією в основному у
формі таємних доносів, зовнішньо тримаючи себе відносно благо¬
пристойно, то тут вони дійшли до одвертого цькування політ¬
в’язнів.

Такий собі Прикмета, колишній капо в німецькому конц¬
таборі, а тепер бригадир у радянському, складав доноси, які
навіть без формальної перевірки робилися підставою для
покарань. Або, скажімо, колишній фашистський поліцай Линкін,
тепер член "таборової ради колективу”, одверто стежив за політ¬
в’язнями і записував до бльокноту почуті розмови. Показовий
деталь — під час жовтневої арабсько-ізраїльської війни він,
тішачися радіореляціями про перемоги, так їх коментував: ”3а що
ж я сиджу? Таж я теж жидів убивав!” У кінці квітня 1974 року цей
"активіст” з вигуком: ”Ми тут будемо командувати, а не ви!” —
розпочав бійку з політв’язнем Лагутіном. У результаті Лагутіна

54

сії^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§

вивезли на 14 діб у ШИЗО, а Линкіна підбадьорили у першо-
травневому наказі.

Обурив нас і цинічний наказ начальника колонії Акмаєва 9
травня. На честь дня перемоги над фашизмом він підбадьорив
подяками, дозволами на купівлю в парку, передачами і
побаченнями лише колишніх фашистських служак — чоловіка з
15. Хтось із нас пожартував: "Адміністрація ухвалила єдино
правильне рішення. Не було б ворогів — не було б і перемоги!”

В одній з заяв до прокуратури я писав з приводу подібних
фактів: "Не заважало б, до речі, з’ясувати причини такого
зворушливого взаєморозуміння між адміністрацією установ МВД і
колишніми шуцманами й карателями з зондеркоманд. Чи лише
пристосуванством останніх і їх гарячою готовістю до послуг при
цькуванні політв’язнів пояснюється це, чи, може, існує якесь
спільне соціяльно-психічне коріння поведінки?”

Наші заяви 9 травня до Президії Верховної ради СРСР були
затримані, а авторів по одному викликали до кабінету начальника,
де сидів також каґебіст, і загрожували карами. Посипалися
позбавлення купівель, передач, побачень, потім до ШИЗО на 14
діб посадили Петрова і Роде. 24 травня надійшла черга на мене.
Виявилося, Прикмета склав на мене кілька нових рапортів. Коли
на вахті начальник колонії Акмаєв зачитав мені постанову про
заточення в ШИЗО на 14 діб, я спробував обуритися, на що
послідувала весела відповідь Акмаєва: ”А то все дурниця, що в
постанові написано. Я вас не за те караю, а за те, що ви різні
кампанії організуєте і з 19 зоною для цього намагалися встановити
зв’язок”.

ПЕНСОН:

Майже таким самим чином фабрикували покарання і на 19
зоні. Завжди можна відчути, коли на тебе щось готується.
Починаються зачіпки наглядачів, часті обшуки, посилюється
персональне стеження. Розплата за червневу голодівку почалася з
твого безталанного кореспондента. Склали три рапорти протягом
трьох днів ”за порушення форми одягу” — два рази з’явився на
території в тапочках,* на одному з робочих пунктів не було бирки
з прізвищем (до речі, ці бирки порівняно недавнє нововведення, за
ними, можливо, послідують концтаборні нумери, як за "добрих
старих часів”).

За кожним з цих рапортів слідувала кара: позбавлення купівлі
продуктів на місяць, позбавлення чергового побачення і, нарешті,
14 діб ШИЗО. Що таке штрафний ізолятор, не втаємниченому
уявити трудно. Познайомлю тебе спочатку з офіційними

*Форма легкого спортового взуття.

55

документами: пунктом п’ятим витягів з "Правил внутрішнього роз¬
порядку поправно-трудових установ”. Ці правила оголошені
наказом ч. 20 МВД СРСР від 14 січня 1972 року. їх призначення —
"роз’яснити”, а в дійсності зробити жорстокішими і без того
жорстокі основи Поправно-трудового кодексу. Автори цих правил
на загальну популярність не претендували, бо устаткували свій
твір позначкою: "За межі підрозділу не виносити”.

Цитую пункт правила про запроторення в штрафний ізолятор
(у тюрмі він називається карцером, а для неповнолітніх —
дисциплінарним ізолятором, що, зрештою, суті цього закладу не
міняє):

"Засудженому забороняється брати з собою в штрафний чи
дисциплінарний ізолятор, чи то в карцер, наявні в нього продукти
харчування й особисті речі, за винятком рушника, мила, зубного
порошку і зубної щітки. У період перебування засудженого в
штрафному чи дисциплінарному ізоляторі, чи то в карцері,
належні йому рушник, мило, зубний порошок, зубна щітка
зберігаються у спеціяльному приміщенні і видаються лише на час
туалету...

"Засуджені підлягають пильному обшукові, вони переодяга¬
ються в одяг, закріплений за штрафним ізолятором...

"У штрафному чи дисциплінарному ізоляторі і в карцерах
засуджені перебувають під замком. Вони позбавлені права
користуваться побаченнями, одержувати посилки, передачі і
бандеролі, набувати продукти харчування і предмети першої
потреби, відсилати листи. їм заборонено курити. Гарантований
мінімум заробітної платні таким засудженим не нараховується,
право користуватися додатковою сумою грошей за пере¬
виконання норм виробітку чи зразкове виконання встановлених
завдань не надається, додаткового харчування вони не
одержують.

”... До осіб, що порушують режим у штрафному чи
дисциплінарному ізоляторі, чи то в карцері, застосовуються всі
міри покарання, передбачені поправно-трудовим законо¬
давством. Дотермінове звільнення з штрафних чи дисциплінарних
ізоляторів, чи то карцерів, крім випадків, коли це потрібне за
медичними показниками, не допускається.

"Засудженим, що їх тримають у штрафних ізоляторах, верхній
одяг (пальто, бушлат, кожух) видається лише при виводі на
роботу... Постільне приладдя їм не видається, на прогулянку їх не
виводять....

"Запровадження засуджених у дисциплінарні ізолятори
здійснюється лише при наявності медичних висновків про
можливість тримати їх у цих ізоляторах за станом здоров’я.

”... Особам, запровадженим у карцери, верхній теплий одяг не

56

<іі§іі:І 2 есІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

видається. Постільними приладдями їх не забезпечують, на
прогулянки не виводять”.

Деякі особливості ШИЗО в цьому тексті не відображені. Так,
запровадження в ШИЗО визначається з виводом і без виводу на
роботу. У першому випадку покараний одержує щоденний
гарячий харч, хоч і занижений. У другому випадку півмиски
окремо приготованої відтовщеної баланди в’язневі видається один
раз на два дні на обід, останній час від голодує, одержуючи 400
грамів хліба на добу і воду. Так триває по півмісяця, іноді по
місяцю і більше, що завдає здоров’ю людини необоротної втрати і
тому може вважатися виявом узаконеного геноциду.

Не зайве нагадати і такі, не відбиті в офіційних документах
принади тримання в ШИЗО, як холод, бруд, відсутність туалету.
До туалету виводять на кілька хвилин раз на добу, в інший час
доводиться користуватися стародавнім винаходом російських
тюремників — "парашею”. На 19 зоні це іржава, погнута посудина,
що щільно не закривається й іноді протікає. Але відкрити кватирку
неможливо — і без того дубієш у холодному ганчір’ї, що видається
замість власного одягу. Згідно з десь записаним правилом (у
цитованих правилах цього немає), температура в камері ШИЗО
повинна бути не нижчою 16° С. Це правило тут розуміють так:
вона не повинна бути вища 17°. Приміщення сире, холодне,
опалюється взимку раз на два-три дні, в холодні осінні й весняні
дні не опалюється зовсім. Голі нари, що відкриваються лише на
ніч, зроблені з нерівних, не дібраних дощок з щілинами.

' У правилах передбачене медичне обстеження перед запро¬
вадженням в ізолятор лише для неповнолітніх, а на стан здоров’я
дорослих зовсім не зважають. У ШИЗО запроваджують навіть
осіб, що мають важкі хронічні захворювання, наприклад, Стус і
Любарський з гострою формою виразки шлунка, Чорновіл з
загостренням хвороби руки (бурсит). А яка "меддопомога”
подається запровадженим до ШИЗО, я покажу на прикладі з
Ізраїлем Залмансоном, що одержав у серпні 1974 року 14 діб за
"порушення форми одягу” (під таборовою курткою зауважено
білу теніску). Для точности перекажу (своїми словами) скаргу
Ізраїля прокуророві Мордовії від ЗО. 8. 74. Ізраїль пише, що між 16 і
ЗО серпня, коли він перебував в ізоляторі, значно похолодніло, у
камері ШИЗО без верхнього одягу і постелі спати було
неможливо. Температура, без сумніву, була нижча 16°, але
наглядачі (Фролкін, Кучеров) відмовилися її зміряти, а наглядач
Терьохін навіть умисне влучав без потреби вентилятор робочої
камери. Через холод і протяг Залмансон захворів, у нього
підскочила температура. Але з ШИЗО його не звільнили, постелі
не видали, першого дня хвороби при температурі 37,3 0 навіть
змусили працювати. Усе "лікування” виявлялося у видачі на ніч

57

бушлата. На третій день медсестра "вилікувала” хворого досить
оригінальним способом. Вона поклала йому термометр на плече і
звеліла його тримати, притискаючи головою. По 5 хвилинах такого
міряння термометр показав 35,9°, медсестра заявила, що
Залмансон здоровий, і в нього негайно відібрали бушлат. На
щастя, за добу строк ув’язнення в ШИЗО скінчився, інакше
результати "меддопомоги” могли б виявитися сумними. На скаргу
Ізраїль дістав відповідь від прокурора для нагляду за місцями
позбавлення свободи Мордовської АРСР Фофанова: "Перевіркою
встановлено, що ніяких порушень при триманні Залмансона в ШИЗО
не було”.

ЧОРНО ВІЛ:

Така доля 99% наших скарг до прокуратури й адміністра¬
тивних органів. Ніхто їх, звичайно, не перевіряє, а відповіді
складають за кількома трафаретами. При цьому трапляються
казуси: знуджені чиновники іноді лінуються навіть уважно
прочитати скаргу і присилають безглузді відписки.

У листопаді 1973 року на скаргу з приводу незаконного
позбавлення побачення з сестрою я одержав відповідь, що
побачення мені з дружиною не дозволено правильно, бо наше
одруження не оформлене і вона мені ніяка з цієї причини не
дружина (прокурор Новіков з Явасу пригадав, що я колись писав
про позбавлення побачення з дружиною, і вирішив, не читаючи,
що я знову пишу про теж саме).

Улітку 1974 року я одержав ще курйознішу відписку від проку¬
рора Фофанова, після чого звернувся до нього і прокуратури
РФСРР з заявою, що закінчувалася так: "Ваша дивна відповідь не
по суті моєї скарги свідчить про те, що Ви не можете здійснювати
нагляду над діяльністю поправно-трудових установ, що
неспроможні розуміти зміст спрямовуваних до Вас скарг і
складати відписки, що узгоджуються з правилами формальної
логіки. Тому я ставлю питання перед прокуратурою РФСРР про
непридатність Вашу до посади, на якій Ви перебуваєте, і про
доцільність спрямувати Вас на іншу роботу, де від Вас буде більше
користи суспільству, наприклад, у сферу матеріального
виробництва”. Така заява вплинула на представника назагал
товстошкірого прокурорського племени. Він відразу ж появився в
ПКТ 19 зони і по п’ятихвилинній розмові зі мною поставив
діягнозу: "Щось ви занадто швидко і збуджено розмовляєте. Вас,
напевно, доведеться скерувати до психіатра на обстеження”. Як
пригадати відомі факти запровадження до психлікарень здорових
людей, цей "натяк” був більш ніж прозорий і розрахований на те,
що бажання нарікати на прокурорські безглуздя у мене більше не
з’явиться.

58

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

ПЕНСОН:

З кінця липня 1974 року в Мордовії почалося активне перетру¬
шування політв’язнів. Я ще сидів у ШИЗО, коли на 3 зону, що
вважається глухою, відпровадили Азернікова. Строк у Бориса
наближався до кінця, і я не сподівався уже з ним побачитися.
Одначе, звільняючи мене з ізолятора, черговий офіцер оголосив,
що ранком я повинен з’явитися на вахту з речами — іду на етап.

Розлука з друзями завжди важка, а в таборі подвійно. 9 серпня
ранком — традиційне прощання: чай, проводи до вахти. Гірко
було розлучатися з Кронідом Любарським, чудовою людиною, з
якою мені пощастило тут зустрітися і потоваришувати.
Прощаючися, не підозрівали, що й Кронідові уготована нелегка
дорога. Місяць пізніше його перекинули на 17 зону, в Озерний, де
йому знову довелося вдатися до 10-денної голодівки, бо йому не
дозволили взяти в зону книжок. Голодівку пізніше підтримали Ілля
Глезер (кандидат біологічних наук, колишній викладач МГУ,
засуджений на 3 роки таборів і 3 роки заслання за обвину¬
ваченням у сіоністській пропаганді) і Яромир Микитко (колишній
студент Львівського політехнічного інституту, засуджений у
спільній справі з Попадюком на 5 років). Полковник КҐБ
Дротенко, що з’явився в 17 табір, пообіцяв перевести Любарського
на іншу зону, де йому буде подана меддопомога. Насправді ж
Кроніда у другій половині жовтня на підставі судового вироку від¬
правили до кінця строку у Владимирську тюрму.

ЧОРНОВІЛ:

Належить сказати кілька слів про так званий "суд”, яким
в’язнів переводять з табору в тюрму. Тут не буває навіть тієї
формальної видимости законности, як за первісного засудження.
Звичайно це відбувається так. В’язневі наказують зібратися на
етап, не оголошуючи, куди відправляють. Його виводять з табору,
заводять у будь-який адміністративний будинок біля табору, де
суддя зачитує вирок політв’язневі, який до того ні про що не
догадується. Йому не дають навіть слова вимовити стосовно
пред’явлених йому обвинувачень про порушення режиму. Про
якусь оборону, адвоката і т. п. не може бути й мови. Таким
способом "засудили” й Любарського.

Восени 1974 року КҐБ зробило ще ряд переміщень. З 17 зони
на 19 перевели політв’язнів Камінського і Коренбліта, з 19 на 3 від¬
провадили Бабича. У жовтні вивезли на Україну для "оперативної
роботи” у тюрмах КҐБ групу українців: І. Геля і М. Осадчого з зони
особливого режиму, Н. Строкату з жіночої зони, мене з ПКТ 19
зони. Усі ці численні переміщення були аж ніяк не випадкові. У
розмові з Дротенком у вересні я зробив висновок, що каґебісти
знають про намір ЗО жовтня вперше відзначити День в’язня в СРСР

59

і роблять усе можливе для послаблення чи попередження цієї
акції.

ПЕНСОН:

В наслідок цієї каґебістської стратегії я й трясся 9 серпня у
"воронку” по "російських гірках” до Явасу. їхати лісовим бездо¬
ріжжям по ухабах у залізній скриньці — нелегке випробування.
Але, на жаль, для нашого брата досить часте. Так возять з
Озерного і Лісового до лікарні, так везуть до Лісового покараних,
бо 3 й 17 мікрозони своїх ізоляторів не мають.

ЧОРНОВІЛ:

Іноді ця дорога перетворюється на дорогу смерти. У 1972 році
на лісових вибоях сконав естонець Калью, якого, як видужаного,
повертали після операції в Озерний. 20 кілометрів трясли по без¬
доріжжю в 74 році розбитого інфарктом Єршова, в наслідок чого
він сконав у лікарні, не повернувшися до свідомости. Дехто з
важко хворих (наприклад, Казановський у 17 зоні), панічно
боячися дороги, категорично відмовляються їхати до лікарні.
Раніше політичні зони в Мордовії містилися біля залізничого
шляху. Те, що їх тепер загнали в лісову глушину, — не лише спосіб
більшої ізоляції від зовнішнього світу, а й додатковий засіб
знущання над в’язнями і їх ріднею, що приїжджає на побачення.

ПЕНСОН:

Мені шлях на "трійку” обійшовся лише кількома синцями, і
невдовзі, після ґрунтовного промацування на вахті (при етапах
неминуча, багаторазово повторювана процедура), мене випустили
на 3 зону назустріч усмішкам Азернікова і Залмансона.

Зрештою, я не зовсім точно сказав ”3 зона”, бо 3 зона
складається з кількох дільниць, відгороджених одна від одної, і
включає в себе побутову зону (дільниця 1), центральну лікарню
"Дубровлагу” (відділи для кримінальних і політичних), зону для
жінок-політв’язнів (дільниця 4) і, нарешті, нашу зону (дільниця 5).
Разом на "трійці” тримають близько тисячі в’язнів; сама лише
охорона — наглядачі й солдати — складає 205 осіб.

Найпримітнішим місцем "трійки” є центральна лікарня
управління, яка бузумовно заслуговує на особливий опис. Я
попрошу зробити це Василя Стуса, якого важка хвороба заганяла
до таборової лікарні не один раз.

СТУС:

Таборова лікарня — установа досить дивна. Призначення її —
сполучити каґебістську жорстокість з професійним обов’язком
лікаря. А сполучити ці поняття не так просто. Не один з лікарів
повторює: "Спочатку я чекіст, а вже потім лікар”. Але жоден

60

сІі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

каґебіст не скаже: "Спочатку я лікар, а потім уже...” "Вас
розстрілювати треба, а не лікувати”, — кричить зекам дружина
замполіта Самсонова, що числиться в штаті медперсоналу. Її,
звичайно, могли перестерегти за таку фразу, бо вважається
непристойним робити таємне явним.

Центральна лікарня Дубровлагу має хірургічний,
терапевтичний, зубопротезний відділи, спеціяльні корпуси для
душевно хворих, пацієнтів з туберкульозою і хворобою Боткіна.
Є тут і фізіотерапевтичний і рентгенкабінет. Але все це лише
бутафорія, навмисне громіздка, щоб приховати лаконічну правду:
центральним корпусом лікарні є морг.

Щотижня морг приймає один, а то й два-три трупи. За 1974 рік
у морг доставлено 68 трупів. Не диво, що саме до нього прикована
увага і хворих і медперсоналу. Раз на тиждень до нього
вибирається цілий консиліюм лікарів — єдиний випадок
зауважити, що медиків у лікарні цілий десяток. І живі заздрять
мертвим: їм такої уваги не уділяють. Зека, що потрапив до лікарні,
лікар оглядає звичайно лише при надходженні. Хворому
приписують мінімум ліків або не приписують нічого. Так він
пролежить три-чотири тижні — строк, за який хворий зобов’язаний
видужати. Коли ж покращання не буде — тим гірше для нього.

Чотири тижні пролежав хворий П. Яковлев у лікарні. Його
мучило серце, шлунок, занедбаний тромбофлібіт. Ніякого
лікування йому не подано, він не зміг навіть домогтися консультації
у хірурга. Коли його виписали як видужаного, він уже не міг
самостійно пересуватися: до потягу його приставили на візку, а
через два місяці його привезли до лікарні знову, цього разу на те,
щоб ампутувати обидві кінцівки. На операційному столі він і
помер. І так лікують багатьох.

Чи не найпоширеніша в таборі хвороба — гіпертонія. Інсульт,
інфаркт, параліч — як часто зеки витримують їх у зоні, і щойно
після цього їх привозять до лікарні, щоб лікувати. Надто запізніла
госпіталізація стала причиною не однієї смерти. Так помер М.
Шевцов, І. Козловський, чернець М. В. Єршов, що понад сорок
років просидів по соціалістичних таборах.

Є в лікарні кілька сталих мешканців. Глухі, сліпі, безногі,
паралізовані, агонізуючі старі, ніби видива з дантівських
пекельних кіл. Безногий Н. Юхновець — жертва злочинної
байдужости медиків: його почали лікувати лише тоді, коли
уникнути ампутації було неможливо. Збожеволілий П. Гугало,
безтямний у старечому маразмі вісімдесятп’ятилітній І.
Захарченко, у якого ще попереду 6-8 таборових років. їх тримають
під замком, як божевільних або звірів, вони ще живі, але вже давно
мертві, хоч усе ще "особливо небезпечні державні злочинці”,
жертви автоматичної жорстокости так званого правосуддя.

61

Людину, що вперше потрапила до терапевтичного відділу, не
покидає жах. Вічний бруд, сморід від туалети, параш і палат, де
тримають півмерців — старих. Умивальня нагадує виходок. У
кожній палаті обов’язковий пацієнт, що працює на оперчастину і
КҐБ. Санітари з зеків, що втратили будь-яке людське обличчя, що
знущаються й обкрадають хворих. Особливо огидні серед них —
поліцаї Даугавієтіс, Чмара, штатні інформатори, що паразитують
на чужому нещасті. Час від часу в корпусі появляються каґебісти,
призначаючи, кого виписати, кого потримати ще. їх думка — най¬
авторитетніша, бож вони — кращі тюремні медики, і лікують
хворих вони. Лікують, убиваючи.

Не можна обійти мовчанкою і таборову аптеку. Навіть у
лікарні не буває найконечніших препаратів. Часто хворих годують
таблетками, термін придатности яких давно минув.

За два з половиною роки я не знаю випадку, щоб у лікарні був
вікалін. Замість нього хворим на виразку шлунка видають
"ефективніші засоби” — новокаїн, анестезин, белальгін. А що ці
препарати не допомагають, я неодноразово вимагав, щоб відсутні
медикаменти я міг одержати від своєї рідні чи придбати на свій
кошт. Одначе і те й друге таємний циркулярний "закон”
забороняє. Я звернувся в цій справі до Міністерства охорони
здоров’я. Відповіді не дістав. З радянського Червоного хреста
повідомляють, що питання про те, як утримують політв’язнів у
Радянському Союзі, до їх компетенції не входить. Вони, бачите,
цікавляться лише чілійськими порядками і пакістанськими земле¬
трусами.

Особливе місце в системі ЦБД (Центральна лікарня
"Дубровлагу”) посідає 12 корпус, спецпсихлікарня для
кримінальних, куди принагідно спрямовують і політв’язнів. І,
звичайно, найчастіше здорових. Туди кинули Огурцова, коли він
відбув строк тюрми (Владимира) в кінці 1973 року, там перебував
литовець Альгірдас Жипре, у кінці 1974 року — москвин
Володимир Балаханов, політв’язень з Пєрми Калиниченко. У
цьому ж корпусі побував і А. Романов після того, як кинувся на
заборонену зону, шукаючи останнього рятунку від страждань.

Треба сказати, що смерть утратила в таборових умовах будь-
яку трагічність, вона стала буденним фактом. До померлих
ставляться прихильно: останнього часу пішли навіть на те, що
видають їм безкоштовно уніформу, шкарпетки і тапочки (раніше
ховали голих); остання можливість виявити невсипущу турботу,
навіть про згаслих.

Звичайно, не кожен спроможний перебувати в цьому просторі
між життям і смертю. Дехто (звичайно поліцаї) швидко зсуваються
по безконечній площині духового занепаду, втрачаючи останні

62

і^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

людські ознаки; інші, на жаль, навіть окремі "семидесятники”,
каються і починають співробітничати з КҐБ (згадаю "марксистів”
О. Сеніна і В. Бєлохова); треті божеволіють, не витримуючи
страждань. Ще на початку 1973 року загнав собі в серце
відточений гостряк лотиський партизан Свікланс; не витримав
важких карцерних умов, повісився в ШИЗО в 19 зоні Козловський.
Останнього часу стали частіші випадки самогубства, і влада
робить заходи на те, щоб позбавити зека останньої можливости
звільнення від страждань, а з нею позбавити й останньої ілюзії
особистої свободи, і треба сказати, що це рішення далеко не
останнє в низці інших. Бож людина зберігається до того часу,
поки в неї існує останній цей вибір.

Здається, одна з функцій лікарні — забезпечити тиху смерть
в’язня, якнайдалі від зони, від товаришів. Тут, у лікарні, кожен
умирає тихо і майже завжди — насамоті з самим собою. Смерть
без свідків — найліпша смерть для зека, його останній обов’язок.

Це є перша частина нового самвидавного документу, що
ввійде у склад ширшої збірки, яка появиться у видавництві
"Сучасности”. — Редакція.

63

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

РОМАН ШУХЕВИЧ-ЧУПРИНКА
Й ОУН І УПА В 1943-44 РОКАХ

Мирослав Прокоп

І

Коли 13 травня 1943 року Роман Шухевич став головою Бюра
Проводу Організації Українських Націоналістів, перед ОУН і не в
меншій мірі перед УПА стояло декілька принципових питань, що
вимагали швидкого вирішення. Від їх розв’язання залежав
дальший перебіг організованої підпільної і повстанської боротьби
в Україні, її характер, а також її політична програма та структура
організованого визвольного руху.

Заки з’ясувати ці питання, доцільно пригадати принаймні
найважливіші елементи міжнародного становища та ситуації на
українських землях, як вони виглядали на весні 1943 року.

Отож, це був час, коли, після битви під Сталінградом і утрати
німцями Північної Африки, вперше захиталась імперіяльна будівля
т. зв. Нової Европи у гітлерівському виданні. Тим не менше у той
час Гітлер контролював практично цілу Західню, Середню та
велику частину Східньої Европи, отже й Україну, а гострота
німецького режиму в окупованих країнах, зокрема на Україні, не
зменшувалась, а радше зросла.

Українському народові німецька окупація принесла жахливі
спустошення. Показником цього було м. ін. виморення голодом і
знищення розстрілами сотень тисяч українських полонених
Червоної армії, що попали в німецький полон у перші тижні
німецького нападу на СРСР; масові вивози населення на
невільничі роботи в Німеччину; безоглядний грабунок народного
господарства; нищення культури; прилюдні розстріли і вішання
людей за спроби самооборони; брутальне ставлення до
населення; врешті, крайньо вороже ставлення до національних
прагнень українського народу, що виявилося в арештуванні членів
тимчасового Державного Правління у Львові в перших днях липня
1941 року, у розігнанні утвореної в Києві Української Національної

Поширений текст доповіді, прочитаної 18 жовтня 1975 року на
громадських зборах у Нью-Йорку, присвячених двадцять п’ятим
роковинам смерти Романа Шухевича — генерала Тараса Чупринки. —
Редакція.

64

<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

Ради, у створенні т. зв. Райхскомісаріяту України, у включенні
Галичини в Генеральну Губернію і под. При тому треба пам’ятати,
що всі ці нещастя впали на українські народні маси, що були
виснажені організованим Москвою терором у 1930-их роках.

Єдиною реальною організованою підпільною силою, що
протиставилася німцям з перших тижнів окупації України, була
ОУН. (Звичайно, я говорю про ту формацію, яка діяла під назвою
ОУН під проводом Степана Бандери. Поскільки, однак, Бандера
на той час був ув’язнений у німецькому концентраційному таборі,
тією ОУН керував від липня 1941 до травня 1943 року Микола
Лебедь, а відтоді Роман Шухевич. Дії другої ОУН, себто тієї, що її
очолював полк. Андрій Мельник, тут не розглядаються).

У радянській післявоєнній літературі чимало говориться про
те, що відразу після того, як німці окупували Україну, опір україн¬
ського народу проти них організували більшовицьке підпілля та
партизанські загони. Але в дійсності було зовсім не так. Коли під
ударами німців відступила Червона армія, залишені на окупованих
теренах члени КП(б)У довший час перебували в паніці і не
виявляли ніякої діяльности. Щойно німецькі невдачі на фронтах
серйозно змінили це становище. Діялося натомість зовсім щось
інше. За весь час німецької окупації України, аґенти Москви на
українських землях робили чимало для того, щоб поборювати
українське самостійницьке підпілля, провокувати німецькі
репресії проти населення, в більшості через своїх людей, що їх
більшовики вислали для агентурної роботи в різних установах
окупаційної влади, головним чином у поліції та Гестапо. На
рахунок тих провокацій, історія яких ще далеко не досліджена,
треба записати принаймні частину і без того жорстокої німецької
політики на Україні.

Що являла собою ОУН у той час, коли Шухевич перебрав у ній
провід? У чисто силово-кадровому відношенні вона мала тоді,
згідно з обліком, проведеним Проводом ОУН при кінці 1942 року,
12 тисяч членів і 7 тисяч юнацтва. За своїм територіяльним роз¬
міщенням ті кадри були в 1943 році в основній масі сконцентро¬
вані в Галичині і на Волині та частинно на Поліссі, у меншій мірі в
центральних і східніх областях. Члени похідних груп, які в 1941
році вирушили на схід і там працювали в підпіллі, були в більшості
знищені німцями в таких центрах, як Київ і Харків, або згодом
одержали призначення працювати в інших районах. У 1943 році
підпільна мережа ОУН збереглася ще на Донбасі, у Дніпро¬
петровському, Одесі, на Причорномор’ї й у Криму та в інших
областях Правобережжя. На Правобережжі мережа ОУН пов’язу¬
валася з рейдуючими частинами УПА з Волині.

Таким чином, ставши у травні 1943 року головою Бюра
Проводу ОУН, Шухевич дістав під свою команду приблизно 20

65

тисяч членів та юнаків ОУН і, посередньо, також частини УПА.
Головну Команду УПА він перебрав щойно 27 січня 1944 року,
рішенням Головного Військового Штабу. На той час число вояків і
старшин УПА, включаючи туди також відділи Української
Народної Самооборони (УНС) в Галичині, сягало також 20 тисяч.
Улітку ж 1944 року сила УПА зросла до не менше ЗО тисяч. Ясно,
що коли врахувати туди також допоміжні кадри, себто людей, які
підтримували підпілля харчами, квартирами, транспортом,
фальшивими документами і под. або віддавали свої послуги УПА,
то число таких учасників організованої визвольної боротьби
охоплювало дуже широкі кола суспільности, зокрема селянства.

Організовані сили українського визвольного руху були
серйозним політичним фактором у тодішній Україні. Після війни
так писав про це на сторінках газети Сучасна Україна від 5 жовтня
1952 року, колишній керівний представник німецької окупаційної
влади в Галичині: "Широкі народні маси, передусім молода
Генерація, попали у вир національної самостійницької ідеї.
Німецькі сурогати їх ніяк не задовольняли”. А 7 січня 1952 року у
тій же газеті він так характеризував становище: ”В наслідок
політичного вишколу підпілля... опозиція людности досягла такої
твердости і стійкости, що німецька сторона мусіла врахувати ту
поставу, щоб взагалі могти виконувати якісь адміністративні
функції”. Якщо ж йдеться про Волинь, то у той час відділи УПА
опановували терен у багато ширших розмірах, так що німці могли
контролювати тільки міста і важливіші шляхи сполучення.

II

Отож, таке було становище пізньої весни 1943 року, коли
Шухевич перебрав Провід ОУН, а посередньо й УПА.

А тепер про рішення, що їх він мусів робити.

Насамперед це було утворення Української Народної Само¬
оборони (УНС), що сталося в результаті постанови Проводу ОУН в
перших днях червня 1943 року.

Причини утворення УНС у порівняно спокійнішій тоді ще
Галичині були такі: 1. Треба було координувати підпільну
боротьбу в Галичині з ширшими на той час повстанськими акціями
УПА на Волині і Поліссі, що діяли там від осени 1942 року.
2. Треба було протиставитися збройними силами зростаючому
німецькому теророві. 3. Треба було мати самооборонні сили для
протидії зростаючим антиукраїнським виступам польського
підпілля. 4. Треба було не дозволити наступаючим на Карпати
частинам більшовицьких партизанів під проводом Ковпака опану¬
вати ті важливі для визвольного руху терени. У такому пляні похід
Ковпака став безпосереднім поштовхом для утворення УНС.

66

<іі§іі:І2ес1 Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

5. Треба було приготувати та заправити кадри ОУН на поворотну
більшовицьку окупацію.

Тут хочу відзначити, що з поверненням більшовиків на Україну
ми рахувалися вже від літа 1942 року, дарма що німці були тоді на
вершинах їхньої могутности. На таке мислення у Проводі ОУН
вирішальний вплив мали ті члени ОУН, які пішли на схід у
похідних групах улітку 1941 року і згодом працювали там у
підпіллі. Вони бачили, що німецький терор на Наддніпрянщині був
жорстокіший, ніж у Галичині, що цей терор мобілізував дуже
швидко населення проти німців, отже з цього можна було робити
висновок, що на довшу мету виснажені війною німці тих теренів
тривало не опанують і мусітимуть відступати з України. Тому в
листопаді 1942 року на засіданні Проводу ОУН, яке відбулось у
Львові, як основне питання поставлено обговорення плянів праці
на час повернення більшовиків. Тоді також вирішено посилити
боротьбу проти німецького терору.

Друге рішення, яке у другій половині 1943 року мусів зробити
Провід ОУН під керівництвом Шухевича, було відношення до
польських партизанів і підпілля на українських землях. Відомо, що
вже на весні 1942 року поляки повели кампанію фізичного
винищування української інтелігенції на Холмщині. А влітку 1943
року, після того, як до УПА перейшла більша частина української
допоміжної поліції на Волині, частина місцевих поляків під¬
тримала німців у їхньому терорі проти українського населення.
Врешті, у той же час польське підпілля почало тероризувати
також українську інтелігенцію в Галичині, головним чином у
Львс^і.

Провід ОУН, який уже в 1940 році нав'язав звязки з
польським підпіллям, намагався вплинути на припинення терору.
Проте розбурхані настрої серед частини польського населення
брали верх. У таких умовах улітку 1943 року керівництво ОУН і
УПА на Волині провело відплатні акції проти польського
населення, ударивши по тих польських селах, що були опірними
пунктами для вигїадів німецьких частин проти українців. З погляду
українських національних інтересів ті відплатні акції проти поляків
були не менш трагічні, ніж польський терор проти українців.

Саме так оцінив це питання Провід ОУН і вирішив зробити усе
можливе, щоб не допустити до дальшого завогнення взаємин. Так
поставили справу делегати ОУН у розмовах з керівниками
польського підпілля, а рівночасно в жовтні 1943 року Провід ОУН
проголосив повідомлення, в якому м. ін. читаємо:

Польсько-українська різня лежить сьогодні в інтересі
Німеччини, а в першу чергу большевицької Москви, яка
шляхом взаємного фізичного винищування українців і поляків

67

змагає до тим легшого поневолення обох народів та
заволодіння їхніми землями. Провід ОУН осуджує акти
взаємних масових вбивств, звідки вони не походили б, і
взиває українське громадянство бути чуткими на ворожу
інспірацію... Заразом Провід ОУН апелює до польського
населення здержатись від усяких форм протиукраїнських
виступів та чинно їм протиставлятися. Всі самочинні акти
терору, звідки вони не походили б, Провід ОУН уважатиме
чужою агентурною роботою і буде їх рішуче поборювати. 1

У результаті цих наших заходів керівництво польського
підпілля серйозніше поставилося до самочинних актів польських
боївок, так що в лютому 1944 року дійшло до підписання
спільного протоколу між Підготовною комісією для утворення
УГВР і представником польського екзильного уряду. У протоколі
стверджувалася спільність інтересів обох народів у боротьбі
проти Німеччини і Росії.

Іншу проблему створили для ОУН і УПА у початкових місяцях
1944 року намагання німців нав’язати з нами зв’язки. В різних
місцевостях західніх областей німецькі командири і поліційні
органи почали шукати контактів з підпіллям і УПА, мовляв, в ім’я
спільної боротьби проти більшовиків. Провід ОУН відкинув такі
сугестії і заборонив місцевим клітинам будь-які розмови з
німцями. Ми керувалися не тільки прагматичними міркуваннями,
мовляв, німці програли війну, отже не має потреби з ними
говорити. Справа була також у тому,що будь-які зв’язки з німцями
Москва могла використати для того, щоб ще більше плямувати
нашу боротьбу, як нібито німецьку агентуру. (Варто відзначити,
що в той же час німецька пропаганда називала ОУН і УПА
агентами більшовиків). Звідси рішуча постава Проводу ОУН і
Головної Команди УПА. У двох випадках це доручення було
порушене, в результаті чого курінний УПА Сосенко і сотенний
Орел, які самовільно почали розмови з місцевою німецькою
владою у Володимирському районі на Волині і в районі Кам’янки
Струмилової у Львівській області, були засуджені польовим судом
УПА на кару смерти, і вирок був виконаний.

Така постановка справи випливала з принципового від¬
ношення ОУН зарівно до німецьких, як і більшовицьких окупантів.
Від початку німецько-радянської війни ОУН розглядала її як війну
двох імперіялізмів за опанування передусім України і вважала
своїм обов’язком їм протиставитися, висуваючи ідею боротьби за
державну незалежність України та перебудови сходу Европи на

1. Микола Лебедь, УПА, Видання Пресового Бюра УГВР, 1946, стор.

117.

сіі§ііІ 2 Є(і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

68

національному принципі. Вислів такої постави ОУН знаходимо в
Постановах II конференції ОУН у квітні 1942 року, в яких м. ін.
читаємо: "Московсько-більшовицькій концепції Інтернаціоналу і
німецькій концепції т. зв. Нової Европи ми протиставляємо
міжнародну концепцію справедливости, національно-політично-
господарської перебудови Европи на засаді вільних національних
держав, під гаслом 'воля народам, воля людині’ 2

Рівночасно ОУН вважала, що самостійницька українська
політика вимагала активної боротьби проти обох імперіялізмів,
зокрема проти німецького в умовах німецької окупації України, бо
тільки завдяки тому можна було мобілізувати народні маси також
проти більшовиків, які у той час намагалися виступати деклара¬
тивними захисниками українського народу. Про цю двофронтову
боротьбу говориться в Постановах III конференції ОУН, що
відбулася в лютому 1943 року. Там читаємо:

1942 рік був на українських землях роком упертої і
завзятої боротьби українського народу за Українську Само¬
стійну Соборну Державу. Вона проходила серед нещадного
гніту й поневолення українського народу німецьким
окупантом, серед намагання зробити з нього раба на власній
землі і знищити як націю та серед повторних спроб москов¬
ського червоного і білого імперіялізмів розкладати
український народ і приготувати ґрунт для його нового
політичного й економічного поневолення... Тільки шляхом
боротьби проти німецького імперіялізму можна: а) відірвати
від впливів Москви ті елементи українського народу, які під
загрозою з боку німецького імперіялізму шукають охорони в
Москві, демаскувати московський більшовизм, що свої
імперіалістичні заміри й далі поневолювати Україну
прикриває гаслами боротьби для оборони українського та
інших поневолених народів перед німецьким окупантом, б)
здобути для українського народу і його національно-
визвольної боротьби незалежну позицію на зовнішньому
міжнародному відтинку. 3

III

Вже в перші тижні праці Проводу ОУН, очоленого Шухевичем,
стало перед ним питання офіційного ствердження програмових
змін, що пройшли і далі проходили в ОУН за німецької окупації.
Йшлося зарівно про політичну програму ОУН, за допомогою якої
вона хотіла мобілізувати маси до боротьби за самостійність, як
і про характер та ролю самої ОУН у народі.

Відомо, що прийнята на І конгресі Українських Націоналістів у

2. Там само, стор. 18.

3. Там само, стор. 22-23.

69

Відні в 1929 році програма ОУН надавала цій новій формації
характеру модних у тодішньому світі орденів-рухів, — у яскравому
запереченні плюралістичних суспільних формацій типу демокра¬
тичних партій. Цей факт визначив обличчя ОУН зарівно у
філософсько-світоглядовому, як і в суспільно-політичному від¬
ношенні. В ухвалених на тому конгресі постановах говорилося м.
ін., що ОУН побудована на принципах "надпартійности і
монократизму”.

Такі самі по суті програмові засади ОУН були схвалені на
наступних двох конгресах, чи великих зборах ОУН, тобто на
римському в серпні 1939 року і на краківському у квітні 1941 року,
отже після розколу на групи бандерівців і мельниківців. Цікаве, що
згадану "надпартійність і монократизм” римський збір ще більше
акцентував, проголосивши, що голова ПУН, себто Проводу Україн¬
ських Націоналістів, є рівночасно "вождем нації”. Таких претенсій
не пред’явив краківський, себто бандерівський збір. Він навіть
вносив у програму ОУН деякі нові елементи, що заповідали
майбутні зміни, але в цілому він тяжів ще до минулого, з приводу
чого в його постановах є чимало внутрішніх суперечностей.

Так, наприклад, на краківському зборі вперше у програмі ОУН
появилось шляхетне гасло ”воля народам”, "воля людині”, яке, без
сумніву, витримало пробу життя під час війни і після неї. Але
паралельно з цим там таки говориться про побудову української
держави на принципі "одної політичної організації, провідного
національного активу”, що означає не менше, як монопольне
становище ОУН в українському політичному світі. Там, де влада в
державі належить одній політичній партії, про свободу людини, як
відомо, не доводиться говорити. На це вразливі були зокрема
народні маси СРСР, які на власній шкірі відчули безконтрольну
диктатуру однієї партії. Таких розбіжностей було більше.
Суперечність виявилася, наприклад, у гаслі "Україна для
українців”, з яким похідні групи ОУН вирушили в 1941 році на схід.
Саме собою це гасло було правильне, якщо ним акцентувати
позицію українського народу як господаря своєї землі. Зрештою,
в український політичний словник це гасло внесла не ОУН, а
Микола Міхновський. Проте, у практичному застосуванні у зустрічі
з меншостями України, що творили тоді 20 відсотків населення
(сьогодні більше), це гасло треба було реформувати,
наголошуючи рівноправність усіх меншостей як співгосподарів
нашої землі.

Недостатньою виявилась у застосуванні в умовах боротьби
також частина соціальної програми ОУН і її треба було
доповнювати.

Тому, коли три місяці після того, як Шухевич перебрав Провід
ОУН, відбувся у серпні 1943 року III Великий Надзвичайний Збір

70

<іі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

ОУН, (до речі, єдиний великий збір тієї організації, що мав місце
на рідних землях), усі згадані питання стали предметом ширшої
аналізи. Не маючи тут змоги входити в деталі, скажу тільки, що в
ухвалених тоді постановах, в їх основу покладено як вихідну
позицію українську націю і самостійну українську державу, а в ній
вільну людину, і разом з цим стверджено, що ОУН бореться ”за
свободу друку, слова, думки, переконань, віри, світогляду, проти
офіційного накидування суспільності світоглядових доктрин і
догм”, за рівноправність усіх меншостей, за міжнаціональні
взаємини, побудовані на принципах державної незалежности і
невтручання у чужі справи. Логічно, відкинено також будь-які
елементи сектярської ексклюзивности та нетолеранції до ійакоду-
маючих. Годиться відзначити, що цим шляхом пішла далі ОУН у
наступні роки. У декларації Проводу ОУН з приводу закінчення
другої світової війни в 1945 році говориться м. ін. про "цілковиту
демократизацію державного і суспільного життя”, як ціль політики
ОУН. До речі, і в самій ОУН уведено в 1943 році принцип колектив¬
ного керівництва та елементи демократії, правда, у розмірах, що
могли бути реальні в підпільній визвольній організації, яка стоїть у
безпосередній боротьбі з окупантом.

Тут слід сказати, що націоналізм як ідеологія, в розумінні
доктрини, яка визначає націю як вихідну позицію дії і ставить її в
центр змагань, далі творив основу мислення ОУН. У цьому від¬
ношенні не було розбіжностей між тими, хто формулював
постанови III збору ОУН і творцями попередніх зборів. Але була
глибока різниця поглядів між ними в державно-устроєвих
питаннях, у ставленні до демократії, до громадянських свобод, до
світоглядового і політичного плюралізму, до меншостей України,
врешті, у питанні розуміння ролі самої ОУН у суспільстві.

Звичайно, Постанови III збору ОУН їх творці не розглядали як
незмінну догму. Це була актуальна програма боротьби націоналіс¬
тичного і рівночасно в ширшому розумінні — національно-
визвольного руху, і як така вона стала міцною зброєю в руках того
руху. (Хочу пригадати, що подібні ідеї були викладені влітку 1943
року у виданому Головною Командою УПА памфлеті п. н. За що
бореться УПА? ). Цікаво, що при всій наклепницькій кампанії, що її
постійно ведуть більшовики проти ОУН і УПА, вони тих політичних
позицій ніколи не згадують. Це ясне, бо в ідейно-програмовому від¬
ношенні Москва ніколи не перемогла ані ОУН, ані УПА. З другого
боку, чужинецькі дослідники оцінюють постанови III збору як не
тільки серйозне досягнення ОУН, але також як надбання у розвитку
української політичної думки взагалі. У цьому безперечна заслуга
також Романа Шухевича. Він бувзаанґажованийу підготовній стадії
III збору зарівно на форумі Проводу ОУН, як і на самому зборі.

Нові політичні позиції ОУН створювали також пригожі умови

71

для співпраці з іншими народами, що брали участь у боротьбі проти
німецького і московського імперіялізмів чи були ними загрожені. На
практиці це виявилося зокрема у взаєминах між українцями, що вели
боротьбу проти німців, і іншими неросійськими народами СРСР, що
попали в німецький полон і з них німці часто творили різні допоміжні
частини. У 1943 році УПА на Волині і Поліссі розгорнула широку
пропаґандивну акцію з намаганням притягнути тих людей до спів¬
праці у спільному фронті боротьби. Таким чином при УПА
утворилися тоді деякі іншонаціональні відділи. В результаті цього
також заходами Головної Команди УПА 21-22 листопада 1943 року
відбулася на Волині перша конференція представників поне¬
волених народів, у якій взяли участь 39 делегатів від різних націо¬
нальностей (українці, азербайджанці, білоруси, грузини, татари,
узбеки, чуваші, осетини, казахи та ін.). У постановах цієї конференції
сказано м. ін.:

Обидва воюючі імперіялізми заперечують право на
вільний політичний і культурний розвиток у самостійних
національних державах та несуть усім народам політичне,
соціяльне і культурне поневолення у формі гітлерівської
'Нової Европи’ та більшовицького СРСР... Тому конференція
вважає необхідним створити Спільний Комітет Народів
Східньої Европи й Азії, який буде координувати всі
національні сили тих народів... 4

У конференції брав участь також Шухевич.

Дальшим питанням, що на переломі 1943 і 44 років вимагало
вирішення, було питання верховного політичного керівництва
підпільною і повстанською боротьбою. Фактично це керівництво
перебувало в руках Проводу ОУН і Головної Команди УПА. Так
сталося тому, що у нас не діяли існуючі до війни легальні україн¬
ські політичні партії, як це було у поляків, французів чи чехів.
Послідовно у тих народів політичні керівництва підпільної
боротьби проти німців були еманацією проводів тих партій. У нас
же на Наддніпрянщині старі українські політичні партії давно
знищили більшовики, а в західніх областях з приходом
більшовиків у 1939 році і німців два роки пізніше наші легальні
політичні партії самоліквідувалися, себто перед ворогом
капітулювали. (Звичайно, я тут не говорю про ту частину членства
ОУН під проводом полк. Мельника, які діяли в підпіллі).

Тим не менше як вирішальна політична сила залишалася ОУН,
і вона не мусіла б тоді своєю владою ні з ким ділитися. Проте,
поперше, це не відповідало б новій програмі ОУН, згідно з якою
вона розглядала себе не як монопольна політична сила в народі, а

4. Там само, стор. 58

72

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

як один з факторів. Подруге, у тодішній боротьбі в підпіллі і в УПА
брали участь не тільки члени ОУН, але й непартійні чи люди, що
були колись пов’язані з іншими політичними партіями або навіть і
керували ними, наприклад, Василь Мудрий, колишній голова
УНДО, який своєї партії для боротьби з німцями, правда, не
активізував, але сам весь час співпрацював з ОУН. Подібне треба
сказати про діячів з центральних і східніх земель України.
Природно, вони мали право вимагати, щоб всенаціональну
боротьбу народу репрезентувала загальнонаціональна верховна
установа, як сурогат державної влади у протиставленні до
фіктивного уряду УРСР. Це привело до утворення Української
Головної Визвольної Ради в липні 1944 року як такого верховного
керівництва. Цим також утворилася нова структура та ієрархія в
організованому визвольному русі, в якій ОУН ставала тільки
одним, хоч дуже важливим фактором, але не присвоювала собі
права на верховне керівництво. Головою Генерального
Секретаріату, себто виконавчого органу УГВР, був обраний
Шухевич.

Таким чином в особі Шухевича об’єдналися три найвищі пости
тодішнього українського революційно-визвольного руху. У цьому
контексті перед ним, як і перед цілим рухом стало на весні 1944
року історичне питання: що далі робити перед обличчям
поворотної окупації України більшовиками. З одного боку, тут
ішлося про життя тоді близько 50 тисяч організованих членів ОУН
і вояків УПА, з другого — про те, щоб знайти найбільш доцільну і
реальну постановку з погляду інтересів дальшої визвольної
боротьби народу. Слід нагадати, що, зважившися влітку 1941 року
на боротьбу проти німців, ОУН, а згодом УПА забезпечили
існування незалежного українського політичного фактора між
двома ворожими імперіялізмами. Без них Україна була б в очах
світу під час другої світової війни тільки причіпкою до німецького
або російського воза. Тепер же, в 1944 році, треба було визначити
основну лінію самостійницької політики, продовжити її також в
умовах нової більшовицької окупації.

Ці питання розглядалися широко вже на Третій конференції
ОУН у лютому 1943 року, і там бралися до уваги такі дві
можливості: 1. Масовий революційний виступ ОУН і УПА на

переломі німецької і більшовицької окупацій, метою якого було б
задемонструвати перед світом рішення народу боронити свою
незалежність проти обох займанців і стати, на випадок невдачі,
чимось на подобу кінцевого акорду, що мав би створити леґенду
для тих, що прийдуть після тодішнього покоління. 2. Підготувати
кадри на довшу боротьбу в умовах більшовицької дійсности.
Бралася ще до уваги можливість виходу більшої частини Проводу
і кадрів за кордон. Концепцію еміграції відкинено. Відкинено

73

також доцільність масового, демонстративного виступу.
Залишалася, отже, ставка на перетривання і ведення боротьби в
нових умовах. Таку постановку згодом прийняв також III великий
збір і нею керувався Провід ОУН до кінця німецької окупації
України. Виїхати за кордон для ведення інформаційної акції про
боротьбу на землях доручено трьом членам Проводу ОУН та
кільканадцятьом керівним членам організації. Сам же Провід ОУН,
як і Головна Команда УПА та керівні діячі УГВР, залишилися на
рідних землях здійснювати прийняту політичну постановку.
Керівництво цілого руху спочило на плечах тоді 37 річного Романа
Шухевича-Чупринки.

IV

На закінчення ще декілька слів до питання: якою людиною
був Роман Шухевич?

Слід сказати, що видатні постаті нашої визвольної боротьби
не мають щастя до своїх біографів. Не діждався, наприклад, досі
ґрунтовнішої політичної біографії Симон Петлюра, хоч від його
смерти минає півсторіччя. У тих, хто про таких діячів пишуть,
переважають у більшості іконографічні тенденції. Таким чином,
замість людини, перед вами ставлять ікону. А втім, люди великого
чи непересічного формату таких ікон не потребують. За них
говорять їхні діла.

Такою людиною був власне Шухевич. Я сказав би, що
найбільш помітною його рисою було те, що він був справжньою,
повною людиною, що у нього не було штучности і пози, що він
ненавидів фрази, що був прямий і відвертий. Своїм фізичним
ростом Шухевич не був високий, але ніколи не ставав на котурни
чи п’єдесталі, щоб видаватися вищим — у фізичному чи
переносному значенні. Він був вільний від комплексів і легко
встановлював зв’язки з людьми. Шухевич був з природи людиною
веселої вдачі. Також як Головний командир УПА і Голова ОУН він
міг жартувати з вояком УПА чи з низовим членом ОУН, але рівно¬
часно міг бути гострим і деколи безоглядним до членів Проводу, у
тому числі й до своїх особистих приятелів.

Шухевич не був людиною інтелектуального типу, він був
радше людиною дії, був емоційний і рішучий, але його природна
інтелігенція дозволяла йому контролювати почування розумом.
Він твердо обстоював свої погляди, але не відмовлявся їх
ревізувати у зустрічі з переконливими аргументами. Коли III
конференція ОУН у лютому 1943 року вирішила протиставитися
політичній концепції творення дивізії "Галичина”, хоч доцінила
вартість військового вишколу, Шухевич висловлювався за більш
гнучку тактику. Згодом, однак, у зустрічі з фактами, він погодився

74

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

з наставленням Проводу. Улітку 1943 року, вже перебравши
Провід ОУН, Шухевич критично оцінював надто широкі розміри
дій УПА на Волині. Але, поїхавши туди у жовтні того ж року,
повернувся оборонцем волинської тактики.

Шухевич безперечно мав міцно розвинений політичний
інстинкт суспільного діяча, що прагне вести громаду. При тому,
однак, він умів критичним оком подивитися також на самого себе.
Коли в травні 1943 року йому запропонували перебрати Провід
ОУН, він у довшому виступі перерахував свої слабості,
переконуючи, що він на цей пост не надається. Але після того, як
перебрав Провід і, як це звичайно в житті буває, на цьому посту
виріс, — уже три місяці пізніше, в серпні, на III великому зборі, він
уважав себе природним кандидатом на провідника ОУН. Так,
зрештою, оцінили його учасники того збору.

Як політичний провідник Шухевич мав особливе почуття
відповідальности за взяті на себе завдання, він мав моральну
поставу, що її, перефразовуючи Івана Франка, можна назвати
почуттям собачого обов’язку у відношенні до свого народу. І в
1944 році і згодом він, очоливши народну боротьбу, відкинув
можливість свого особистого виходу на еміграцію.

При тому його як політичного і військового діяча ціхувало
глибоке почуття реалізму. Шухевич завжди обома ногами стояв на
землі. Ні в нього, ні зрештою в керівних колах ОУН не було в 1944
році ілюзій щодо шансів боротьби на довшу мету, якщо не
постануть більш пригожі умови. Коли я востаннє прощався з ним у
другій половині липня 1944 року, він розраховував, що в більшо¬
вицьких умовах організована підпільна і повстанська боротьба
зможе перетривати приблизно два-три роки. Як відомо, він нею
керував упродовж шести років. Коли так сталося і коли питома
вага цієї народної боротьби в нашій найновішій історії така велика,
— то це результат не тільки жертовности і патріотизму тисяч синів
і дочок українського народу, але не в меншій мірі тривалий
пам’ятник небуденному політичному та військовому талантові,
силі і характерові тієї людини, яка цією боротьбою керувала.

75

НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИ

ЯКА ЕВОЛЮЦІЯ?*

Анатопь Камінський

З погляду визвольної національної політики питання еволюції
треба розглядати в чотирьох головних площинах: а) еволюції
власних сил чи власного національного потенціялу, б) еволюції
ворожого окупаційного режиму, в) еволюції чужих антирежимних
сил і г) стану й еволюції регіональної та загальної міжнародної
ситуації.

Почнемо з стану і тенденцій розвитку власних сил, власного
національного потенціялу та тенденцій його розвитку, як
засадничого, вирішального, вихідного елементу. В аспекті
еволюції, як визвольного процесу, йдеться тут передусім про сам
народ як демографічну масу, його територію й економіку. Є це
три субстантивні елементи всякого визвольного процесу, з яких
виводяться дальші складніші фактори національного потенціялу,
такі, як загальна культура і освіта народу, його політична культура
і національна свідомість, наукові, технологічні, військові,
мистецькі та всі інші духові, творчі і матеріальні сили і вартості.

У склад народу, очевидно, входить і його еміграція (чи
діаспора), яка у випадку поневоленого народу має звичайно куди
більше значення, ніж еміграція незалежного, державного народу.
Передумовою цього, самозрозуміло, є духове і практичне
пов’язання еміґрації з народом та її активна участь у визвольній
боротьбі народу.

Вирішальним у визвольній боротьбі є завжди сам народ. У
демографічному розумінні йдеться тут про такі його виміри, як
кількість; характер його розселення — по містах, робітничих
центрах і селах; соціяльно-професійна стратифікація й уклад;
стан і розташування серед нього чужого елементу.

Далі йдеться про саму етнічну територію, характер кордонів,
фізико-географічний і соціологічний рельєф цієї території. Це
останнє вимагає, мабуть, деякого пояснення: йдеться тут,
наприклад, не тільки про придатність чи непридатність етнічних
кордонів як природних і суспільних заборон проти чужого,

Це перша із запланованої автором серії статтей на цю тему. —
Редакція,

76

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

ворожого етнічного тиску і пригожість терену для розгорнення
таких чи інших форм боротьби, включно із збройно-партизан¬
ськими. Як загально відомо, гори і ліси у відповідному укладі є
природно догідними базами для партизанської війни клясичного
типу чи, як її інакше називають, для селянської партизанської
війни. Так само ясне, що з появою міського партизанського руху в
цьому відношенні на перше місце виступає соціологічний рельєф
території, тобто характер і уклад міст та робітничих центрів, як
основних баз і огнищ сучасних і майбутніх форм міського парти¬
занського руху. При тому тут треба мати на увазі не лише
національний і суспільно-економічний характер цих міст і
робітничих центрів, але й саму "урбаністичну” структуру, вигляд і
уклад цих поселень. Так, наприклад, Пол Вілкінсон, пишучи про
ірландських терористів, каже: "Слід пам’ятати, що Бельфаст є
майже ідеальним тереном для міської партизанської війни. Це є
місто з понад 400 000 мешканців, більшість яких живе в малих
домах при вузьких вулицях. У місті є дуже мало природних
границь, і його розпливчаста анонімність є дуже вигідною для
того, щоб терорист міг легко оминути патрулів і зникнути в
довкіллі. Багато будівель є з вікторіянського чи едвардівського
періоду, і подвір'я є розділені високими мурами. На кожній вулиці
є ідеальні місця для обстрілу і численні сховки для снайперів і
засідок”. 1 Коротко кажучи, сама атмосфера Бельфасту і його
урбаністика сприяють міській партизанській війні.

Коли ми говоримо в огляді про еволюцію також і про певні
форми революційної боротьби, то це діється не випадково.
Справа не лише в тому, що сьогодні часто затираються границі
між поняттями еволюції й революції, в наслідок чого постала
широка сіра смуга мішаних понять, але йдеться головне про те, що
визвольний процес треба розглядати як поєднання обох форм
боротьби — еволюційної й революційної, при чому якраз еволюція
є завжди базою революції.

Повертаючися до вихідного елементу нашого національного
потенціялу — народу, як демографічної сили — мусимо передусім
сказати, який його стан і які тенденції розвитку на майбутнє. При
тому треба визначити не лише самі абсолютні величини у власній
історичній перспективі, але й порівняти їх з іншими народами, а
передусім з російським. І незалежно від того, які не вигідні і не
сприятливі ці дані і співвідношення були б, їх конечно треба
визначити не лише для з’ясування фактичного стану, але й для
того, щоб зробити з цього стану належні висновки для кожно-
денних вимог боротьби. Бож якраз цей кожноденний змаг народу

1. РаиІ \Л/іІкіп50п, РоІіїісаІ Теггогізт, иоГіп \Л/іІеу & 5опз, №\л/ Уогк-
Тогопіо, 1974, стор. 117.

77

за його існування є центральним питанням еволюції. Не треба,
зрештою, доводити, що всяке політичне плянування мусить
базуватися на реальних величинах, і з цього погляду будь-яка
прикрашувальна косметика — статистичного чи соціологічного
порядку — означала б обдурювання самих себе.

Почнемо з статистики. У 1970 році в УРСР було 35 284 000
українців, які становили 74,9% населення. У 1959 році українців в
УРСР було 32 158 000, що становило 76,8% всього населення.
Кількість росіян з 7 091 000 в 1959 році (16,9%) зросла до 9 126 000
(19,4%). Ці числа говорять самі за себе, навіть якщо співставити їх
з даними за 1926 рік, коли українців на тих самих теренах було 28
550 000 (75,4%),тобто у відсотковому відношенні дещо менше, ніж
у 1959, а росіяни нараховували тільки 3 055 000, тобто 8,1%. Бо
слід не забувати, що, як порівняти національний склад населення
УРСР на 1926 і 1959 роки, то, як писав проф. В. Кубійович, хоч між
тими роками "число українців збільшилося на 12,6%, їх відсоток до
всього населення залишився майже без змін (лише тому, що три
великі національні меншини — євреї, поляки і німці у 1941-46
роках утратили здебільше свій стан посідання”). Це поперше. А
подруге: "число росіян збільшилося на 13,2% і їх відсоток зріс з
8,1% до 16,9%, а число інших національностей знизилося з 6 265
000 (у 1926 році) до 2 620 000 (у 1959), тобто на 58,5%, і їхня участь
порівняно з усім населенням знизилася з 16,5% до 6,3%. У 1926 р.
на 1 000 українців припадало 106 росіян, у 1959 — 220”. 2

Оце й є вся вимовність і виразність вищеподаних чисел з усіма
наслідками й імплікаціями демографічного і політичного порядку:
зріст українського народу у відсотках на своїх землях позначений
знаком мінус, тоді як кількість росіян на Україні постійно зростає,
разюче непропорційно на користь росіян. Це зокрема ясно
показали останні роки, коли виявилося, що від 1959 до 1971 року
кількість росіян зросла аж на 2 035 000.

Далі. Зменшення числа інших національностей (крім
російської) виповнилося якраз зростанням кількости росіян, що
скріпило питому вагу російського елементу на Україні в усіх від¬
ношеннях і позбавило нас наших природних союзників, якими
перед обличчям тотального русифікаторського тиску мусіли б
стати інші національні меншості, а передусім євреї і поляки. В
аспекті загальної антиєврейської й антиізраїльської політики
Кремлю, яка й здинамізувала великою мірою політичну активність
євреїв в СРСР, і з уваги на важливу ролю поляків в сателітному
"обручі” — це є позбавлення нас певних допоміжних, союзних сил

2. В. Кубійович, "Зміни національних відносин в Україні в 20 ст.”,
Український самостійник, грудень 1974, стор. 7.

78

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

на наших власних землях у спільному неросійському фронті проти
російського імперіялізму і шовінізму.

Очевидно, дехто може сказати, що, мовляв, немає Гарантії, що
в майбутньому постава єврейського населення не може змінитися
на користь росіян, а польська меншість не може стати опорою
імперіяльних проекцій певних шовіністичних польських кіл, які
мріяли б про Львів і Вільну. Але й навіть тоді, у тому найбільш
несприятливому випадку для всіх трьох зацікавлених партнерів —
українців, поляків і євреїв — така ситуація була б для нас
вигідніша, бо ми мали б справу з "різнорідними” розділеними
противниками, а не однорідним російським масивом.

Ми живемо в післяіндустріяльну добу, на початку т. зв.
науковотехнічної революції чи, як її залюбки називають, на порозі
кібернетичної, компюторської ери. У центрі всіх суспільно-еконо¬
мічних процесів стає місто і робітничий центр з його науково-
технологічними установами і висококваліфікованим робітництвом,
їхня роля щораз більше зростає і в чисто політичному сенсі, а
зокрема до небувалих дотепер розмірів зростає потенційна роля
інтелігенції — технологічно-робітничої та творчої, з одного боку, й
"інтелектуалізованого” робітництва — з другого. Україна в цьому
відношенні не пасе задніх. Навпаки, і то попри те, що й у цьому
відношенні Москва стосує політику дискримінації супроти нашого
народу. Не лише шляхом різних "реформ” концентрується непро¬
порційно більшість основних ресурсів модерної технології на
російській етнографічній території, але й навіть відсоток
докторських ступенів вищий серед росіян, ніж серед українців.
Так, наприклад, за даними на 1970 рік на 1 тис. працюючого
населення в УРСР росіяни мають 98 осіб з вищою освітою, а
українці тільки 47, а по цілому СРСР росіяни мають 69, а українці
тільки 53. Але,попри це^Україна є вже у стадії початкової науково-
технічної революції, мірилом якої є не самі капіталовкладення і
валова продукція, але електронна машина — компютор,
організація праці, якість продукції і кваліфікації того, що її
продукує. При тому йдеться не про саму "компюторщину”, а про
всю суму суспільно-економічних і освітньо-професійних змін, які
супроводжуються передусім великим кількісним зростанням
інтелігенції взагалі.

Як писав Ю. О. Курносов у Віснику АН УРСР за грудень 1974
року:

Однією з характерних особливостей змін у соціальній
структурі суспільства на сучасному етапі є випереджаючі
темпи кількісного зростання інтелігенції порівняно з будь-
якою іншою соціальною групою. Так, в Українській РСР
протягом 1959-1970 рр. кількість зайнятих у народному

79

господарстві республіки спеціялістів з вищою і середньою
спеціяльною освітою збільшилася з 1. 51 млн до 3. 27 млн
чоловік, або зростала в середньому щороку на 10 процентів.
Насичення народного господарства спеціалістами від¬
бувалося майже у чотири рази швидше, ніж зростання
кількости працівників інших категорій, разом узятих.
Помітнішою стала питома вага інтелігенції серед усього
населення республіки — вона збільшилася з 3, 5 до майже 7
процентів. Таких високих темпів не було в попередні роки. 3

І далі:

Нема потреби доводити, що науково-технічний проґрес
вимагає не тільки постійного оновлення техніки і
технологічних методів, а й обов’язкового зростання "інте¬
лектуальної” оснащености, тобто теоретичних, технічних,
організаторських знань, застосовуваних на виробництві.
Відсутність у більшості практиків достатньої науково-
технічної підготовки негативно позначається на виконанні
ними службових функцій. 4

Якщо йдеться про "верхи” інтелігенції, то, за тим самим автором:

Абсолютна більшість вчених республіки працює в
наукових установах та у вищих навчальних закладах (у 1970
— 89 процентів, у тому числі понад 92 проценти докторів і
кандидатів наук). Зростає і число спеціялістів, які
займаються науковою роботою на промислових
підприємствах і в проектних, проектно-конструкторських та
проектно-технологічних організаціях. Особливо швидко
збільшується тут число осіб з науковими ступенями і
званнями.

Протягом 1959-1970 рр. науковців у республіці стало у
З, 3 раза більше. На кінець дев’ятої п’ятирічки їх чисельність
має зрости порівняно з 1970 роком майже на третину. 5

Яка тенденція генерального розвитку такого стану в
майбутньому, про це пише дуже виразно вже не режимовий, а сам-
видавний радянський автор Е. Домовой: "Відомо, що в сучасному
світі, завдяки науково-технічній революції, наука стає без¬
посередньою продуктивною силою. Представником цієї нової
сили є науково-технічні робітники. Динаміка класового розвитку
найбільш розвинених країн Заходу показує, що 1) кляса селянства

3. Ю. О. Курносов, "Зміни в структурі інтелігенції Української РСР у
період розвинутогосоціялізму”, Вісник АН УРСР, грудень 1974, стор. 60.

4. Там само, стор. 64.

5. Там само, стор. 64.

80

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

уже практично відійшла в минуле, 2) кляса робітників, як
фабрично-заводських пролетарів, переходить фазу свого роз¬
квіту й намітився перелом у бік її зменшення, 3) зате кількісно і
якісно йде вгору шар науково-технічних робітників”. 6

Як одну з головних прикмет цього шару Домовой визначає
його зацікавлення ”в свободі, як підставі свого існування. Бо
несвобода паралізує сили цього соціального шару, а значить і нові
продукційні сили... Новий соціальний шар більше, ніж будь-який
інший, зацікавлений у суспільному характері виробництва. Сам
його характер праці значно менше потребує шорсткої організації,
суворої реґляментації його діяльности. Йому органічно огидна
субординація й ієрархія. Сам суспільний характер виробництва
забезпечить можливість повнокровного розвитку нової
продуктивної сили — науки, в основі існування якої лежать
людські свободи”. 7

Коротко кажучи, психологічний профіль, настанова, інтереси і
прагнення цього шару є такі самі, як і творчої інтелігенції, для якої
теж свобода є передумовою її праці й вияву її справжньої
творчости. І якраз у цьому пункті виступає органічне поєднання
цих двох категорій інтелігенції, яке має величезне значення для
розвитку не лише інтелігенції, як кляси, але й для майбутніх
еволюційних і революційних процесів модерного суспільства. Не
забуваймо, що якраз передова творча інтелігенція була протягом
віків і залишилася й надалі головним інспіратором, духовим і
політичним провідником багатьох національних і соціяльних рухів
та'революцій.

Очевидно, це не значить, що вся нова інтелігенція автоматично
і суцільно становиться антирежимною. Як й у випадку творчої
інтелігенції, більша її частина буде пасивною, а певна частина
буде не лише шукати компромісу з пануючою бюрократією, але й
буде намагатися їй вірно служити та ідентифікувати свої інтереси
з нею. Крім цього, як і в інших ділянках, так і тут не все буде тільки
чорне і біле, але буде й багато сірого. Ідеться тут однак про
основну тенденцію у формуванні активної, передової частини
інтелігенції, яка з природи науково-технічної революції в умовах
тоталітарного режиму буде завжди антирежимною. Не забуваймо
при тому, що у всіх радикальних соціяльних і політичних рухах
ініціатива, розбудова і керування виходили завжди від активної
меншости, яка перебирала на себе завдання і обов’язок пасивної
більшости.

Історія не знає повторення тотожних ситуацій, але вона знає

6. Демократ. Орган демократичного руху Радянського Союзу, ч. 4. Е.
Домовой, ”У пошуках реальности”, машинопис, стор. 5.

7. Там само, стор. 6.

81

певні аналогії. У цьому відношенні можна провести певну
паралелю з 19 ст., коли початкові основи загальної і фахової
освіти в царській Росії, будовані самим же режимом, зумовлені,
однак, суспільно-економічними вимогами часу, відограли подібну
ролю на той час, що її призначила історія науково-технічній
революції в нашу добу. Дуже яскраво цю ситуацію в 19 ст. схопив
Вілкінсон, пишучи, що ”як й інші модерні автократії, Росія не
довела, що вона є імунна проти тиску за суспільну зміну,
зумовлену зсередини і ззовні. Було неможливо недопустити всі
ліберальні ідеї і впливи Заходу. Потреба нових професій і вищого
рівня освіти привела до того, що російський режим почав
розвивати загальну освіту. При кінці панування Олександра І
(1825) розбудовано 6 університетів, 48 державних гімназій і 337
вищих державних початкових шкіл. Вони й допомогли створити
могутню машину для знищення февдальної автократії — малу, але
впливову радикальну інтелігенцію. Ця інтелігенція, як
погоджуються історики модерної Росії, не мала монолітного
клясового складу. До неї належало багато виходнів з аристокра¬
тії, а також елементи дрібної буржуазії (щоправда, у цих була
радше тенденція залишатися ізольованими) і, зокрема від 1850-их
років, вона значно зросла коштом "різночинців” (інтелігенції, яка
походила з робітництва і селянства). Вона мала тенденцію
концентруватися довкола університетських центрів, головне в
Петербурзі і Москві, і студентство в університетах й інститутах
було вітальними джерелами для її рекрутування...” 8

Очевидно, що СРСР і УРСР далеко ще не дійшли тієї динаміки
клясового розвитку, про яку пише Домовой, і зокрема не
перейшли і не перейдуть так скоро етапу науково-технічної
революції. Причин на це багато, а головні з них — це відсутність
передової технології, яку Москва намагається дістати від Заходу, і
брак інтелектуально-суспільної свободи, як основної передумови
здійснення науково-технічної революції. Вся проблема в тому, що
інтелектуально-суспільна свобода є інтегральною частиною
загальної свободи, у тому числі і політичної, що на практичній мові
означає конечність належної лібералізації й демократизації цілої
системи, що про них писав і Сахаров, і Ґароді й інші. Це знову ж
означає позбавлення партії повної монополії політичної, еконо¬
мічної і тотальної влади взагалі, на що партійна верхівка аж ніяк не
хоче погодитися і, приставлена до стіни, шукає половинчатих,
чисто технічних розв’язок при допомозі американських, японських
і західньоевропейських кредитів та модерних технологічних
установок, у надії, що їй вдасться викрутитися з цього складного
становища і бодай якоюсь мірою домогтися своїх цілей.

8. РаиІ \Л/іІкіпзоп, цит. твір, стор. 61.

82

<іі§і1:І2есІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

Справа, однак, куди складніша, ніж це могло б здаватися
теперішнім вождям КПРС, і виглядає, що вони просто не в стані
збагнути всю парадоксальність свого становища і серйозність
конфліктового розвитку СРСР.

До речі, таке їхнє наставлення лише уяскравлює сучасну
кризу, яка визначається кардинальним, глибоким конфліктом між
вимогами поступового післяіндустріяльного суспільства і
застарілим, реакційним політичним режимом, який якраз стоїть на
перешкоді науково-технічній революції. Вживаючи марксистської
формули, маємо тут класичний приклад конфлікту між базою і
надбудовою, між економічно-суспільними і політичними від¬
носинами, конфлікт, який, за твердженням того ж Маркса, є якраз
передумовою революційної ситуації.

Вищесказане не означає, очевидно, що суспільно-економічні
зміни приведуть автоматично, відразу до потрібних політичних
змін. Ми далекі від такого спрощеного марксистського розуміння
взаємозалежности і взаємопов’язаности політичних й економічних
процесів. Ясно, що наслідки такого чи іншого суспільно-
економічного процесу в політичній ділянці залежать і від вже
існуючої політичної обстановки, льокальних умов, національного
характеру режиму, ментальности традицій і специфіки цілого
політікуму, які можуть не лише гальмувати постання "нормальних”
політичних наслідків, але й їх спотворювати, деформувати і
ставити навіть "догори ногами”. Чейже якраз дотеперішня історія
здійснюваного в СРСР комунізму власне показала, що він запро¬
ваджувався в життя не на базі існуючої матеріальної бази, а,
навпаки, політична надбудова творила для нього (і для себе) базу,
вже після того, як вона стала засобом влади.

Всі ці речі треба мати завжди на увазі, зокрема національний
російський характер теперішнього режиму, традиційно автокра¬
тичний і політично примітивний, але тим не менше не забувати
одночасно про ширший і глибший напрям історії, в який всі ці
елементи на дальшу мету вкладаються. Зрештою, йдеться тут не
тільки про саму історичну тенденцію, але й про накреслення
конкретного тла, на якому можуть і будуть виростати якраз такі
тенденції, що про них мова, незалежно від їхніх часових
переміщень і мериторичних звихнень чи коректур. Бо так чи
інакше суспільно-економічні перетворення в радянському
суспільстві переходять щораз більше своїми впливами в ділянку
політики, що, наприклад, дуже влучно схопив Палочі-Горват,
стверджуючи, що "найбільш важливим і ваговитим розвитком 20
століття є те, що у західньому комуністичному світі марксизм-
ленінізм мусить поступитися новій науці — кібернетиці, як
теоретичному унапрямлюванню і загальній методі управління,
економічного плянування й індустріальної продукції. Це значить,

83

що суть радянської системи міняється. Цей розвиток, з погляду
його важливости, можна порівняти з Реформацією, хоч маємо тут
справу й із значною різницею: протестантська реформація
прагнула до очищення християнської віри. Комуністична
реформація міняє натомість саму комуністичну віру і зводить
рештки марксизму до функції політичного церемоніалу та
широким фронтом атакує диктатуру, що її здійснює комуністична
догма над реалітетами нашого часу”. 9

До речі, правлячій партійній бюрократії ні про що інше вже й
не йдеться, як тільки про оцю власне диктатуру, про вдаду як
таку, бо сам марксизм як "віра” вже давно втратив своїх віруючих і
дійсно став лише порожнім церемоніалом. Страх за цю владу, не
обмежену ніким і нічим, монопольну в найширшому розумінні
цього слова, є такий великий у неї, що вона не має охоти, ні
відваги піти на реформи і концесії суспільству, які й складають
зміст конечної демократизації і лібералізації. І в цьому сенсі якраз
сама влада є головною перешкодою для належного розвитку
науково-технічної революції.

Немає сумніву, що американські, західньоевропейські і
японські кредити і модерне технологічне оснащення допоможуть
на коротку мету процесові науково-технічної революції в СРСР.
Одночасно вони допоможуть скріпленню воєнного потенціалу
Радянського Союзу. І вкінці, що ще важливіше, вони допомагати¬
муть дальшому загостренню тиску і зашморгу з боку режиму
проти народів і суспільства. І це не випадок, що початок політики
розрядки збігся з посиленим гнітом і терором в СРСР. Але було б
помилково думати, що на далеку мету зарубіжні кредити і
технологія розв’яжуть сам кризовий конфлікт між суспільно-
економічними, продукційними силами і теперішньою політичною
"надбудовою”. Якраз навпаки. Ба що більше: вперте, сліпе
продовження дотеперішньої економічно-соціальної і загальної
внутрішньої політики, виразно спрямованої на неосталінські
маяки, буде щораз більше обмежувати й усувати шанси та
можливості всякої еволюційної розв’язки цієї кризи і приводитиме
до загострення й уштивнення фронтів та сприяти наростанню
революційної ситуації клясичного типу в майбутньому. В добу
науково-технічної революції їй відповідатиме політична робітничо-
інтеліґентська революція, яка приходить на зміну селянським
революціям попередньої доби. Всі великі революції 20 ст. були за
своєю генезою і структурою селянськими, навіть якщо їх називали
робітничими. Найкращим прикладом цього є якраз революція в
російській царській імперії 1917 року, в якій основну ролю

9. Сеогд Раїосл-Ноп/аШ, Оіе РеЬеІІіоп сіег ТаїзасНеп. Оіе 2икипЇЇ
Риззіапсіз ипсі сіез Мезїепз, Ргапкїигї /Маіп, 5. 212.

84

(іі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

відограла таки передусім селянська зреволюціонізована маса в
шинелях і "різночинна” інтелігенція, як її провід. У робітничо-
інтеліґентській революції, яка гряде, головну ролю відограє
робітництво й інтелігенція, а тереном остаточної розгри з
режимом стане ще більше, ніж дотепер, місто і робітничий центр. І
в світлі цих перспектив майбутнього якраз і треба розглядати
"суху” статистику, до якої знову повернемося.

Почнемо з співвідношення міського і сільського населення,
яке вказує на характер і ступінь індустріалізації та загального
економічного розвитку країни і тим самим на характер
суспільства, зумовлений таким, а не іншим станом економіки в
цілому. У цьому відношенні Україна є в стадії переходу від
індустріялізованого суспільства в його післяіндустріялізаційну
фазу з початками науково-технічної революції, щоправда, ще дуже
нерівну, карлувату і незбалянсовану, як і сама її індустріальна
база. Виразником того є і демографічна статистика.

Але тим не менше між 1959 і 1970 роками міське населення
зросло з 19,2 до 25,7 млн, тобто збільшилося на 34,1%, а сільське
з 22,7 млн зменшилося до 21,4 млн, тобто зменшилося на 5,9%. До
речі, ця тенденція буде тривати, тобто разом із зростанням інтелі¬
генції і робітництва буде зростати міське населення і зменшува¬
тися сільське аж до певної "оптимальної" межі, притаманної
високорозвиненому індустріалізованому суспільству.

Для нас важливими, однак, є не лише самі співвідношення між
міським і сільським населенням у загальному, а відношення між
українським і неукраїнським населенням, передусім у містах і
робітничих центрах, з відомих причин, що про них була мова вище.

1 з такого погляду сама статистика міського і сільського
населення виглядає куди менш корисною для нас. Конкретно: у
1959 році українці становили в УРСР 61,5% міського населення, а
росіяни 29,9%; у 1970 — українське міське населення зросло до
62,9%, а російське до 30,1%. Це відсоткове відношення набирає,
однак, дещо іншого вигляду, коли зважити, що за ці понад 10 років
число росіян у містах УРСР зросло з 5,7 до 7,7 млн, а в селах
тільки на 50 тис. Між 1959 і 1970 роками кількість росіян зросла на

2 млн, що сталося, очевидно, не в наслідок самого природного
приросту, а у висліді планованої іміграції російського елементу,
передусім з РСФРР, у міські центри України.

Мета такої іміґраційної політики Кремлю дуже ясна: заселити
російським елементом українські міста з метою дальшої
русифікації України, запевнити росіянам домінантну демогра¬
фічну позицію в міських і робітничих осередках та в той спосіб
створити перманентну базу для свого окупаційного режиму. Цей
образ стане зокрема виразнішим, коли зважити, що найбільше
росіян живе якраз у містах таких областей, як Дніпропетровська,

85

Донецька, Харківська, Ворошиловградська і Запорізька, а також у
Кримській та Одеській. В усіх цих областях, за винятком
Кримської, між роками 1959 і 1970 відсоток російського населення
зріс, незалежно від того, що в деяких місцевостях він дещо
зменшився. Так, наприклад, у Донецькій області число росіян
зросло з 37,6% у 1959 до 40,6% у 1970, а українців знизилося з
55,6% до 53,1%, хоч у той самий час у самому Донецькому
кількість українців зросла з 41% до 42%. Так само у самому
Ворошиловграді кількість українців зросла на 1% (з 48% до 49%),
але загальна кількість українців у цілій області впала з 57,8% до
54,8%. Натомість у Дніпропетровському вона впала з 59% до 56%,
так само в Запоріжжі з 61% до 58%, хоч збільшився український
елемент у менших містах, таких, як, наприклад, Бердянське і
Мелітопіль. І знову ж у цілій Запорізькій області кількість
українців впала з 68,3% до 65,6%, а в Дніпропетровській з 77% до
74,5%.

За даними Ю. Книша, в Одеській області кількість україн¬
ського міського населення зросла з 44% до 47,5%, а в самій Одесі
з близько 42% до близько 44%, але знову ж у цілій області
кількість українців зменшилася з 55,7% до 55,0%, а росіян зросла з
21,6% до 24,2%. 10

Особливо важка ситуація в Кримській області, "подарованій”
УРСР у 300-річчя Переяслава, де росіяни творять понад дві
третини всього населення, незалежно від деяких коливань на
користь українців за останні роки. Між 1959 і 1970 роками кількість
українців зросла з 22,3% до 26,5%, а росіян упала з 71,4% до 67,3%.

Для повноти образу треба ще додати, що, як стверджує М.
Прокоп, "відсоткове зменшення кількости українців і таке ж
збільшення числа росіян заіснувало ще в таких областях:
Кіровоградська, Миколаївська, Полтавська, Херсонська,
Черкаська, Чернігівська”. 11

Цей образ стане ще більше некорисним для нас, коли цю
статистику зміряти вживанням рідної української мови, як певним
мірилом національної свідомости. В. Кубійович писав, що "зараз
поширення обох головних мов в УРСР таке: українською мовою
(як рідною і другою) володіє 37,1 млн осіб (79% всього
населення), російською — 26,8 млн (57%). (Дані на 1970)”.

При тому, як він стверджує, в той же час "поширення
російської мови характеристичне зокрема для міського населення
УРСР. Російську мову вважало за рідну 45,1% (українську —

10. Ю. Книш, ”Ще про асиміляцію в містах УРСР”, Сучасність,
грудень 1974, стор. 105.

11. М. Прокоп, "Перемішування населення в СРСР і Україна”,
Сучасність, червень 1974, стор. 73.

86

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

53,1%), а крім того добре володіло російською мовою 32,6%
(українською — 9,8%), тобто російської мови не знало тільки 7,4%
міського населення, української — 30,6.

Найбільше мовно зрусифіковані ті області й райони УРСР, в
яких росіяни становлять великий відсоток: Крим, де росіяни
становлять 67,3%, російську мову вважають за рідну 82,3% всього
населення (у тому числі 41% українців), далі Донецький басейн
(відповідні відсотки — 41,0%, 68,5% і 26,5%), Дніпровський
промисловий район 23,7, 39,6 і 11,1), Харківська (29,4, 42,6 і 15,4) й
Одеська 24,2, 39,6 і 16,1) області”. 12

Іншими словами, враховуючи ще інші елементи, місто і
робітничий центр сприяє мовній і загальній русифікації, яка є
виразною, цілеспрямованою і останньо скріпленою політикою
Москви.

Очевидно, що самі ці статистичні дані не дають ще повного
образу національного потенціалу в розумінні його основної
вітальности, перспективности розвитку і боротьби. Якщо йдеться
про національну свідомість поодиноких суспільних верств, силу
суспільної динаміки, активну меншість, революційні потенції і т. п.,
то їх не можна міряти самою статистикою і особливо важко їх
тепер міряти, в умовах сучасного режиму. А зокрема було б
помилково робити остаточні висновки лише на основі сухої
статистики, так само, зрештою, як було б неправильно нею
нехтувати. У цьому відношенні треба також враховувати певну
динаміку суспільних процесів, виразником яких є події, факти і
процеси, які не завжди можна точно зміряти, але тим не менше
вони є показником напрямку ширшого майбутнього розвитку.
Допоміжним у цьому може бути ще порівняння з подібними
ситуаціями в сучасному і минулому, що й дає змогу виразніше
накреслювати загальну криву розвитку в історичній перспективі.
Стосовно цього варто, наприклад, усвідомити собі стан
українського народу напередодні революції 1917 року, коли
Україна, якраз якщо йдеться про її міста, була не в кращому, а,
навпаки, навіть у гіршому становищі, ніж зараз. Для прикладу
зацитуємо дещо довший пасус В. Винниченка, який дуже без¬
посередньо і влучно з’ясував тодішню ситуацію, напередодні і під
час революційних подій 1917 року. Ситуацію, яка, до рені, у багато
дечому нагадувала стан українських міст наших часів.
Винниченко, між іншим, писав так:

Город давно передався на бік 'старшого брата’. Це
осідок насамперед гулящих людей, це резіденції пануючих,
паразитарних кляс. Пануючі українські кляси давно

12. В. Кубійович, цитована стаття, стор. 10.

87

зрусифікувались, прийняли руську мову, руську культуру,
руський нагай і руську нагороду, за зраду своєї нації та за її
винищування. І вони не за страх, а за совіть, — і нечисту,
неспокійну совість! — старались заслужити ласку своїх
нагорожувачів. Найлютішим, найшкідливішим ворогом усякої
справи є її зрадник, ренеґат. Ренеґат мусить заспокоїти своє
власне сумління, він мусить якось очиститись перед собою,
собі довести, що він зробив справедливо. І через те він
старається свою зраду зробити явищем нормальним,
загальним, він лютиться й піниться, коли щось стає йому на
перешкоді. Чого, наприклад, усякі Савенки, Шульгини, Піхни
на Україні були й є такими оскаженілими, такими най-
шкідливішими ворогами відродження своєї нації? Не тільки
через те, що вони за це мали тридцять серебряників, не
тільки за ’лакомства нещасні’, а ще й 'ідейно’, ще 'для душі’
це роблять, бо всяка душа, навіть така загиджена й
задрипана по царських притонах, як савенковська, й та
мусить мати в собі й для себе виправдання своїх учинків. Не
може людина жити, вічно носячи в собі обвинувачення й
огиду до самої себе. І Савенки також підлягають цьому
законові, й вони мусять бути чистими перед собою. І через те
вони так жагуче, так нетерпляче прагнуть навкруги себе
задушити те, що самі в собі задушили вже давно за тридцять
серебряників.

От такі Савенки найбільше спричинилися до русифікації
українських міст. Хапаючись бути цілком подібними до своїх
панів, вони й усе оточення своє підфарбовували під панську
фарбу.

А їм, розуміється, охоче допомагав 'старший брат’. Він
зграями насилав своїх урядовців на Україну, цих чорних
бюрократичних воронів, які обсідали тіло української нації й
викльовували їй очі. Петербурзькі можновладці роздавали
козацькі землі своїм придворним шлюхам, жіночого й
чоловічого полу.

А ці шлюхи й їхні нащадки, маючи ці багатства,
розуміється, мали й силу задавати тон усьому оточенню. А
крамар, а дрібний усякий прислужник панів мусів приймати
той тон.

І таким чином українські міста стали 'руськими’. 13

Пишучи про перші вибори до городських дум після революції,
Винниченко зазначує:

Дійсно, великі міста голосували в переважній більшості за
13. В. Винниченко, Відродження нації, т. II, стор. 41-42.

сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

руські партії; але дрібніші, ті, які ближче стояли до ґрунту,
які не порвали рідних зв’язків з народом, ті вже мали
більшість українську. 14

Одночасно він вказує на знехтування тодішньою російською
демократією глибших прагнень українських мас, які дуже скоро
виявилися в розгарі самої революції і стали дійсним показником
тодішнього суспільного процесу. Зрештою, як він зазначає, вже й
тоді,

коли б ці вибори припали в інший момент, коли питання
української державности вирішилось виразніше, навряд чи
руські кандидати мали б таку значну перевагу, та й чи мали б
її взагалі.

Та в кожному разі той факт, що таке зрусифіковане
місто, як Київ, ця столиця не тільки української нації, але й
усіх русифікаторських, чорносотенних сил на Вкраїні, цей
центр усіх ренегатів і московських ’шлюх’, що це місто все ж
таки дало 35 000 голосів за українських кандидатів, це є
показник знаменний, це кричуще тетепіо тогі всім денаціо-
налізаторським силам на Вкраїні. 15

До речі, тодішня динаміка національного відродження
українських народних мас була великою мірою несподівана не
лише для "російської демократії”, але й для власної, української
політичної еліти того часу.

Подібно з новіших часів можна навести інші приклади
суспільної динаміки нашого народу: збройно-політичну боротьбу
під час і після другої світової війни чи відродження культурного і
суспільного життя після сталінського періоду в 1950-их і 1960-их
роках, яке прийшло після однієї з найчорніших фаз у нашій історії.
Подібної суспільної кінетики і потенційної енергії не можна
виміряти ані самою статистикою, ні іншими математично-
фізичними мірилами. Фізика знає формулу ”Е - мс 2 ”, але такої
формули немає і, мабуть, ніколи не буде в соціології. А тим не
менше такі "формули” існують і діють у соціологічних процесах.

Коли ж мова про село, роля якого в суспільному укладі, щораз
меншає, то воно залишається українським, так само, як і менші
міста. Але воно є теж загрожене русифікаційною політикою,
прямою і посередньою, через органічний перехід молодшого
сільського населення в міста, де воно стає об’єктом меншого, чи
більшого русифікаційного тиску.

З погляду визвольної політики дуже важливим буде й
розв’язання сільського питання в майбутньому, тобто уклад,

14. Там само, стор. 44.

15. Там само, стор. 45.

89

структура і оформлення цілої організації сільського господарства.
Село як сільсько-господарський продуцент ніколи не зникне.
Ідеться, однак, про те, яким воно буде в майбутньому. Структурна
еволюція його може йти в двох напрямах: або по лінії збереження
і поширення дотеперішніх форм колгоспної організації, з
поширенням присадибних площ і евентуальним розширенням
"приватного” присадибного господарства взагалі, або дальшого
переходу колгоспних форм на радгоспні, з посиленим
укрупненням й уніфікацією та механізацією, спрямованими на
перетворення села на своєрідну псевдоміську форму, у вигляді
аґрогородів чи подібних "колективів”. Перша форма є, принаймні
зараз, малоправдоподібною, а у всякому разі теперішній ЦК КПРС
не виявляє таких тенденцій. Це не значить, що вони зовсім
виключені в майбутньому, бо пригадаймо, що, наприклад, Берія
мав у свій час у пляні перебудову колгоспів на базі поширеного
присадибного господарства, подібну якоюсь мірою до
польського зразка. А Хрущов пробував уже творити аґрогороди,
які, як відомо, скінчилися неуспіхом. Це не означає, однак, що
така чи подібна псевдоміська концепція не буде здійснюватися в
майбутньому. Подібної організації не оминути мірою того, як буде
тривати процес науково-технічної революції, яка дослівно пхатиме
розвиток організаційних форм села в той чи інший бік. А при
ідеологічно-політичній та традиційній настанові режиму треба
радше рахуватися з реалізацією певних централістичних
колективних форм типу аґрогородів.

У даному випадку для нас є важливим, наскільки в цих нових
формах село залишиться й надалі своєрідним "резервуаром”
етнічного українства в дотеперішніх розмірах. Досьогодні немає,
на жаль, статистичних даних про наслідки аґрогородської
організації в національному відношенні. Виходячи, однак, з інших
посередніх обсервацій, ми схильні вважати, що й при умовах такої
чи іншої псевдоміської огранізації українськість села буде
збережена. Справа в тому, що в цих умовах бюрократичний і
продуктивний керівний елемент (передусім агрономи й інші
спеціалісти) залишаться в основному не тільки українськими, але
своїм походженням будуть сільськими і будуть під тиском не
російського, а місцевого українського оточення. А це повинно
належно невтралізувати намагання офіційної політики русифі¬
кувати село через насадження передусім чужої "керівної” бюро¬
кратичної верхівки.

До речі, ці намагання русифікувати село вже давно існують і
часто набирають доволі рафінованих форм, включно, наприклад,
з виразною тенденцією примітивізувати і обмежити українську
фахову сільсько-господарську літературу, як це діється в інших

90

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

ділянках науки, технології, культури і письменства та
журналістики. Варто згадати, що коли російський Сепьский
механизатор виходить тиражем 700-745 тис., то українська
Механізація сільського господарства має наклад 26 тисяч, а
різниця у рівні обох журналів більш менш така сама, як між
московською Литературною газетою і українською
Літературною Україною.

Не треба виключати, що нові форми колгоспної організації
через зазублення її з робітничими і міськими центрами
посередньо, наприклад, через мішані сільсько-промислові форми
типу поширених міжколгоспних об’єднань можуть навіть впливати
позитивно на міське і робітниче населення в розумінні поширення
"органічної українізації” українства взагалі.

Вкінці слід ще повернутися до справи етнічної території. За
твердженням В. Кубійовича, напередодні 1914 року наша етнічна
територія становила 740 000 кв. км. Зараз вона мала б становити
біля 600 000 кв. км. 16

Це зменшення території є, очевидно, лише відповідником
загального ненормального зростання українського демогра¬
фічного потенціалу, передусім в наслідок асиміляційної політики
Москви, війни тощо. Саме, однак, територіальне зменшення є
другорядним, як довго воно буде компенсуватися зростанням
національної політичної динаміки нашого народу. Те саме
стосується й інших статистичних даних: щодо кількости україн¬
ського населення в цілому, його розселення і т. п. Попри всю
некорисність цих даних, вони не є катастрофічні, як довго в
народі існує національна суспільна динаміка і як довго цей народ
зберігає у відповідній мірі своє прив’язання до рідної культури,
мови і самобутности. У цьому відношенні не завжди все є в нас
у порядку, бо аж надто великий відсоток маємо такого елементу,
якому ці справи байдужі, або за них він не готовий заступатися. А
йдеться власне про кожноденну боротьбу за них як підставу нашої
національної політики. І в цьому розумінні стан сьогодні такий, що
треба боротися з окупантом за кожну українську людину, кожне
українське слово і кожний квадратовий метр української території!

16. В. Кубійович, цит. стаття, стор. 2.

91

ЗА ПРИЯЗНЬ І ДРУЖБУ
МІЖ НАШИМИ НАРОДАМИ

Львів’янин

Дружня й дедалі жвавіша виміна поглядів у польсько-україн¬
ському діялозі, якому еміграційна преса широко відкрила свої
сторінки, знаходить у нашій країні міцний відгук, викликаючи
радість і надію. Радість у тих, хто забувши про спори, зберігає в
пам’яті давні традиції дружнього співжиття наших народів. А
надію в тих усіх, які розуміють, що союз поневолених радян¬
ським імперіялізмом народів — це Невідклична умова, щоб
здобути можливість вирішувати власну долю. Ніхто з нас уже не
покладає великих надій на допомогу західніх країн. Короткозора
байдужість їхніх урядів знову знайшла свій вислів у Гельсінках,
коли вони погоджувалися з установленим в Европі ладом, тобто
неволею для багатьох країн, і коли обіцювали не встрявати у
внутрішні справи, добре знаючи, що ті справи в їхнього східнього
партнера — це народний та релігійний гніт, це скрайнє
нехтування особистою свободою, це в’язниці й табори за
визнавані погляди. Отож, залишається нам тільки, як це
нещодавно довів Богдан Цимбалістий (Тидзєнь Польскі, 19 липня
1975) "орієнтація на власні та на спільні сили”. А справжнє
об’єднання змагань поневолених народів створить з них силу, з
якою згодом мусітимуть рахуватися уряди всіх країн ворожих чи
невтральних.

Союз поміж польським і українським народами слід укласти
раніше, ніж порозуміння з іншими народами, хоч би тому, що
серед народів у подібній ситуації наші є найчисленніші: нас же
разом біля 80 мільйонів. Одначе, ініціатива повинна належати нам
передусім тому, що польсько-український союз матиме величезне
моральне значення. Адже відомо, що ділили нас чвари, неодно¬
разово ми проливали кров. Ті міжусобиці були голосні, а про нашу
непримиренність найстаранніше переконували світову опінію саме
ті, які ті чвари підсичували й на них будували свої політичні успіхи.
Вістка про те, що ми вибачили собі наші провини і з того часу
бажаємо об’єднати у взаємній пошані та приязні наші сили,
скріпить нас морально й притягне до нашої спільности інші
народи, що боряться за свободу. Тільки в союзі з нами могли б
зберегтися ще від денаціоналізації найбільш загрожені нею

92

<іі§;іі:І2ЄСІ Ьу икгЬіЬ 1 іоі;ека.ог§

білоруси, напевно згуртувалися б з нами чехи й словаки, литовці,
лотиші й естонці, а також угорці й румуни.

Я переконаний, що коли б існував уже сьогодні якийсь спосіб
створити справжні політичні репрезентації наших народів, вони
переголосували б значною більшістю складення польсько-україн¬
ського союзу. Це переконання сперте на численних уже
висловлюваннях в еміграційній пресі, на розмовах у краю, на
приязному прийнятті, з яким зустрічаються поляки, відвідуючи
Україну, врешті, на незаперечних політичних раціях. На жаль,
сьогодні ще годі перевірити це переконання дійсним голосуван¬
ням. Отож, треба призадуматися над способами, як прокласти в
існуючій ситуації шляхи до союзу й так міцно прищепити його
ідею серед якнайчисленніших українців і поляків на батьківщині та
за кордоном, щоб вона стала тривалим змістом їхньої
національної свідомости.

Першим кроком на цій дорозі мусить бути щире взаємне
вибачення кривд, що їх зазнали наші народи один від одного.
Дорікання ними не здасться ні на що. Роз’ятрування ран може
викликати лише гіркість, бажання відгілати й сліпу ненависть. Це
не легке завдання, особливо для тих, які самі зазнали не раз
найстрашніших кривд. За завдані рани не можна, одначе, обтяжу¬
вати всього народу. Скільки ж вистраждали ми, поляки, від
польських рук, не тільки в давніх часах, але навіть так недавно,
коли вояки Армії Крайової сотками заповняли в’язниці. Скільки ж
то українців терпіло, і, на жаль, ще далі терпить від хоч і
керованих чужою силою, але часто українських рук. Одначе, рани,
завдані земляками, легше пробачити, бо немає іншої дороги, а ще
й тому, що ті, які їх завдавали, не знали, що чинять. Зберігаючи
пошану до ваших і наших героїв, поляглих у братовбивчій боротьбі
(бо вмирали вони з любови до батьківщини), пробачмо ж і ми собі
взаємно, бо ті наші й ваші земляки, які поборювалися так
невблаганно, також не знали, що чинять.

Гіршими ще від ран у боротьбі були переслідування, що їх
доконував міжвоєнний уряд, який — мусимо це признати — був
справді польським урядом, єдиним від близько двох сторіч.
Соромно нам за жахливі пацифікації українських сіл, за в’язнення
українських патріотів, за нищення церков, за гальмування розвою
української культури, за те, що український університет, який міг
стати кузнею нашої приязні, мусів існувати в підпіллі або
тинятися на чужині. Соромно нам і прагнемо гаряче, щоб те все
нам пробачено, як і ми прощаємо рани, що їх завдали нам українці
з гітлерівської спонуки.

Наступний крок також не легкий: мусимо сказати ясно, що
збуваємося назавжди всіляких територіяльних домагань.
Найважча для нас справа Львова. Ніхто не може заперечити, що

93

впродовж шістьох сторіч розквітала у Львові польська культура,
своєрідно збагачуючи загальнонародну її скарбницю. До
розподілів (Польщі) Львів був помостом, що сполучував нашу
країну з Близьким Сходом. Тут зустрічалися приязно та спів-
звучали в гармонійному акорді різні цивілізації. Львів був чи не
єдиним у світі осередком аж трьох католицьких митрополій різних
обрядів, поруч релігійних осередків інших віровизнань. Був
свідоцтвом понаднаціональних вартостей польської культури. Хоч
розвиток Львова потерпів після поділів (Польщі), проте зберігався
його особливий, гарячий духовий клімат. А під австрійською
окупацією, коли користали ми з тепер, на жаль, гідної заздрости
свободи, Львів, побіч Кракова, був головним осередком польської
науки й мистецтва. Тому втрата Львова — це одна з найбільших
поразок, яку принесла Польщі остання війна. Пишу про це так
щиро, як думаю, як думає більшість поляків міжвоєнного
покоління і як це найгарячіше відчувають розсіяні по світі
львів’яни. Ця втрата одначе довершилася й ніщо вже не змінить
цього. Число польських львів’ян, що тужать за своїм містом, маліє
з кожним днем і незабаром їх не буде. їхні ж нащадки звикають до
Вроцлава, Ґданська, Щеціна та інших нових поселень.

Цей удар упав на нас не з українських рук, але за вирішенням
нашого спільного гнобителя. Так, як ми мусимо погодитися з тим,
що Львів залишиться містом України, так і українці мусіли б
погодитися з його приналежністю до Польщі, якби він тим самим
вирішенням попав ЗО років тому нашій "народній речіпосполитій”.
Не час бо вже нам на спори, коли хочемо запобігти тому, щоб
Львів став радянським, російським містом, а не українським чи
польським. Я переконаний, що немає ні українця, ні поляка, який
не протиставився б з усього серця реальній, на жаль, загрозі
такого нашого поєднання в справі Львова. Тепер уже терпимо
нарівні одні з одними, коли пропадають у Львові та на його
землях давні пам’ятки польської культури або коли свідомо
винищують багатства української культури, як про це хвилююче
розказує Валентин Мороз. Думаємо з вірою й надією, що коли вже
будемо господарити самі, оживуть у Львові старші від наших чвар
традиції культурної співпраці і стане він вогнищем нашої приязні.

Присуди історії вигнали мільйони поляків не лише зі Львова, а
й з Поділля, Волині й Полісся, які також прилучено до України.
Претенсії до цих земель, що їх висловлюють ще деякі поляки,
звучать подібно, як і претенсії деяких українців до Бескиду,
Лемківщини чи Холмщини. Крайній час забути про них.

Коли пробачимо кривди, а теперішні кордони між ПНР і УРСР
схочемо згідно визнати за майбутні кордони між Польщею і
Україною, тоді подолаємо перші труднощі на шляху до щораз

94

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог£

тіснішої співпраці й наприкінці до повного союзу в спільному
змаганні до свободи.

Тепер хочу обміркувати, які завдання ставить це перед нами
на еміграції і в батьківщині. Кажучи правду, для нас на батьківщині
незрозумілий і шкідливий є брак згоди й повного порозуміння в
принципових справах між політичними угрупованнями на
еміграції. Це стосується до польської еміграції, але зачуваю також
про подібне і в українській. Найосновніша справа, щоб наші
народи здобули свободу вирішувати свою долю в рамах власних
держав, у ладі справжньої парламентарної демократії,
виключаючи всілякі диктатури, білі чи червоні. Невже в цьому
важко було б погодитися? В демократичному ладі є можливі різні
суспільно-політичні розв’язки, від соціялізму всяких відтінів (але
не тоталітарного!), через солідаризм, аж до ліберального
капіталізму. Отже, потрібні є партії, потрібні дискусії, але не пора
ще запускатися в них задалеко. Не пора на розгарячення, коли
свобода ще не світає. Якщо ж засвітає, то й так спершу треба буде
створити спільну репрезентацію, поки можна буде перевести
вільні вибори. Чи ж не дасться вже тепер утворити на еміграції
спільну репрезентацію, таку, якою була в Польщі під час окупації
Рада Єдносьці Народовей?

Основною справою є також порозуміння з усіма потенційними
союзниками, отже, передусім з поневоленими радянським
імперіялізмом народами, і тут не може бути різниці поглядів,
ідеться тільки про добру волю. В усій родині цих народів лише
поміж нашими двома існують задавнені спори, і тому, як я вже
писав, до нас повинен належати перший крок.

У поважній польській еміграційній пресі — Культурі,
Вядомосьцях, Тиґодню Попьскім, Анексі взагалі, не лише в
статтях, присвячених цій справі, знаходимо завжди слова добро¬
зичливосте а часто й приязні до українського народу. Подібні
настрої щодо польського народу відчитуємо в Сучасності,
єдиному, на жаль, відомому мені українському еміграційному
журналі. В краю це щиро тішить щораз численніших прихильників
ідей, висловлених у цій статті. Радість ця буде повнішою, коли в
не дуже далекому часі прочитаємо в усій тут згаданій і незгаданій
українській і польській пресі однозвучну заяву приязні й союзу
наших народів, підписану представниками всіх поважних наших
еміграційних угруповань. Час цей повинна наблизити діяльність
лондонського Товариства Польсько-Української Приязні та інших
подібних, існування яких бажане в усіх наших еміграційних
скупченнях по всьому світі.

Які повинні бути принципи й стратегія нашої об'єднаної
діяльности? Насамперед, мусимо міцно стати на ґрунті етики,

95

прийнятої за основу відносин між людьми, як щодо одиниць так і
цілих народів. Звідси виникає пошана до свободи визнавання й
розповсюджування поглядів, свободи вибору місця поселення й
праці, далі, до демократичного самоуправління й самовизначення
етнічних груп і понад усе, цілих народів. Лише загальна та
справжня перемога цих принципів може запевнити нам свободу.
Інакше, жодна розв’язка наших політичних проблем не могла б
бути задовільна й тривала. Ясне й узгоджене визнання їх, як
основи прямувань, скріпить авторитет нашого союзу та придасть
нам приятелів.

З переконання про непорушність цих принципів виводиться
також діяльність російських дисидентів, яка останніми роками
дедалі глибше проникає приспану у вигоді свідомість людей
Заходу. Найоднозначніше висловив це Сахаров, найгарячіше
Солженіцин, який з’ясував переконливо, що радянський
імперіялізм не тільки гнобить інші народи союзних республік, але
також затискує й боляче викривляє розвиток російської культури.
Отже, як справа свободи наших та інших поневолених народів, так
і майбутнє самого російського народу вимагають, щоб
протиставитися радянському імперіялізмові. А немає жодної
суперечности між добром Польщі й України та добром Росії,
таким, як його розуміють Солженіцин і Сахаров. Що більше,
перетворення Росії в дусі їхніх принципів — це перша з усіх, майже
конечна умова успіху наших змагань. Російські патріоти, що
боряться за перемогу справедливости між людьми й народами,
повинні стати нашими союзниками. А наша роля (поляків і
українців) у цьому союзі стане тим поважнішою, чим у тіснішому
об’єднанні приступимо до нього. При цьому мусимо спільно
домагатися, щоб покинути назавжди оживаючі ще інколи "мало¬
російські” концепції і станути на становищі, що конечне є
визволення всієї України. Щойно вільна Україна могтиме
скласти справжнє, напевно дуже тісне, порозуміння з вільною,
тобто демократичною, Росією, подібно як з Польщею, Румунією
чи іншими країнами.

Б. Цимбалістий висловлює у згаданій уже статті погляд, що є
багато поляків, які вважають, що Польща повинна підтримувати
добрі відносини, чи навіть бути в союзі, з Росією, а не з понево¬
леними нею народами. Про правильність цього погляду може
свідчити закінчення статті ХУ2 в Культурі (листопад 1974). Я на
підставі численних розмов у краю й за кордоном тверджу, що в
міркуваннях над майбутністю Польщі таку політичну сліпоту
зустрічається, на щастя, дуже рідко, а стаття ХУ2 була в краю
джерелом чималого подратування. Існує потреба виразно
відокремитися від таких концепцій. Наша спільна сила й сила
кожного з уярмлених народів зокрема мусять виникати з

96

сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬ1іоі;ека.ог§

переконання, що не може бути й мови про якесь порозуміння з
Росією коштом, чи хоч би лише з промовчанням слушних
домагань будь-якого з цих народів. Дружба, а то й союз, можливі
тільки з такою Росією, якої прагнуть Сахаров і Солженіцин. Про
наближення з теперішньою чи якоюнебудь імперіялістичною
Росією можуть думати в нас лише ті, кому мила сьогоднішня роля
сателіта.

Головний напрямок нашої діяльности — це приєднати до
співпраці щораз численніших і щораз ширших представництв
гноблених разом з нами народів. Мусимо собі й іншим з’ясувати,
що розбивання згоди в окремих поодиноких народах чи
еміграційних групах і поміж ними, якщо не прямо інспіроване
Кремлем, то збігається з його інтересами. Якщо згідна
репрезентація всієї еміграційної спільноти говоритиме в імені
багатьох мільйонів гноблених земляків, голос цей порушить укінці
сумлінням вільних народів. І розповсюдиться свідомість, що
в’язнення за визнавані погляди, народне та релігійне
переслідування, втримування впродовж ЗО років країн-сателітів, а
народів СРСР більше 50-ти років без права й можливости
висловлювати свою волю у вільних виборах — не можуть бути
лише "внутрішньою справою” жодної держави, навіть надпотуги.

Висловлюватися у своїй і чужій пресі, виявляти правду про
долю наших народів, мобілізувати публічну опінію вільних країн
— мусить бути обов’язком і привілеєм еміграції. Безпосередні
г9лоси з поневолених країн можуть озиватися тільки зрідка в
хвилинах особливих напружень і навіть коли вони настроєні на
такий високий тон, як голос Паляча, проходять швидко. Одначе,
діяльність еміграції матиме тим більше значення й успіх, чим
ближче вона буде пов’язана з матірніми країнами. У випадку,
наприклад, паризької Культури та інших польських газет, ці
зв’язки останнім часом посилюються і зменшують потребу роз¬
вивати дії в роді "Самвидаву”, приреченої в наших умовах чи то на
дуже малий обсяг, чи на цілковиту невдачу. Проте, у здійсненні
польсько-українського союзу найбільше значення має при¬
щеплювати його ідею у свідомість широких верств населення
наших країн.

Найважливішою причиною сварок поміж нами було соціяльно-
народне гноблення українського селянина польськими магнатами,
а згодом, аж до наших часів, дрібнішими поміщиками. Інша
поважна причина непорозумінь — це територіяльні спори, а також
подразнення на релігійному тлі. Жодне з цих джерел незгоди
тепер уже не існує і нерозпалювана ними ворожість погасає
поступово сама. Це тим паче, що вогнища її творилися й тривали
головно здовж прикордонних земель з мішаним населенням, але
не охоплювали стрижня обох народів. Щоправда, якраз терени

97

взаємного впливу обох народів могли б достачити також
прикладів споживання й приязні. Один видатний польський
політичний діяч, який життя провів на праці над зближенням
наших народів, стверджує на підставі свого великого досвіду, що
коли тільки українці й поляки залишені самі собі, — іхнє спів¬
життя укладається в згоді й гармонії та й не доходить до взаємної
денаціоналізації. На його думку, денаціоналізація зате неминуча в
близьких контактах з росіянами з одного, а українцями чи
поляками з другого боку. Привабливість культури й природи, а
також щира дружність народів зродила в польській літературі
українську поетичну школу, якої гідним продовжувачем є тепер
Юзеф Лободовський. Приязні для Польщі тони звучать у
творчості Тараса Шевченка; борця за нашу і вашу свободу —
Тимка Падури, Івана Франка, Лесі Українки чи Богдана Лепкого.
Максим Рильський геніально присвоїв Україні Пана Тадеуша й
інші поезії Міцкевича. Поки шарпонули нами братовбивчі війни,
козаки ставали пліч-о-пліч з польським рицарством проти
спільного ворога. З новіших часів треба вписати до генеалогії
нашого сучасного союзу українські відділи в польських
повстаннях 1830 і 1863 років і передусім братерськість зброї у війні
1920 року.

Переконання, що союз наших народів це історичний наказ,
занехання сварок і відсвіження приязних традицій мусять уґрунту¬
ватися в наших країнах спершу серед інтелігенції в її скупченнях.
Вона ж усупереч усіляким труднощам надає напрямок культурно¬
му розвиткові, щоб звідти промінювати на цілі народи. У Польщі
сприятиме цьому міцніше, ніж на Україні, проникання закордон¬
ної літератури й радія, але ні в одній, ні в другій країні це не зможе
виконати цілого завдання. Яку ж, отже, діяльність можна і треба
розгортати? В обох наших країнах існують офіційні товариства
польсько-української дружби. Факт, що вони діють у загальніших
рамах польсько-радянської дружби, вказує, що їх цілі не мають у
принципі багато спільного з нашими намірами. На марґінесі їхньої
діяльности доходить одначе неодноразово до істотних і щирих
наближень. Те саме стосується до умов співпраці поміж різними
культурними установами. Позитивну ролю виконують також усякі
зустрічі в наукових і мистецьких колах. Читачі зрозуміють
причини, чому я не підтримую прикладами цих тверджень.
Зрозуміють також, що головним способом взаємовпливу є,, та
напевно довго ще будуть просто особисті зв’язки. Також
сподіваюся, що читачі схочуть повірити, що в нас у краю серед
тих, хто почувається відповідальним за майбутність, існує щораз
загальніше й глибше зрозуміння важливости й значення польсько-
українського союзу.

Переклала О. М.

98

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

Міжнародна хроніка

Лдріян Каратницький

Лондонський щоденник Тайме з 21 жовтня м. р. надрукував вістку
про одноденну голодівку політв’язнів мордовських концтаборів, яка
була проголошена з закликом про амнестію жінкам-політв’язням. Тайме
інформує, що українські політв’язні Святослав Караванський, Іван Гель,
Вячеслав Чорновіл, Василь Стус та о. Василь Романюк узяли участь в
голодівці, яка відбулася одночасно з відкриттям Світового конгресу
жінок у Східнім Берліні.

Орган найбільшої американської профспілки АФР-КІО
(Американська федерація робітників — Конгрес індустріяльних органі¬
зацій) Фрі трейд юніон ньюз помістив у листопадовому числі статтю
Романа Купчинського про російського політв’язня Владіміра
Буковського. У статті з’ясована справа Буковського, як і заходи
американських робітничих та політичних діячів у його оборону.

Карен ДеКроу, голова американської "Національної організації
жінок”, нещодавно відвідувала Радянський Союз як гість міжнародного
конгресу жінок у Москві. Її враження про становище жінок у
радянському суспільстві було темою репортажу Дейвіда Шіплера,
московського кореспондента Нью-Йорк Таймс-у.У статті з 18 жовтня
Шіплер пише, що Карен ДеКроу, голова організації жінок, якої членство
нараховує 60 тисяч, прийшла до висновку, що в Радянському Союзі
"сексизм” (дискримінація жінок) більше поширений, ніж у США. Після
промови Карен ДеКроу на московській конференції радянські урядові
чинники зцензурували її критику дискримінації жінок у СРСР. К.
ДеКроу заявила, що радянські урядовці ”не вірять в право на різницю
поглядів, вони такого навіть не розуміють”. Чому тоді радянські
чинники запросили її на конференцію? Карен ДеКроу пояснює: ”Я
відома, як провідниця жіночої організації і як діячка противоєнного
руху. Вони ставили на мене ставку, але програли”.

У Норвегії появилася книжка проф. Йоганна Фоґта, колишнього
марксиста і члена норвезької комуністичної партії, п. н. Про мир і
боротьбу серця з розумом. Книжка була представлена на засіданні
норвезького ПЕН-Клюбу, якого довголітнім головою є проф. Фоґт. На
цьому засіданні відомий російський письменник Андрей Синявський був
почесним гостем.

99

У передмові до книжки Фоґт пише: ”...я вибрав кілька нарисів.
Перший про Жореса Медведєва... другий — це розповідь про трьох
українських публіцистів: Івана Дзюбу, В. Чорновола й В. Мороза.
Першого з них арештували в квітні 1972 року, засудили на 5 років
тюрми, але випустили на волю в листопаді 1973 року після складення
"заяви”. Два інші ще далі сидять у тюрмі, суджені за те, що боролися за
збереження української мови”.

У книжці Фоґт описує голодівку В. Мороза, процеси Синявського й
Данієля та діяльність проф. Сахарова в оборону людських прав.
Важливість цієї книжки полягає в тому, що її автор є видатним членом
європейської соціал-демократії та має вільний доступ до провідників
декількох західньоевропейських держав.

Заява Андрія Григоренка, сина генерала Петра Григоренка, яка
була надрукована у грудневому числі Сучасности, появилася в
англійському перекладі в лондонській газеті Обсервер з 19 жовтня м. р.

10 листопада член брітанської лейбористської партії Вілліям Вітлок
у промові перед брітанським парламентом порушив справу
незалежности України та переслідування українських політичних в’язнів.
Вітлок був від 1967 до 1969 років заст. міністра зовнішніх справ та справ
Коммонвелту в брітанському уряді. У згаданій промові він покликався
на, постанови міжнародної конференції в Гельсінках і заявив, що ”перед-
реченцеве звільнення українських політичних в’язнів було б познакою
російського бажання дотримуватися умов, щодо яких вони досі
обмежувалися нещирими декляраціями”. Вітлок згадував справи В.
Мороза, Л. Плюща, В. Чорновола та українських жінок-політв’язнів
Ірини Сеник, Стефанії Шабатури й Оксани Попович.

Уся французька преса широко коментувала факт, що Л’Юманіте,
офіціоз французької комуністичної партії, у своєму випуску від 25
жовтня зажадав негайного звільнення українського кібернетика,
політв’язня Леоніда Плюща. Заява в Л'Юманіте> яку написав головний
редактор Рене Андрієй, була реакцією на успішну масову демонстрацію,
зорганізовану Міжнародним комітетом математиків для оборони
Плюща і соціялістичною партією Франції. Про демонстрацію, в якій
узяло участь около 5,000 осіб, звітували часописи Ле Монд (25, 26-27
жовтня) та Ле Фігаро (24 жовтня).

На демонстрації, яка відбулася 3 жовтня в залі Мютуаліте в
Парижі, промовляли проф. Лоран Шварц, секретар соціалістичної партії
Домінік Тадеї та представники ряду французьких профспілок.

100

сіі^Шхесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

Англійське видавництво Фундації миру ім. Бертранда Рассела
”Споуксмен Букс” перевидало книжку кол. радянського дисидента,
науковця Жореса Медведєва, п. н. Національні границі і міжнародна
наукова співпраця.

В американському видавництві ’Тарпер енд Роу” вийшов
англійський переклад другого тому праці Александра Солженіцина
Архіпелаг ГУЛаг.

Тираж — 900.000 примірників.

Норвезький щоденник Морґенбладет з 4 жовтня помістив статтю
д-ра М. Радейка п. н. "Великий диктатор Европи”. Стаття — це
рефлексії М. Радейка на марґінесі подій в Еспанії (екзекуції басків) та
про небезсторонність західньоевропейських політиків-соціялістів, коли
йдеться про посилення терору в Чіле, Греції й Еспанії та про їх
мовчанку щодо терору в СРСР. У статті згадані жертви терору, голоду
й заслання майже в кожній родині в СРСР, а головно на Україні і
Прибалтиці. Автор вказує на значення й умовини діяльности Сахарова,
Плюща, Мороза, Строкатої, Чорновола та Амальрика.

■

Як ми вже писали, західня преса відгукнулася позитивно на вістку
про нагородження А. Сахарова Нобелівською премією. Але радянська
преса виступила з гострою серією атак на академіка-дисидента,
закидаючи йому, що він підтримує "фашизм” і "нацизм”, та порівнюючи
його до "лябораторійного щура”. Литературная газета від 14 жовтня
заявила, що Сахаров піддержує фашистську хунту в Чіле та домагається
звільнення Рудольфа Гесса, заступника Гітлера. Як відомо, д-р Сахаров
заперечив, що підтримує чілійську хунту. ТАРС і Литературная газета
також твердили, що внаслідок своїх "обмежених політичних поглядів”
Сахаров робив усе можливе, щоб "розпалити ворожнечу й недовір’я між
народами та державами”. 29 жовтня офіційний орган радянських
профспілок Труд заявив, що д-р Сахаров одержав цьогорічну
Нобелівську премію за зрадливу діяльність проти Радянського Союзу.
Газета порівняла Сахарова до Юди, який зрадив Ісуса Христа, а 100.000
доларову нагороду, яку одержує лавреат, до ”30 срібняків”. Признання
премії академікові газета назвала "політичною порнографією”.

12 листопада д-р Сахаров повідомив західніх кореспондентів, що
радянська влада відмовила йому візи на поїздку до Осльо, де він 10
грудня мав особисто одержати цю премію.

101

12 листопада Денієл П. Мойніген, амбасадор США до Об’єднаних
Націй, вніс резолюцію з вимогою повної амнестії для всіх політичних
в’язнів у світі. У пропонованій резолюції сказано, що Генеральна
Асамблея ОН ”апелює до всіх урядів проголосити беззастережну
амнестію, звільняючи всіх політичних в’язнів, тобто осіб, яких
позбавлено волі передусім тому, що вони, згідно із Загальною
декларацією людських прав, старалися мирним способом висловити
переконання й погляди, протилежні до переконань і поглядів їхніх
урядів”.

З нагоди Міжнародного року жінки монтреальський Ле Девуар 5
серпня помістив статтю українського публіциста Романа Рахманного п.
н. "В’язні, яких легко забути”. У статті згадані справи українських
жінок-політв’язнів у СРСР та заходи Світового Конгресу Вільних
Українців у їх оборону.

102

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

РЕЦЕНЗІЇ, КРИТИКА

Першоджерельна книжка

до історії модерного українського театру

Театр-Студія Йосипа Гірняка — Олімпії Добровольської. Упорядкував
Богдан Бойчук. Нью-Йорк, Українська Вільна Академія Наук у США,
видавництво Нью-Йоркської групи, 1975, 348 сторінок, 158 фото¬
ілюстрацій В. Грицина, мистецький редактор Орест Слупчинський.

Закриваємо цю останню сторінку книжки з почуттям, що
закриваємо ще одну багату на творчі вияви сторінку історії
українського театру, яка носитиме привабливу і притягаючу
назву Театру-Студії Йосипа Гірняка і Олімпії Добровольської.

(Богдан Бойчук: кінцеве речення книжки Театр-Студія).

Характеристична притаманність праці реж. Гірняка — це
вічний неспокій, новаторство і шукання за новою формою .

(Із рецензії на ”Шевченківську виставу” в Театрі-Студії,
грудень, 1945. Цитовано в Бойчука, стор. 53).

А теперь что єсть у тебя? Тяжкие муки на сердце, черная
неизвестность теперь єсть у тебя!.. Тьі сбежал от своей
будущности, а мог стать Гнатом Юрой...

(Федор Макивчук. Анфас и профиль. Перевод с
украинского. Москва, издательство "Советский писатель”,
1975, стор. 86).

На заголовній сторінці цієї книжки автор назвав себе упорядником,
хоч йому належить у ній і перший задум, і добір та оцінка документів
архіву Театру-Студії, і ціла організація різноманітного матеріалу й
тексту і думки. Це властиво монографія, поєднана із частковою першо-
публікацією документів своєчасно і професійно зібраного архіву Театру-
Студії. (Українцям з архівами не щастить: або не укладають їх
своєчасно, абож вони гинуть не використаними). Театр не існує для
нащадків без своєчасної документації і повного архіву його праці.
Театральний твір не книжка і не кіно, він живе тільки в ті хвилини, коли
глядач його дивиться або згадує. Архів Театру-Студії лишився на

103

ослаблих руках своїх 80-літніх творців, і вони вже не були певні за його
майбутнє. Мусів хтось з’явитись на рятунок недавноминулого
культурного добра. Це зробив Богдан Бойчук своєю першоджерельною
книжкою. У ній Театр-Студія відродився, утривалився для
майбутнього. 1

У чому секрет театрознавчої значимости книжки нетеатрознавця?

Поперше, у дисциплінованому самообмеженні автора, який не
спокусився пройтися відразу по всіх проблемах українського театру
20 століття та поставити передчасні крапки на багатьох дискусійних ”і”.
Це він передає разом з вибраними матеріалами архіву історикам україн¬
ського театру* Важливе і те, що автор книжки скористався наявністю
обох керівників Театру-Студії та багатьох її акторів і доповнив дані
архіву інтерв’ю з творцями Студії.

Подруге, автор виявив самопосвятну працьовитість задля досягнення
непровінційної прецизности організації тексту і матеріалу книжки та
такого само непровінційно прецизного видання і оформлення з масою
добре монтованих фотоілюстрацій.

З інстинктом літератора і дослідника Богдан Бойчук звернув більшу
увагу в архіві на малозауважуваний доти театрально-студійний
щоденник Володимира Змія — не тілька актора, а й вірного і невід-
мовного співбудівника-ентузіяста Театру-Студії. Володимир Змій
акуратно провадив щоденні записи того, що робилось і говорилось у
Студії і навіть навколо неї. (До своєї книги Бойчук вибирав очевидно
ваговитіші уривки із "Щоденника”. Читаючи їх, мимоволі питаєш: чи не
варто цей "Щоденник” опублікувати колись повністю, як документ часу?
"Щоденник” Володимира Змія дає по свіжих слідах докладну
хронологію праці Студії. На цій твердій основі Бойчук організував текст
і зміст книжки, яка послідовно веде читача від події до події, від вистави

1. За перші двадцять молодих років своєї літературної праці Бойчук
виробив силу і вміння підіймати нелегкі завдання. Поминаючи дрібніші статті й
полеміки, можемо назвати такі здобуті ним позиції:

а. Кілька книжок власних новаторських поезій;

б. Журнал Нові поезії, понад десяток чисел у дусі модернізму Нью-Йорк-
ської групи, зредаговані і фінансовані власним коштом на спілку з поетом і
белетристом Юрієм Тарнавським.

в. Координати. Антологія сучасної української поезії на Заході. Два товсті
томи на 858 стор., видавництво "Сучасність”, 1969. Упорядкували Богдан Бойчук
і Богдан Т. Рубчак, що дали, крім добірок поезій, компетентні літературно-
критичні силюети 67 поетів і їх бібліографію. Доконечне джерело для майбутніх
істориків літератури.

г. Драма Голод (1969). Постава реж. В. Лисняка в Нью-Йорку.

ґ. Олекса Стефанович. Зібрані твори. Упорядкував Богдан Бойчук.
Вступна стаття д-ра Івана Фізера. Торонто, 1975, 304 сторінки. Цією публікацією
врятовано і недруковану спадщину видатного поета, що помер у забутті й
самотності.

104

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

до вистави із постійним типізованим підзаголовком-підрозділом:
"погляд зсередини (уривки щоденника Володимира Змія)”.

Кожна з 25 першопостав чи прем’єр Театру-Студії становить у
книжці окремий розділ, що ним окреслюється певний етап надзвичайно
динамічного творчого руху Студії — цього, за висловом Бойчука,
"унікального явища в історії театру” (стор. 34). Із таких розділів (за
прем’єрами) складаються чотири за територіяльно-хронологічним
принципом частини книжки: І. Театр-Студія в Европі; II. Театр-Студія в
Америці; III. Український Театр в Америці (УТА); IV. Театр слова.

Попередній, а властиво головний шлях Йосипа Гірняка чи й Олімпії
Добровольської, властивих творців Театру-Студії, у книжці не
розроблено в окремий розділ чи частину, хотілося б про це трохи
більше, ніж подано. Очевидно, Бойчук мав свій плян і свою рацію: дати
насамперед образ Театру-Студії, не розпорошити стрункости моногра¬
фії на відгалуження — нехай і як важливі. А все ж, прагнучи до
стислости, автор знайшов місце для повного хронологічного списка 93
"головних ролей” Гірняка за роки 1917-44 і 109 ролей Добровольської за
роки 1916-44. Такі докладні списки із зазначенням також назви п’єси й
імени автора та часу вистави можна було скласти тільки за допомогою
пам’яті й особистих архівів обох корифеїв новочасного українського
театру. Бойчук скористався цією можливістю, і це теж робить його
книжку цінним джерелом для історії новочасного українського театру
взагалі, а не тільки Театру-Студії.

Бойчук дає не тільки зовнішню, а й внутрішню історію Театру-
Студії. Відціля своєрідний підхід до організації цілого тексту книжки.
Зазначені вище частини книжки розбито на типізовані підрозділи:
а)”П’єса” (її зміст і характеристика); б) "Підготовка вистави — погляд
зсередини” (уривки щоденника Володимира Змія); в) "Характеристика
вистави” (поруч інформацій про імена виконавців окремих ролей Бойчук
дає власні оцінки); "Оцінка критики — погляд іззовні”. Тут дано вибір
зразків театральної критики: Ю. Шерех, І. Костецький, В. Гаєвський, Ю.
Лавріненко, Остап Тарнавський та інші. Вибір неповний, бракує доброї
статті Василя Барки про виставу Мойсей Франка, статті І. Кедрина про
успішну виставу Людина і герой (Мазепа в кадрах мистецького слова
світової літератури). 2

2. Це питання спірне. Хоч Бойчук дав порядком "додатку" розділ "Театр
слова”, але суттю речі оминув його. Не дав навіть стислої енциклопедичної
довідки про назви і кількість вистав, яких було, здається, близько десятка, ані
імен авторів відгуків на ті вистави "театру слова”.

Тим часом елемент "театру слова” був наскрізним для всієї праці Театру-
Студії — від першопочатку до кінця, чим пояснюється добра дикція, досконала
мова акторів Театру-Студії. Мені пригадуються зокрема такі вистави в пляні
"театру слова": кілька шевченківських, поезія Євгена Маланюка, Мойсей,
Людина і герой, Юрій Клен, Визволення ліричного генія Лесі Українки.
Режисером їх була здебільша Олімпія Добровольська.

105

Згадані вище підрозділи книжки супроводжено фаховими фото¬
ілюстраціями. Книжка має характер дослідної і вибраної першо-
публікації архіву Театру-Студії, а водночас вона літературно цікава і
почитна.

Вигнання, постійні мандри, буквальна бездомність Театру-Студії...
Сама природа його була така, що він міг існувати тільки в безупинному
рухові. Біду перетворено на силу й перевагу. Театр-Студія мав
”плянетарну” географію своїх нестримних ґастролей: Европа, США,
Канада... В сумі 25 прем’єр Театру-Студії ішли на сцені 362 рази. З
поданої Бойчуком "Підсумкової таблиці окремих вистав” бачимо,
що найбільшу кількість разів повторно виставлялися такі речі: Сон
української ночі Іларіона Чолгана (псевдонім Алексевич), Хожденіє
Мамая по другому світу того ж автора (до-речі, у майже геніальній
типізації і стилізації Йосипа Гірняка наскрізний для обох п’єс головний
образ Мамая став дуже популярним не тільки персонажем вистави, а
ніби зійшов із помосту сцени в життя, став майже реально-історичним
явищем еміграції, її побуту, сміху, розмов, диспутацій). Далі найбільшу
кількість разів ішли: Блакитна авантура, ревія Чолгана-Алексевича,
драма Мати і я Юрія Дивнича (Лавріненка), на підставі драматичних
своїм характером новель Миколи Хвильового Я, Мати та інші.

Цей опис побудови і змісту книжки Богдана Бойчука аж ніяк не
претендує дати уяву про всі її вартості (наприклад, документація реакції
глядача, гарячих громадських диспутів і навіть "судів”). Щоб пізнати їх
— треба уважно вглянутись у всі ті розгалуження тексту.

Зокрема варті уваги ті місця в поданих уривках щоденника
В. Змія, де записано імпровізовані вислови й думки Йосипа Гірняка у
його закритих внутрішньо-студійних лекціях або у вказівках на пробах
про мистецтво актора і театр взагалі. Окремі з тих висловів і дотепних
реплік звучать як афоризми, "крилаті слова” і можуть бути матеріалом
для посібника мистецтва актора. Взагалі відомий акторський і
громадянський образ Гірняка у новому світлі матеріалів цієї книжки (та
ще не зібраних фрагментів його спогадів і статтей про Курбаса й
"Березіль”) виростає до маштабів, сказати б, історичної особистости. Не
тільки маестро — актор, режисер, виховник акторського молодняка, а й
бойовий організатор, провідник, що був водночас батьком і взірцем для
своїх учнів. У ньому поєдналося чимало видатних прикмет: талант
і характер, що мав силу іти "проти течії”, діяти й осягати "поза межами

Цікаво, що в нашому столітті "театр слова” набрав поширення у Европі й
Америці. Бойчук, враховуючи вагу, але й окрему специфіку цієї ділянки праці
Театру-Студії, залишив цю тему комусь для окремого монографічного опра-'
цювання. Принаймні було б добре, якби хтось опрацював для окремого видання
цікаві тексти-сценарії згаданих вистав Театру-Студії та добірку рецензій на них.
Але побажання можуть бути великі і всякі, та аж ніяк не обов’язкові для автора
рецензованої книжки.

106

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

можливого”, надхненник мистецької богеми і., волюнтарист, що
зосередив коло Студії творчих людей. "Сміливість і вміння мислити й
узагальнювати — це ті риси, які Студія, видимо, цінить і які виховала в
знайдених нею драматургах”, — писав з приводу вистави Мати і я Гр.
Шевчук (Ю. Шерех), стор. 81. Це, звісно, стосується насамперед Йосипа
Гірняка, якого можна якоюсь мірою вважати співтворцем згаданих
вище найуспішніших п’єс репертуару Театр-Студії. 3

Як діяч театру, Йосип Гірняк мав щастя вірного "театрального
подружжя” із суверенною діячкою театру Олімпією Добровольською.
Що б там не було... вони пройшли це несамовите півстоліття
театрального і нетеатрального життя разом від початку до кінця! Після
поліційного розгрому їхньої спільної праці і мрії у Курбасовому
"Березолі” — Добровольська з власної волі (як колись легендарні
дружини декабристів) пішла слідом за Гірняком на далеку холодну
Північ в Ухта-Печорський концтабір НКВД. Там вони разом у
обставинах солженіцинського Архіпелаг-Г У Лагу творили театр
невольників. Разом утекли вони на Захід, щоб там відродити дух
Курбасового історичного діла. Про самостійне місце Олімпії
Добровольської в історії українського театру Богдан Бойчук не забув
сказати. Але він також показав і те, що Добровольська всю себе віддала,
щоб допомогти своєму чоловікові створити на фаховому рівні у ДП-
таборах Театр-Студію — чудову спільну дитину цього "театрального
подружжя”. Як твердить Бойчук, вони добре доповнювали себе, "коли
Гірняк спонтанно знаходив і показував розв’язки трудних проблем, а
Олімпія Добровольська фіксувала їх, оркеструвала і вгармонізовувала в
цілість постановки, переробляючи з студійцями деталі десятки, а то
сотки разів” (стор. 34).

Із дібраних і продуманих Бойчуком матеріалів архіву Театру-Сту-
дії виростає у цій книжці також образ студійців, майже кожного
зокрема і як певної суспільної групи і явища. Після цієї книжки можна
говорити про "Генерацію студійців”, як хронологічно може перший
післявоєнний приклад можливости вартісного поповнення із молоді на
вигнанні творчих кадрів української культури. Не будемо їх ідеалізувати
(цього і не робить Бойчук). Але визнаймо: студійці при всіх їхніх
людських слабостях (надмірна діткливість на зауваги керівників, часом
брак характеру й витривалости тощо) зробили своє діло. Ця молодь

3. Щодо мого особистого драматургічного "гріхопадіння” цікаво нагадати,
що заголовок до хвильовистської драми Мати і я дав, як здається мені, Йосип
Гірняк, з яким обговорювано п’єсу уже в процесі задуму і писання її. Хоч я виніс
свій власний образ Хвильового ще із студентських часів у Харкові та вперше
обрисував той образ у травні 1943 року у Львові в доповіді на зборах Літе¬
ратурно-мистецького клюбу до 10-річчя загибелі Хвильового, та Гірняк знав
Хвильового більш особисто й інтимно і міг (влітку 1946 року) доповнити й
оживити мої уяви, припорошені часом і особистими катастрофами у сталінських
арештах і каторгах.

107

виявила гін до свого культурного самоздійснення, здібність бути непо¬
пулярними, стояти проти іґнорації з боку деяких впливових
громадських сил. Вони пожертвували дечим із своїх особистих вужчих
інтересів, щоб здобути, може, головний виграш їхнього життя — Театр-
Студію та тим врятуватися від небуття і нівеляції у масі заклопотаних
вигнанськими буднями і страхами діпістів. Це стосується якоюсь мірою
всіх студійців, а не тільки тих кількох, хто мав більший талант і
працьовитість та щастя виробитися за даний Студії коротенький
відтинок часу на справжніх акторів, імена яких, мабуть, остануться
записаними в історії українського акторського мистецтва — Мирон
Чолган, Тамара Позняківна, Степан Залєський, Володимир Лисняк...
Останній виростав на самостійного оригінального режисера і після
упадку Театру-Студії зробив ряд власних фахових постав, як от
Бояриня Лесі Українки, а особливо сильна і свіжа вистава цікавої
екзистенціялістичної п’єси Голод Богдана Бойчука.

Тепер, — читаючи документальну книжку Богдана Бойчука про
їхню власну творчу молодість, мабуть, не один із студійців Театру-Студії
пошкодує, що їм уже тут у безпечній Америці не вистачило сили й
характеру та ідеалізму, щоб оборонити свою Студію від лихої
емігрантської долі (брак активної моральної підтримки з боку орга¬
нізованої громадсько-політичної верхівки, матеріальні нестатки,
щоденна важка заробітчанська фізична праця та ще й напастливі
провокації з боку темних і заздрих сил). Та з виходом першо-
джерельної книжки Бойчука вже ніхто не може відняти у колишніх
студійців їхньої слави. Незроблене не скасує зробленого.

Театр-Студія наче перекинула місток у майбутнє через прірву роз¬
стріляного Відродження українського театру 20-их років (надто ж якщо
80-літній Йосип Гірняк матиме змогу і щастя зібрати, доповнити в
цілість фрагменти своїх спогадів і статтей про Леся Курбаса і
"Березіль”).

Наприкінці годиться згадати початок. Був то винятковий час: кінець*
світня атмосфера фіналу другої світової війни; погромлена двома
тоталітаризмами Україна; масовий "ісход” українців на Захід; у
Карпатах і на Волині у безнадійних боях з гігантською переможною
воєнною машиною, підтримуваною альянтами, стікають останньою
кров’ю вояки УПА; далеко позаду в Україні лишилося побоєвище
Розстріляного Відродження, агенти СМЕРШ-у виловлюють не-
достріляних і пакують в ешельони до сибірських концтаборів. А на
Заході по ДП-таборах бездержавні, безправні втікачі живуть, опановані
страхом і думкою, як уникнути примусової репатріації, забезпечитися
притулком і харчами, куди мандрувати далі?... Ось на цьому апокаліп-
тичному тлі несподівано з’являється в Ляндеку (Тіроль) Театр-Студія —

108

<іі§іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

як виклик смерті, духова сила із фізичного безсилля. Та є щось головне /
— свобода думки і вислову! З нею з’являється дух якогось радісного
піднесення. Ще раніше Театру-Студії (чи майже одночасно) цей дух
висловлюють засновники МУР-у — Юрій Шерех, Улас Самчук, по-
своєму висловлює його поет-мислитель Юрій Клен в есеї Думки на
дозвіллі і в епопеї Попіл імперій. Кінцева думка поеми оголошує вихід:

спустошена Земля розкриває обійми для праці твоєї. Людино!

Осьмачкав поемі "Поет”, сягаючи гіперболічними метафорами і
прокльонами в запілля космосу, домагається правди в Бога. Гірняк з
молодими студійцями схоплює цю епоху в Шевченківській виставі з
містерією Великий льох, в антитетичних необароккових своїм синкре¬
тизмом сценічних діяннях Сну української ночі, нестримно сміється з
нових і прадавніх слабостей українця, в інших виставах дає трагедію не
тільки ситуації і Долі, а й первородних гріхів нашої людини. Поруч
Клена й Осьмачки, Гірняк був автентичним учасником головних від-
родженських боїв 20-их років. Випивши до дна свою повну чашу 30-их
років, Гірняк почував себе врятованим, щоб рятувати дух здесятко-
ваного Відродження.

Юрій Лавріненко

Неповна бібліографія

Каталог дореволюційних газет, що видавалися на Україні 1822-1916.
Публікації фонду Центральної наукової бібліотеки АН УРСР. Київ,
1971 183 стор., АН УРСР, Центральна наукова бібліотека.

Упорядники: О. О. Дмитрієв, Ю. М. Довгаленко — під керівництвом О.
М. Пузирьової. Тираж 500.

Ця публікація являє собою інформаційне видання, що має за мету
ознайомити з фондом дореволюційних газет України за 1822-1916 роки.
Найбільший фонд цих газет зберігається в Центральній науковій
бібліотеці АН УРСР. Цей каталог включає 320 назв газет, незалежно від
мови, якою вони видавалися. У каталозі розміщено дослідний матеріал
в абетковому порядку. Крім того, є географічний показник, показник
видавничих установ, товариств тощо, іменний показник (видавців,
редакторів). Опис газет в абетковому порядку має відомості: заголовок,
підзаголовок (надзаголовок), періодичність, місце видання, роки
видання, редактор, видавець, таблиця наявности чисел, примітки,
додатки, попередня назва (якщо була), наступна назва (якщо була),
послідовність перейменувань.

Газети виходили в Києві, Львові і Харкові, де були культурні і
політичні осередки, а також і в менших місцевинах, а то і селах.

109

Збереглися в першу чергу різні Губернские ведомости, а також видання
земств, багаті на історичний матеріал. Роки видань газет, навіть
короткотривалих, по менших містах — переважно перша декада 20 віку.

Крім вищезгаданих важливих культурних осередків, також Одеса
мала більше число газет; тут виходили й газети чужими мовами:
польською (дві), французькою (одна), єврейською (дві, єврейською
виходили також у Полтаві), а крім того, російською мовою, і то
переважно, бож українською мовою не дозволяли або негайно
закривали. Українські газети змістом часто були друковані російською
мовою.

У каталозі зазначено, що описується найбільша збірка газет на
Україні. Але бачимо, які великі прогалини є в списку, що значить, що
найбільша збірка газет на Україні або не має цих усіх газет, або вони є
закриті для ока звичайного дослідника і читача.

Прийнято тепер на Україні зазначати при різних музеях, архівах,
бібліотеках, що збірка знищена за гітлерівської окупації, безперечно,
багато українських культурних надбань знищено за гітлерівської
окупації, нищили їх і вивозили німці, але ниіщуш їх і залишені чи
наслані для того "довірені люди” радянської влади, щоб опісля можна
було звалити вину на ворога німця і нещасну війну. Нищено це добро і
після війни, а тепер усе це йде на один рахунок — окупація! Такий наказ
партії і так треба писати. Тепер знову нищиться, палиться все типове
українське дощенту, виривається з коренем все те, до чого не можна
ніяким способом дочепити ярлика "російське” або "спільне надбання”. У
першу чергу нищиться українське слово, тому і прогалини в каталозі
газет.

Дарія Сіяк

Книжка варта уваги

Татьяна Фесенко, ПОВЕСТЬ КРИВИХ ЛЕТ (Нью-Йорк, В-во ”Новое
Русское Слово”, 1974), 221 стор.

"Квіти серед снігів”, ось епітет, який напрошується на папір, коли по
прочитанні книжки Повість крилатих літ пробую в своїй уяві відтворити
посмак, який залишає по собі прочитання доброї книжки. Книжка добре
написаних мемуарів — це рідкість. Добре написані мемуари про тяжкі
роки людського життя — це теж речі, які не зустрічаються часто. Але
книжка, що заторкує Україну, її трагедію й її життєву силу, написана і
видана російською мовою, та ще прекрасним стилем поезії в прозі, — це
справжня рідкість.

ПО

сіі^ііігесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

У тому криється також небезпека для самого рецензента. Бо можна
захопитись і переяскравити "небуденне”, зі шкодою і на некористь тому,
що лягло в основу книжки, яка в своєму головному тоні не має ні чисто
політичних мотивів, ні моралізаторського характеру, а є переглядом
бурхливих років життя нової історії України з погляду особистих
переживань однієї людини чи однієї родини.

Книжка починається подіями кінця першої світової війни і вводить
нас у психологічний клімат тієї доби. Далі докладно розповідає про
радянський період, на який припадає авторчине дитинство, юнацьке і
студентське життя. Тут переплітаються жорстокі сцени масового
голоду, нечуваного насильства з мальовничими картинами київських
парків, а далі Канів, Дніпро, Чернеча Гора, Шевченкова могила...

Стають перед нами у своїх, не завжди знаних нам позах постаті
Миколи Зерова, Михайла Калиновича, Івана Сіяка, українських
студентів того часу. Далі йде опис війни і німецької окупації. А усе те
через призму власних переживань, спостережень і оцінок, за якими не
криються ні дешеві тенденції, ні намагання виправдати або надмірно
засудити окремі епізоди, ні зайво синтезувати окремі життєві явища.

Стиль авторки — це канва, на якій намережана вишивка життя
однієї київської родини. Крізь уявне вікно її родинного дому, дещо
прислонене тінями каштанів, мов на фільмовій стрічці, переходять
епізоди її бурхливого життя, аж до часу поселення у США. Засоби, як ми
уже згадали, це поезія в прозі, це ніжні мазки пензля фарбами веселки
накидані не загусто, а тільки на те, щоб створити образ і залишити
простір для виповнення його нашою уявою. У результаті виходять свіжі
сцени, часто пронизані несподіванками, які не можна наперед ні перед¬
бачити, ні уявити, що, зрештою, і є прикметою конструкції доброї
прози.

Зустрічаються у книжці сцени, що своїм реалізмом залишають у
читача враження, які ледве чи коли затруться у його пам’яті. Наприклад,
опис українського села голодових тридцятих років — це такі сильні речі,
які рідко зустрінути навіть у творах авторів, знаних уже літературних
імен. Але, даймо слово авторці:

”Із уст до уст передавали жорстокі вісті про села-пустирі, де на
будшку сільради повівала чорна ганчірка, означаючи, що все село уже
вимерло. Але і ті села, які не зазнали аж такої долі, теж стояли пусткою.
Літнього вечірнього вечора не чути у них дзвінких дівочих пісень, ніде
не забреше собака, не перебіжить, щоб щезнути десь під плотом добре
вигодована кішка. Собаки і коти давно вже були з’їджені, і не було сил у
дівчат співати у те жорстоке літо 1933 року.

"Багато хат у Киселівці стояли порожні, з відчиненими дверима,
через які нещодавно винесли висохле тіло останнього члена сім’ї,
виносили їх такі самі висохлі і втомлені люди, а їхні обведені чорними
колами очі начебто говорили: ’А завтра черга на нас’...

III

"Завжди, коли ми пізнім вечером вертались утомлені з поля, нашу
увагу притягала гарна хатка на краю села із старанно вималюваними
голубими нйМчниками вікон, із жовтими гвоздиками і мальвами під
плотом. Очі так і відпочивали б на тій садибі із традиційним вишневим
саДочком, якби не п’ять свіжих могил, висипаних майже під самими
дверима. Очевидно, у того, хто хоронив мерців, не було сил віднести їх
на сільське кладовище. Яка драма відогралась у тій хаті, хто лежить під
тією свіжонасипаною землею? Ці питання виникали у нас, коли ми про¬
ходили біля неї, а одного разу ми дочекалися відповіді. Рано-вранці,
коли сонце, наче золотий м’яч, лежало на покритих росою полях, ми,
ідучи на нашу дільницю, вперше помітили сидячу постать”.

А далі йде розповідь цієї постаті:

"Скільки мені літ скажете, тридцять чотири буде, це я з голоду
такою стала. Чоловік мій помер, а за ним четверо діток, усі сини, а
славні які були... Спочатку усі їсти просили, а потім уже і говорити
перестали, тільки найменший усе плакав та й плакав... от я їх тут біля
хати і закопала...”

Авторка зумисно не утікає ні від соціяльної, ні від політичної, ні від
національної тематики, але робить це якось дискретно, так що вони не
впадають в очі, а за ними треба ніби шукати. В тому відчувається
специфіка особистої культури авторки, її свідоме творення певної
відстані між тією проблематикою та її особистим життям.

Навіть там, де авторка сама виявляє ініціятиву брати участь у
політичних діялогах, вона робить це радше у наслідок інтелектуального
спілкування між людьми, а не як свідоме намагання когось у чомусь
переконувати, воно завжди випливає з відчуття турботи за долю народу,
якого "ніхто не розуміє і ніхто не знає”.

Нашого читача, можливо, особливо цікавитиме так званий україн¬
ський аспект цієї книжки. Тож дозволимо собі його ілюструвати таким
епізодом (стор. 79):

"Часто за одним столом з нами обідала, якщо це можна назвати
обідом, молода жінка в маленькій шапочці, обведеній темномалиновим
оксамитом. Ми розговорилися — це була Олена Теліга, керівник
київської Спілки письменників, редактор Літаврів — першої на східній
Україні літературної газети часів німецької окупації. Розумна, енергійна,
невтомний борець за свободу України, українського слова, талановита,
поетеса, а разом з тим надзвичайно приваблива із справжнім жіночим
чаром. Її статтею "Вікна навстіж” зачитувалися численні люди і вбачали
в ній нову Лесю Українку.

Скромна, дуже нескладна у поведінці, вона дуже скоро
завойовувала симпатії.

Невдовзі її арештувало Ґестапо, яке розмістилося в будинку НКВД
на Володимирській 33, і розстріляло в лютому 1942 року.

Киянка з походження, вона по багатьох літах життя за кордоном, 4

112

<іі§іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

вернулася, нарешті у рідне місто, щоб прийняти у ньому мученичу
смерть...”

Нитка тепла і природного розуміння української проблематики
снується від початку і аж до кінця книжки, хоч не усе набирає надто
яскравого кольориту, що тільки підтверджує автентичність симпатій
авторки до українського народу.

Друга частина книжки це вже детальні описи відступу німецького
фронту і повільна мандрівка цієї родини, через Львів на Захід. Цікаві
спостереження авторки з її короткого перебування у Львові, сцени
бомбардування міст і, врешті, чужина. Робота на фабриці під знаком
”Ост”, більше бомбардувань... А там закінчення війни і прихід
американців. Загроза насильної репатріації і життя серед німців. Табори
переміщених осіб... їхній трагікомічний побут, незвичайно вдало
переданий у всій глибині без переспективи і надій...

Але все те на тлі чарівної природи гір, озер ручаїв, яким авторка не
жаліє барв, у чому і виявляє не абиякий хист.

Коли нарешті кінчається останній етап виїздом до Америки, читач
має почуття, що і для нього теж закінчилася прекрасна мандрівка по
дрімучих альпійських лісах — подорож у найдальші закутини людської
душі, й усе те, що авторка зуміла так прекрасно передати.

Книжка її — це вартісний здобуток літературного жанру мемуарної
повісти. Вартісна вона, ще й як документ історичної епохи, цікава для
тих, хто переживав бодай частинно подібну епопею. Відрізняється від
інших подібних творів лаконічністю опису, але водночас не абиякою
красою слова, та силою композиції.

Припаде до вподоби навіть шукачеві естетики літературного
вислову. Часто-густо переткана вона віршем, який немов витончує
поетичне обличчя і світосприймання авторки, а читачеві для від-
пруження й уприємнює читання книжки. Питання і відповіді на те, чи
спричиниться вона якось до покращання українсько-російських літера¬
турних відносин у діаспорі, залишимо розвиткові подій і осудові часу.
Але одне є певне: ”не помітити” її з українського погляду було б
непростимим гріхом.

Ананій Діброва

113

ОГЛЯДИ І НОТАТКИ

ЗВЕРНЕННЯ В. ЧОРНОВОЛА ДО ПРЕЗИДЕНТА ФОРДА

Нью-Йорк (Пресова Служба ЗП УГВР). Ув’язнений в мордовських
таборах Вячеслав Чорновіл написав 1 серпня 1975 р. відкритого листа
до президента Форда. Лист був поширений згодом у Самвидаві. Повний
текст листа Чорновола такий:

Пане Президенте!

Насмілююся думати, що діялог між Заходом та Сходом, який дещо
розширився за останні роки й дістав назву розрядки, є ділом не лише
керівників держав і партій, але, передовсім, самих народів.

Одначе, якщо різні верстви громадян США можуть давати свою
оцінку Вашим зусиллям через численні інституції демократичного
суспільства (Конгрес, преса, опити громадської думки тощо), то такої
можливости повністю позбавлені громадяни СРСР, де існуючий
суспільний устрій виключає, під загрозою кримінального
переслідування, можливість будь-якого внутрішнього діялогу й
дозволяє громадянам тільки мовчати абож "одностайно схвалювати” дії
самопризначуваних партійних лідерів. Але право на самостійну оцінку
ідей та вчинків і на опозицію — це невід’ємне природне право людини,
затверджене сучасним етапом розвитку людства і закріплене в
міжнародних правових актах ("Загальна декларація прав людини”,
прийнята ООН). Навіть у суспільствах більш регламентованих, ніж
сучасне радянське суспільство, не вдавалося добитися повного
нівелювання індивідуальности і стандартизації мислення, не вдавалося
на якийсь тривалий час позбавитися опозиції. Є така й в СРСР.

Одним з показників її існування служать періодичні репресивні акції
політичної поліції (КҐБ) та наявність у країні політв’язнів.

Громадяни СРСР знають, що за стриману навіть критику дій
керівної верхівки КПРС або єдиної допущеної в державі ідеології на них
чекають неминучі переслідування, а, можливо, не обминути й в’язниці.
Тому ясно, що за кожним із нас, політв’язнів, репресованих за
опозиційні виступи, стоять сотні й тисячі людей, які думають так само,
як і ми, які не втратили здатности до самостійного мислення, але
прилюдно висловити свої погляди не наважуються.

Керівництво КПРС і повністю підлегла йому преса чутливо
реагують на відгуки в США про питання міжнародного відпруження —
на ті, що їм вигідні, і поборюють ті, які є відмінної оцінки.

Думаю, Пане Президенте, Ви теж могли б узяти до уваги думку
політичної опозиції в СРСР, репрезентованої, передовсім,

114

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

політв’язнями. Беру на себе сміливість твердити, що висловлювані тут
думки не є тільки моїми особистими, але віддзеркалюють настанову до
цієї проблеми широкого кола радянських політв’язнів різних націй.

Насамперед ми донині чітко не уявляємо, що все таки мається на
увазі під дуже часто повторюваною фразою "розрядка міжнародної
напруженосте”. Якщо в розрядці вбачати не короткочасну
коньюнктурну кампанію тактичного або навіть престижного характеру,
а розглядати її як перспективну довгочасну акцію, що має принести
полегшення всьому людству, то ясно, що розрядку ніяк не можна звести
лише до деякого стримування гонки озброєнь або до розширення
торгівлі. Очевидно, що міцну розрядку міжнародної напружености й
неможливість повернення до політики активної конфронтації може
забезпечити не стільки військове роззброєння, скільки демілітаризація
психіки. Дійсність, одначе, показує, що радянські керівники, особливо
Брежнєв, розуміють справу інакше.

Чи відомо Вам, Пане Президенте, що проголошення політики
розрядки міжнародних відносин керівники КПРС прямо пов’язали з
придушенням усілякої критичної думки всередині країни? ЦК КПРС
висунув тезу про посилення ідейної боротьби проти ідеологічних
диверсій світового імперіялізму в умовах розрядки, дуже схожу на
колишню тезу Сталіна про посилення клясової боротьби в СРСР в міру
наближення до комунізму, що була теоретичною платформою масових
репресій 30-40 років.Нині практика теж не відстає відтеорії.Починаючи з
1972 року, в ряді республік СРСР (у Росії, на Україні, у Вірменії, у
республіках Прибалтики) прокотилася найпотужніша за післясталінські
часи хвиля політичних арештів та жорстоких вироків на неконституцій¬
них судових процесах (переважно закритих). Ще більшого розмаху
набрали позасудові переслідування. Для посилення ролі армії та
політичної поліції вперше за останні десятиріччя міністри оборони та
КҐБ були введені до Політбюра ЦК КПРС, яке де-факто стало вищим
органом державної влади в нашій країні.

Ви, Пане Президенте, підписуєте міждержавні угоди не з керівником
держави, а з лідером правлячої партії.

Особливо масовою й жорстокою була кампанія репресій 1972-73
років на Україні. Кілька десятків осіб було кинено за ґрати або у
психіатричні лікарні, зачиненого (в’язничного) типу. Під час цієї
кампанії сліди "ідеологічних диверсій” знаходили у віршах поетів та
картинах художників, у літературознавчих та публіцистичних статтях,
навіть в інтимному листуванні та робочих заготовках літераторів. Якби
щось подібне відбувалося в США, то задля того, щоб Ваші спів¬
вітчизники навчилися "одностайно схвалювати” дії влади, половину з
них довелося б посадити до в’язниць, а половину перетворити на
в’язничних наглядачів.

Слідчі КҐБ навіть не приховують від нас, арештантів останніх
років, що вони поставили перед собою завдання за кілька років

115

повністю викоріняти всяку опозицію, яка, мовляв, заважає проведенню
політики розрядки, відкрито заявляючи перед усім світом про різні
наболілі проблеми СРСР. Особливу ненависть каральних органів
викликають спроби видвигнути національну проблему. Тому, як це не
парадоксально, ми в’язні 1972 та наступних років, уважаємо себе
жертвами політики розрядки, і покищо це один з найбільш реально
відчутних її наслідків.

Саме тому ми, політичні в’язні СРСР, вважаємо важливою й
своєчасною поправку Конгресу США до законопроекту про торгівлю,
хоча, коли вірити радянській пресі. Ви, Пане Президенте, поставилися
до цієї поправки негативно. Радянська пропаганда різко критикує
поправку Конгресу, яка узалежнювала надання Радянському Союзові
упривілейованого статусу в торгівлі та уділенні кредитів від забезпечен¬
ня свободи виїзду громадян з СРСР. Радянська преса називає цю умову
втручанням у внутрішні справи СРСР. Ми таке пояснення прийнятого
Конгресом закону вважаємо нелогічним.

Поправка не ставить питання про зміну існуючого в СРСР режиму
або обов’язкової ідеології. Ідеться тільки про виконання однієї з аксіом
демократії, чітко висловленої в п. 13 "Загальної декларації прав
людини”, прийнятої ООН, та в Міжнародному пакті про громадянські і
політичні права. Якщо, ратифікувавши ці документи з метою'
пропаганди, керівники СРСР у той же час не хотять їх дотримуватися,
то чи не буде такою ж і доля голослівних та гучних деклярацій,
прийнятих у ході кампанії щодо відпруження? Зрозуміло також, що
коли критично мислячій частині радянських громадян забезпечиться
альтернатива до мордовських та пермських таборів і "психушок”, а
саме — можливість виїхати за межі країни, то це, не міняючи
докорінним чином існуючого в СРСР режиму, все ж може привести до
деякої його гуманізації. А це в свою чергу може стати передвісником
дійсного, а не паперового послаблення напруження в міжнародних
відносинах.

Ми, радянські політичні в’язні, підтримуємо позицію Конгресу
США як таку, що може корисно вплинути на нашу важку долю
потенційно вічних в’язнів цієї системи. Я особисто звернувся 1 березня ц.
р. до Президії Верховної ради СРСР з заявою про зречення радян¬
ського громадянства і з проханням випустити мене поза межі СРСР. З
подібними, досі безуспішними, заявами зверталися до радянських
установ також інші громадяни, що належать до різних націй СРСР.

Хочеться вірити, Пане Президенте, що, справді турбуючись долею
процесу розрядки міжнародної напружености, Ви, під час Вашої зустрічі
з Брежнєвим або іншим шляхом, звернете увагу радянських керівників
на питання про вільний виїзд громадян з СРСР і вкажете, що
неможливо тривало і серйозно послабити напруженість у міжнародних

116

сІі^ШгесІ Ьу икгЬіЬ1іоі:ека.ог§

відносинах при збереженні прийнятого в СРСР курсу на придушення
всякої критичної думки.

З пошаною
Вячеслав Чорновіл,

1 серпня 1975 року український журналіст, політв’язень

РОСІЙСЬКИЙ ДИСИДЕНТ В. БУКОВСЬКИЙ ЗАСУДЖУЄ
РУСИФІКАЦІЮ

о

Нью-Йорк. (Пресова Служба ЗП УГВР). На Захід продістався
відкритий лист російського політичного в’язня Володимира Буков-
ського, що його він вислав в літі 1975 року до А. Косигіна, голови Ради
Міністрів СРСР. Подаємо повний текст листа:

Голові Ради Міністрів Косигіну — Відкрите письмо.

Ще раз про русифікацію і націоналізм.

Громадяне Голово Ради Міністрів! Конкретні факти недавнього
минулого, які стали мені відомі цими днями, примушують мене від¬
мовитись від мого власного принципу і звернутися до Вас, хоч я
заздалегідь свідомий, що практичної користи з цього не буде. Ніхто ні
разу не зумів наблизити Ваше трансцендентальне існування на
кремлівських висотах до долі політичних в’язнів СРСР, яких Ви
називаєте особливо небезпечними державними злочинцями. Ні
голодівки, ні хвороби, ні самогубства. Але я не політик. Що ж, нехай
мої слова й нічого на змінять. Сьогодні я зобов’язаний висловитися. Це
мій обов’язок, обов’язок росіянина.

У квітні 1975 року в Уральському концтаборі ВС-389/35 відбулася
розмова заступника начальника установи ВС-389, капітана Шарікова з
моїм товаришем Чекаліним. Шаріков недвозначно вмовляв в Чекаліна
шовіністичні настрої, вимагав від нього, як від росіянина, пірвати
взаємини з жидами, українцями і т. п.

Я — росіянин. І мені боляче за мою країну, в якій офіційні особи
відкрито проповідують шовінізм, де русифікація піднесена до ранґи
державної політики. Цивільний шлюб радянської влади з електри¬
фікацією показався лезбійським; він не дав народам інтернаціоналізму.

За що мають любити мене, росіянина, студенти Чехословаччини і
Польщі, селяни Литви і України?

Можна здеморалізувати Івана Дзюбу, але ж не Дзюба породив
русифікацію України, а вона — Дзюбу.

Мені боляче, що Росія є тюрмою народів у більшому масштабі ніж
це було 60 років тому, а в тюрмі люди не живуть з власної волі.

Я — росіянин по національності, культурі, мові, заявляю: в СРСР

існує національна дискримінація і примусова русифікація. У цьому
переконали мене роки таборів і тюрми.

Ось так впродовж одного року ув’язнення в таборі ВС-389 я став
свідком багатьох прикладів цього. Ваші опричники в голубих пагонах із
Скальпінського ОКГВ, Афанасов, Крапавичук і Утиро, неодноразово
поширювали через свою агентуру у зоні антисемітську дезінформацію,
батогом і медівником насаджуючи у зоні міжнаціональну ворожнечу. А
в грудні 1974 року вони пробували фізично розправитися з в’язнями-
євреями руками своїх агентів з поліцаїв, вбивців і пройдисвітів. У
лютому 1975 року капітан Утиро відкрито висловив Ягманові свої анти¬
семітські переконання, пробуючи при тому навіть теоретично їх
обґрунтувати.

Насильна русифікація проводиться не тільки самим фактом вивозу
українців, вірмен, литовців і інших на "перевиховання” до Росії, але й
свідомим "перевиховуванням” в дрібницях: в затримці листів на націо¬
нальних мовах, в забороні інших, крім російської мови під час побачень
і т; п. Принцип "діли і пануй” — основна практика "перевиховування”
політв’язнів СРСР. Постійні намагання нацькувати росіян на українців,
вірмен і т. д., усіх на росіян, а євреїв — на українців...

А все ж таки інтернаціоналізм існує. Якраз тут, в середовищі т. зв.
"буржуазних націоналістів”, яких є більшість серед політв’язнів. 1 якщо
націоналістами є Будаґян, Альтман, Калиниченко, Світличний,
Шахведрян, Лук’яненко, Глузман, Антонюк — то і я націоналіст.
Український, вірменський, єврейський, литовський, чеський, польський,
новозеландський, перуанський, бо демократія — це свобода і людини і
поодиноких народів. На жаль, я примушений закінчити, бо мене
підганяють.

Червень-липень 1975

Владимир Буковський
(Владімірська тюрма)

П. С. Пробачте, але зрозумілі міркування примушують мене
відправити це відкрите письмо далеко не "відкритим” способом. Ваші
тюрми не є найкращим місцем для щирих листів .

”БУДНІ МОРДОВСЬКИХ ТАБОРІВ” ВЯЧЕСЛАВА
ЧОРНОВОЛА І БОРИСА ПЕНСОНА ЗМАЛЬОВУЮТЬ
ЖИТТЯ В МОРДОВСЬКИХ КОНЦТАБОРАХ

Нью-Йорк (Пресова Служба ЗП УГВР). За кордони СРСР вивезено
новий, п’ятдесятисторінковий документ Самвидаву п. н. "Будні
мордовських таборів”. Авторами документу є Вячеслав Чорновіл і
єврейський художник Борис Пенсон.

"Будні мордовських таборів" це один з важливіших і найновіших
документів — він написаний у червні 1975 року. У ньому розповідається

118

<іі§іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

про переслідування в’язнів за національні, релігійні й політичні
переконання, про важкі умови таборового життя, про знущання
адміністрації над в’язнями, про заборони зустрічатися з родичами і про
нелюдський режим харчування та лікарської опіки в таборах. "Будні”
подають точні інформації про процеси в Україні, Вірменії, Литві й про
антиєврейську кампанію в СРСР останніх років.

У документі є також інформації про самооборонні акції в’язнів —
голодівки, петиції до влади, спільні листи в обороні жінок-політв’язнів.
У "Будні” включені листи Василя Стуса до Президії Верховної ради
СРСР; Святослава Караванського до першого секретаря Мордовського
обкому КПРС; П. Айрикяна до прокурора Мордовської АРСР; Бориса
Пенсона до начальника оперативного режиму табору Но. 385 та інші.
Що важливіше, "Будні” кидають чимало світла на справжній, не
фальшований інтернаціоналізм і дружбу в мордовських концтаборах
в’язнів різних національностей — українців, євреїв, вірменів, литовців та
інших, які в одному фронті ведуть боротьбу за свої права і заступаються
один за одного.

Повний текст "Буднів мордовських /таборів” вийде як частина
збірки документів Самвидаву у видавництві "Сучасність”. Текст цього
документу надрукував також єврейський університет в Єрусалимі.

ВАСИЛЬ СТУС ПОРАНЕНИЙ У ТАБОРІ. ВАСИЛЬ
ЛІСОВИЙ ПОКАРАНИЙ НА ПІВ РОКУ КАРЦЕРУ. ЮРІЙ
ГОРОДЕЦЬКИЙ ПЕРЕВЕЗЕНИЙ ДО ВЛАДІМІРСЬКОЇ
ТЮРМИ

Нью-Йорк (Пресова Служба ЗП УГВР). З Радянського Союзу наспіли
нові вістки про ситуацію українських в’язнів у концтаборах СРСР.
Поета Василя Стуса, що був заарештований у січні 1972 року і
засуджений на 5 років таборів і 3 роки заслання, важко поранили в липні
1975 року на третьому таборовому пункті в Мордовії. Його поранив
колишній фашистський колаборант Сідельніков. Стуса перевезли до
таборової лікарні.

Василь Лісовий, колишній співробітник Інституту філософії
Академії Наук УРСР, заарештований 1972 року і засуджений на 7 років
таборів і 3 роки заслання, був покараний таборовою адміністрацією в
липні 1975 року на 6 місяців таборового ізолятора (ШІЗО — штрафний
ізолятор).

Юрій Городецький, український політичний в’язень, перебув 72 дні в
таборовій тюрмі. Після цього його перевезли до Владімірської тюрми.

Є також вістка про посилене релігійне переслідування в Україні.
При кінці літа м. р. у Хмельницькій області покарали Марію Іванівну
Власюк за те, що вона виховувала своїх дітей у релігійному дусі. Марія

119

Власюк належала до секти адвентистів. Її позбавили права опікуватися
власними дітьми.

Продовжуються також антиєврейські репресії. В Одесі засудили на 2
роки ув’язнення Лева Ройборда за те, що він, мовляв, ставив опір під час
арешту. В Харкові засудили на 3 роки Олександра Слиніна, бо він не
зголосився до війська. З цієї ж причини 6 червня м. р. заарештували в
Києві Якова Винарова.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ БОРИСА ПЕНСОНА У ДЕНЬ
ПОЛІТВ’ЯЗНЯ

Нью-Йорк (Пресова Служба ЗП УГВР). На Захід дістався відкритий
лист єврейського мистця Бориса Пенсона, якого він виготовив на день
ЗО жовтня, що його цього року, як і попередніми роками, політичні
в’язні СРСР відзначають голодівкою.

Пенсон був заарештований в 1970 році у зв’язку з голосним на¬
маганням групи євреїв захопити літак у Ленінграді і виїхати з СРСР.
Його засудили на 10 років ув’язнення. Він перебуває в мордовських
концтаборах і є відомий із спільних виступів з політичними в’язнями
інших національностей, зокрема з українцями. Текст відкритого листа
Пенсона такий:

У СРСР існує ретельно прихований таборовий варіант славетного
"соціалістичного інтернаціоналізму”. У ті ж самі бараки мордовських та
пермських концтаборів загнали вивезених з "суверенних” республік
патріотів — українців, вірменів, литовців, латишів, молдаван, євреїв...
Нас дійсно об’єднують споріднені прагнення і спільні терпіння. Але
сьогодні, в День політв’язня в СРСР, цілком природно, що кожний
повертається думками до свого народу та його проблем.

Майже перші мої дитячі спогади вже пов’язані з людьми, які
уособлюють собою радянський закон, докладніше — радянське без¬
законня. Слідчі міліції, співробітники КҐБ, прокурори й судді, судові
виконавці, оперативні уповноважені, в’язничні наглядачі... Довгою
зловісною низкою пройшли вони життям моїх рідних, а потім і моїм.

Коли я почав задумуватися, в чому причина цього лиха, я зрозумів,
що основним нещастям мого життя було те, що я, єврей, народився і
виріс у СРСР — країні, що, замість багатьох націй, які її заселюють,
запрограмувала утворити безликий, бездуховний конґльомерат під
назвою "радянський народ”.

"Єврейська національна культура — гасло рабинів та буржуїв, гасло
наших ворогів” — цю "філософську” думку керманича революції Леніна
реалізував, з характеристичною йому принциповістю ката, "великий
вождь народів” Сталін. Винищували не тільки єврейських письмен¬
ників, художників, учених — нищили синагоги, нищили єврейські

120

<іі§іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

могили. З надзвичайним лицемірством цей антисемітський погром
приховували за димовою заслоною фальшивої фразеології. Очевидно,
єврейський театр, школи, синагоги закрито ”на прохання євреїв”.
Звичайно, бо самі євреї вважають іврит реакційною мовою. І, очевидно,
завдяки піклуванню партії та особисто Леоніда Брежнєва, єврейське
питання, як і взагалі національне питання в СРСР, вирішене самим
існуванням радянського ладу, вирішене остаточно й безповоротно.
Тобто, нам залишили, здавалося б, єдино можливу сьогодні в СРСР
дорогу — асимілюватися, стати росіянами мовно, культурно і світо¬
сприйманням.

"Чому хлопці обзивають мене жидом? А хто це євреї?” — запитав
якось, прийшовши з школи, мій молодший брат. Це — один аспект
"вирішення” єврейського питання в щоденному житті. Секретна
відсоткова норма для євреїв, що поступають у ВУЗ-и — ще один його
аспект. Ні одної єврейської школи, ні одної книжки івритом, ні одного
підручника єврейської мови, — антисемітизм, який живе не тільки в
неосвічених низах, але ще більше в середовищі партійно-урядової
верхівки, — все це також "вирішення питання”.

Зрозумівши це бажання зробити з мене людину без душі, без
власної національної свідомости, я став сіоністом і звернув очі на мою
історичну батьківщину. Багато з нас пройшли за останні роки цю
нелегку дорогу самовизначення. Особливий підйом національного само¬
визначення євреїв почався після шестиденної війни 1967 року. Багато з
нас, як це буває, коли ваші рідні знайдуться в небезпеці, раптом відчули
з усією гостротою, як дорогий для них Ізраїль, відчули нерозривність
своєї долі з долею єврейської держави. Таке відродження з мертвих
"вирішеної” проблеми не підійшло під смак радянській владі. Почалася
кампанія придушення. Десять судових процесів над євреями в 1969-72
роках, 39 засуджених, жорстокі присуди, включно з карою смерти,
побиття та розігнання євреїв, які зібралися вшанувати пам’ять жертв
фашизму в 1971-72 роках у Румбулі біля Риги, в 1973 році в Бабиному
Яру в Києві — все це безуспішні спроби припинити процес зростання
єврейської свідомости дорогою безпосередніх репресій. Інший спосіб —
посилення пропаґандивної кампанії: радянська пропаганда, яка раніше
вважала, що краше не згадувати про євреїв у СРСР, раптом заговорила
про їх рівноправність, про широкі можливості для них у СРСР і про їх
"злидні” в Ізраїлі та на Заході. Кожну брехню можна чимсь
обґрунтувати. Дехто з євреїв, які виїхали з СРСР, дійсно стрінули
морально-психологічні труднощі, бо в сірій радянській дійсності вони
відвикли виявляти ініціативу та підприємливість, які є їх національними
рисами, і привчилися до Гарантованого середнього рівня животіння, для
досягнення якого не треба зусиль, до ”рівноправности” духовного та
матеріального убозтва.

Поодинокі випадки рееміграції євреїв, які раніше виїхали з СРСР,

121

пропаганда роздуває і узагальнює як доказ переваги радянського ладу.
А як пояснити поголовну втечу з Радянської України назад до Арґентіни
українців, які сюди повернулися? Що викликало велику скількість
реемігрантів з Вірменії? Чому вони знову покидають відзискану батьків¬
щину і втікають з вашого ”раю” до капіталістичного "пекла” —
назустріч усім щоденно описуваним вами страхіттям — кризі, інфляції,
безробіттю?

Очевидно, вростання в нове життя не проходить безболісно. Але чи
можна порівняти труднощі цього вростання, які не будуть існувати вже
для наступного покоління, з радістю набуття батьківщини і націо¬
нальної гідности?

Моєму братові, який виїхав до Ізраїлю, сьогодні ніхто не кине
образливе ”жид”; він тепер навчається в єврейській школі, говорить і
пише рідною мовою, вивчає рідну історію та культуру. Його перевага
над однолітками, які ще знаходяться в СРСР, незаперечна.

Нова політична ситуація та коньюнктурні інтереси СРСР пов’язані з
грою у ”відпруження” зломили радянські замки. Для багатьох євреїв,
яких подібно як мене й моїх товаришів намагалися посадити на лаву
підсудних, відкрилася щаслива можливість вирватися з Країни Рад.
Сьогодні скількість євреїв, які виїхали з СРСР, перейшла 100 тисяч. Але,
правдоподібно, ще не всі оцінили унікальність ситуації, яка завжди може
змінитися. Ще не всі цілком зрозуміли, що тут ні їм, ні їхнім дітям
немає майбутности. Що їм залишилася одна дорога — дорога
асиміляції. Що в можливих історичних катаклізмах євреїв на чужині
чекає доля багатомільйонних жертв фашизму й сталінізму.

Мені здається, що не в єврейському характері є скидати труднощі,
зв’язані з виходом у батьківщину, на плечі своїх дітей. Бо прийде день
— і діти запитають вас: "Чому ми тут? Чому ми на чужині?” Що ви
відповісте їм? Чи вони зрозуміють ваші вимовки про труднощі?

Можливість вирватися з СРСР коштує дорого. Дехто платить за неї
довгими роками мук за колючими дротами радянських концтаборів. Від
національної консолідації всього нашого народу, від мобілізації світової
громадської думки залежить сьогодні і наша свобода і, покищо
неіснуючі, певні правові Гарантії виїзду євреїв з СРСР.

Сьогодні, ЗО жовтня 1975 року, в День політичного в’язня в СРСР,

проголошуючи голодівку в знак протесту, я звертаюся до вас, спів-
вітчизняники, з найтемнішого закутка радянського ”раю” — з
мордовського концтабору: робіть усе можливе, щоб замки всеросій¬
ської в’язниці, які розімкнулися тепер, не замкнулися знову!

Барашево, ЖХ 385-3-5

Борис Пенсон

122

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

СТАНОВИЩЕ ДО АНТИСІОНІСТСЬКОЇ РЕЗОЛЮЦІЇ ОН

Нью-Йорк (УІС "Смолоскип”). Напередодні голосування в Об’єднаних
Націях над резолюцією, яка засуджує сіонізм, як форму расизму і якої
співініціятором була Українська РСР, "Смолоскип” — Організація
Оборони Людських Прав в Україні — вислала лист до голів усіх членів-
місій до ОН в Нью-Йорку, який підписали д-р Андрій Зварун, заступник
президента "Смолоскипу” для зовнішніх справ і Богдан Ясень, головний
редактор англомовних видань "Смолоскипу”. В листі читаємо м. ін.:

"Сьогодні світ іде до національної незалежности народів, чого
доказом є всезростаюча кількість держав, які постали з колишніх
колоніяльних імперій і стають членами Організації ОН. Це є визнання
факту, що лише в національній державі і лише національна батьківщина
може забезпечити право народу на існування як національної одиниці та
забезпечити його від національної дискримінації і занику національної
ідентичности й культури.

Ці принципи мають спеціальне значення для єврейського народу,
який протягом своєї довгої історії терпігі багато трагедій і нападів на
своє існування як народу.

Резолюція в справі сіонізму приходить цього тижня перед
Генеральну Асамблею. Ми вважаємо, що ця резолюція є задумана проти
самовизначення єврейського народу, проти його права на власну націо¬
нальну батьківщину, проти права на існування як окремої нації. Вона
виставить його на нові переслідування і дискримінацію, почерез які він
проходив цілі століття. Як така, вона є антисемітська, сама собою
расистська і є зневагою принципів, на яких побудовані ОН. І саме тому
ми закликаємо Вас голосувати проти цієї резолюції.

Ми зокрема почуваємося до обов’язку звернутися до Вас, бо серед 25
підтримувачів резолюції про сіонізм є також Українська РСР...

Уряд Української РСР не може легітимно претендувати на
репрезентацію українського народу...

1. Українська РСР не має приміщення для своєї місії до ОН, а
вживає будинку, який є власністю уряду СРСР.

2. Члени української делегації живуть в будинку, який є також
власністю СРСР.

3. Реєстр голосування української делегації в ОН є доказом
цілковитої однозгідности з лінією делегації СРСР.

4. Українська РСР не має дипломатичних зносин ні з однією
країною світу. Вона не має дипломатичних зносин навіть з країнами
східньоевропейського соціялістичного бльоку.

5. Україна не має своєї власної валюти, війська, поштової чи
економічної системи, яка б відповідала потребам українського народу.

Уряд Української РСР не має морального права представляти себе
противником національної дискримінації і расизму... Ми вважаємо

123

зокрема обурливим факт, що співініціятором антисіоністської резолюції
не є уряд СРСР, а його маріонетка — уряд Української РСР, єдиний
з-поміж східньоевропейських чи європейських країн.Ми вважаємо це за
ще одну брутальну спробу радянського уряду увіковічнити міт про
український антисемітизм. Це сталося саме тоді, коли українці і євреї в
СРСР стали найсильнішими противниками політики радянського уряду
русифікації неросійських націй та пониження релігії і національної
культури в Радянському Союзі. Це сталося тоді, коли українці і євреї,
після довготривалої ворожнечі, спричиненої трагічними обставинами
історії української землі і політики "діли і пануй” чужинних наїзників,
почали знаходити спільне вирозуміння і взаємопошану та стають
спільно до боротьби проти всіх форм безправ’я і дискримінації в
радянському суспільстві. Цей засіб уряду СРСР слід уважати
продовженням обрахованої кампанії наставляти євреїв проти українців, а
українців проти євреїв, щоб могти легше їх разом поневолювати.

Ми вважаємо антисіоністську резолюцію загрозою для існування
О’бєднаних Націй і ще раз просимо Вас голосувати проти неї. Для нас
дуже важливо, щоб Ваш уряд правдиво оцінив ролю, яку тут відіграє
уряд Української РСР. Цей уряд не є голосом українського народу, а
голосом раба, маріонеткового уряду, який топче принципи ОН про
братерство між народами.

З пошаною

Андрій Зварун, Богдан Ясень, редактор Інформаційної

заст. президента Служби "Смолоскипу”

124

сіі^Шгесі Ьу икгЬіЬ1іоіека.ог§

З життя українців у світі

Ще в 1971 році нью-йоркський хор "Думка” відновив дитячий хор
”Молода Думка” (хлопці і дівчата у віці від 7-14 років).

Про успіхи, труднощі та пляни на майбутнє "Молодої Думки”
розповіли на зустрічі з представниками преси та українських
організацій, що відбулася 12-го листопада в Українському Народному
Домі в Нью-Йорку, мистецький керівник хору Семен Комірний та
опікун-адміністратор Богдан Бідяк. Семен Комірний, — це 27-літній
уродженець Закарпаття, який понад два роки тому прибув з України на
сталий осідок в Нью-Йорку. Музичну освіту — дириґентура, теорія
музики і співу — Семен Комірний здобував у Львові та Ужгороді. До
свого виїзду з УРСР С. Комірний провадив вісьмома різними хорами,
в тому двома дитячими.

Сьогодні ”Молода Думка” складається з п’ятьох відділів у районах
Мангаттен, Квінс, Гемстед, Йонкерс та Пассейк. Всі відділи вивчають
однаковий репертуар, а перед концертами з’їжджаються на спільні
проби. Повний хор, стан якого міняється з огляду на вік дітей, під
сучасну пору нараховує понад 120 дітей. Протягом свого п’ятилітнього
існування "Молода Думка” проспівала ЗО пісень, вивчаючи пересічно 6-7
пісень в рік. Репертуар хору різноманітний, здебільша аранжований на
2, 3, а то й 4 голоси. Крім пісенного репертуару, юні хористи вивчають
дві дитячі опери: Лисичка, Котик і Півник К. Стеценка і Коза‘Дереза,
М. Лисенка, яку запляновано поставити 1976 року.

Хор "Молода Думка” торік узяв участь у вісьмох концертах, в тому
два перші самостійні — 22 серпня на оселі ”Верховина” та 16 листопада
в Пассейку. Запляновано самостійний концерт 18 січня 1976 року у Нью-
Йорку та участь у ювілейному концерті 4 квітня матернього хору
"Думка” у Тавн Голлі в Нью-Йорку. До того ж хор "Молода Думка”
готується до запису повної самостійної платівки.

У Монтреалі, Канада, 25 жовтня 1975 року розпочав своє перше
північно-американське двотижневе турне відомий Візантійський чоло¬
вічий хор з Утрехту, Голляндія, під диригенту рою професора музико-
логії в Утрехтському університеті, Мирослава Антоновича. Створений
25 років тому хор складається виключно із голляндців, любителів
української пісні. Серед 40 співаків — видатні громадяни,
професіоналісти та урядовці міста Утрехту. Репертуар хору складається
з українських релігійних, світських та народних пісень.

125

У Нью-Йорку, США, нагло помер 11 листопада 1975 року на 68
році життя маляр-експресіоніст Володимир Ласовський. Покійний
народився в 1907 році в Західній Україні. Він був учнем школи Олекси
Новаківського у Львові та Ф. Леже в Парижі (1933 р.). Був співорганіза-
тором мистецької групи ”Руб” та членом АНУМ (Асоціяція Незалежних
Українських Мистців утворена у Львові 1931 року, зліквідована
радянською владою в 1939 році) та брав участь у багатьох українських
та міжнародних виставках. На еміграції (в Австрії, Арґентіні, а з 1957
року в Нью-Йорку), Володимир Ласовський не тільки малював, але й
брав активну участь в громадському житті та часто виступав у пресі на
мистецькі, культурні та загально-громадські теми. В 1973 році він був
обраний головою Ради для Справ Культури при Світовому Конгресі
Вільних Українців.

У Торонті, Канада, у суботу 1 листопада 1975 року помер на 76-ому
році життя видатний український журналіст та письменник, Василь
Софронів-Левицький. Покійний народився 14 грудня 1899 року в селі
Стриганцях в Західній Україні в родині Євгенії з Шухевичів і о.
Софронова Левицького. Після закінчення першої світової війни вступив
до Тайного українського університету. у Львові. Вчився також в
Празькому університеті, а опісля в Сорбонні в Парижі. В серпні 1917
року зголосився до Українських Січових Стрільців і брав участь в
обороні Львова. Попавши в полон 4 листопада 1918 року, перебував у
таборі полонених в Домб’ю аж до закінчення війни.

У Львові Василь Софронів-Левицький був співредактором
Літопису Червоної Калини, редактором Господарсько-кооператив¬
ного Часопису та співробітником щоденника Діло. На еміграції в Канаді
(з 1950 року) він був редактором тижневиків Вільне Слово і Новий Шлях,
та довголітнім головою Спілки Українських Журналістів Канади.

Свою літературну творчість Василь Софронів-Левицький почав ще
на рідних землях, видавши три збірки оповідань: Під сміх війни,(\92І),
Грішник (1927) та Липнева отрута (1934). Остання ввійшла цілістю до
збірки вибраних творів автора п. н. Липнева отрута, виданої 1972 року
в-вом "Новий Шлях” у Канаді й нагородженої на конкурсі ім. Івана
Франка. Ще у Львові були'видані переклади Василя Софронова-Левиць-
кого з французької і німецької літератур. На еміграції, крім уже згада¬
ної збірки вибраних творів, вийшли: збірка п’єс для молоді Юний
Скоморох (Театральна бібліотека, 1972), збірка п’єс для театрів малих
форм Під веселим оборогом (Театральна бібліотека, 1974), та репортаж
про поїздку по українських поселеннях в Югославії, Чехо-Словаччині й
Польщі Кланялося вам три України Новий Шлях”, 1970). До друку
здані його спогади з таборового життя.

126

сІі§;іі:І 2 е<і Ьу икгЬіЬІіоІека.ог^

Яких 20,000 українців Торонта та інших осередків українського
поселення в Канаді та Америці взяли участь у відкритті і посвяченні
пам’ятника Лесі Українки роботи скульптора Михайла
Черешньовського з Америки в торонтському Гай-парку в неділю 19
жовтня 1975 року. В урочистостях, які почалися в суботу 18 жовтня,
взяли також участь представники канадського федерального та
провінційних урядів, репрезентанти крайових та місцевих українських
установ. Після молебня в наміренні українського народу, що його
відслужило духовенство Української Греко-Православної Церкви під
проводом Владики Михаїла та Української Католицької Церкви під
проводом Владики Ізидора Борецького, пам’ятник відслонив канадський
федеральний міністер праці Джон Мунро, який відає справами багато-
культурности, в асисті Ізидори Борисової, сестри Лесі Українки, та
Ярослави Іванчук, голови Центрального Комітету Союзу Українок
Канади. У своєму слові, міністер Мунро підкреслив великий вклад
українців у канадську культуру — "найкращим виявом і прикладом чого
є пам’ятник Лесі Українки, великої поеіжи та борця за свободу”.

■ У видавництві "Сучасність” в грудні 1975 року появились дві нові
публікації — збірка документів в російській мові п. н .Національне
питання в СРСР (Национальньш вопрос в СССР), що її упорядкував
Роман Купчинський, та дослідний есей Юрія Лавріненка п. н. Василь
Каразин — Архітект Відродження. Збірка документів про національне
питання містить самвидавні документи неросійських народів СРСР, в
тому числі українські, вірменські, латвійські, литовські, естонські,
кримсько-татарські, білоруські, грузинські, єврейські та інші. Праця
Юрія Лавріненка про Василя Каразина — це перший, складний, виданий
без російської цензури, образ засновника Українського Відродження на
переломі 18-19 віків, що його російська історіографія присвоює собі.

У Нью-Йорку 24 жовтня 1975 року відбулися Установчі Збори
Світового Об’єднання Українських Професійних Музик (СОУПРОМ).
Збори прийняли загальну організаційну схему Об’єднання в такому
укладі: екзекутива президії буде доповнена діловим осередком, що буде
складатися з комісій з визначеними функціями: педагогічна,
кваліфікаційна, видавнича, організаційно-концертова, пресово-інфор¬
маційна. В країнах українського поселення постануть Представництва
СОУПРОМ-у, а їхні голови стануть членами Головної Президії. Збори
вибрали Президію Об’єднання у такому складі: голова — Антін
Рудницький, заступники — Дарія Каранович, Ігор Соневицький, Андрій
Добрянський, Рафаїл Венке, секретарі — Андрій Шуль, Марія
Мурована, скарбник — Марта Цибик.

127

Зміст

4 Богдан Кравців

7 Богдан Бойчук: Думки про Глосарій Богдана Кравцева.

ЛІТЕРАТУРА І МИСТЕЦТВО
15 Василь Стус: Із збірки Веселий Цвинтар.

18 Святослав Гординський: Поезія Михайла Драй-Хмари і її
переклади французькою мовою.

29 Ліда Палій: Лист з Маляґи про сонце, помаранчі та інше...

38 Микола Шлемкевич: Проводжаючи Івана Багряного.

ДОКУМЕНТАЦІЯ І ПУБЛІКАЦІЇ
44 Василь Стус: Я обвинувачую.

48 Будні мордовських таборів. Уклали Борис Пенсон і Вячеслав
Чорновіл.

ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

64 Мирослав Прокоп: Роман Шухевич-Чупринка й УПА і ОУН в 1943-
44 роках.

НА АКТУАЛЬНІ ТЕМИ
76 Анатоль Камінський: Яка еволюція?

92 Львів’янин: За приязнь і дружбу між нашими народами.

99 Адріян Каратницький: Міжнародна хроніка.

РЕЦЕНЗІЇ, КРИТИКА

103 Юрій Лавріненко: Першоджерельна книжка до історії модерного
українського театру.

109 Дарія Сіяк: Неповна бібліографія.

ПО Ананій Діброва: Книжка варта уваги.

ОГЛЯДИ І НОТАТКИ

114 Звернення В. Чорновола до президента Форда.

117 Російський дисидент В. Буковський засуджує русифікацію.

118 ”Будні мордовських таборів” Вячеслава Чорновола і Бориса

Пенсона змальовують життя в мордовських концтаборах.

119 Василь Стус поранений у таборі. Василь Лісовий покараний на пів
року карцеру. Юрій Городецький перевезений до Владімірської
тюрми.

120 Відкритий лист Бориса Пенсона у день політв’язня.

123 Становище до антисіоністської резолюції ОН.

125 3 життя українців у світі.

сІІ£Іі:І2е<і Ьу икгЬіЬІіоіека.ог^

Адреси наших представників

УМОВИ ПЕРЕДПЛАТИ

Австралія:

ЬіЬгагу & Воок Зирріу

місячника «СУЧАСНІСТЬ»

16 а Ргозресі Зігееі
Сіепгоу, Уіс. — 3046

на

1976 рік

Арґентіна:

М. ДУазуїук

одно число:

річно:

Соорегаїіуа <1е Сгедіїо

Австралія

”КепасішіепЮ”

1,—

10.—дол.

Мага 144

Виепоз Аігез

Австрія

ЗО.—

300.—шил.

Велико-

Мг. 5. >Уазу1ко

Англія

0.50

7— фун.

брітанія:

4, ТЬе Ноііо^з

5і1уег<1а1е, ЛА^іІГогсі

Арґентіна

Бельгія

2.00

50. —пез.

КоИіп^Нат

75.—

750.—бфр.

Канада:

І. ЕІіазЬеУзку

Бразілія

2.—

50,— н. круз.

118 Месіїапсі 51.

Тогопіо 165, От.

Венесуеля

2.—

20.—ам. дол.

США:

С. Ьораіупзкі

Голляндія

5.- .

50.—гул.

875 ^езі Еп<1 Аує.

Канада

2.-

20.—к. дол.

Арі. 14 В

^\у Уогк, N. V. 10025

Німеччина

4.—

40.—нм

Швейцарія:

Ог. Котап Ргокор

США

2.—

20.—ам. дол.

аііе Еашізігаззе 22

Франція

7,—

70.—ффр.

8803 КйзсНІікоп

Швайцарія

6.—

60.—шфр.

Швеція:

Кугуїо НагЬаг

Вох 62

Нис1<Ііп8е

Додаткові кошти пересилання на¬

Передплати з усіх інших країн

шого журнале летунською поштою

просимо надсилати безпосередньо на

до Канади і США становлять 9. —

адресу видавництва.

| дол. річно.

ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ

Просимо всіх наших вельмишановних передплатників і кольпорте-
рів, які висилають чеки прямо на нашу адресу, виготовляти їх
обов’язково на ЦкгаіпізсЬе ОезеІІзсЬаії Ліг Аизіапсіззішііеп е. V.

Чеки, виготовлені на «Сучасність» чи на окремі прізвища праців¬
ників нашого вид-ва, утруднюють і деколи унеможливлюють їхню
реалізацію.

Адреси для вплат:

ІІкгаіпізсЬе СезеІІзсЬаГі

ЯГг Аизіапсіззіїиііеп е. V.

8 МііпсЬеп 2, Кагізріаіг 8/III

Вапккопіо: ОеиІзсЬе Вапк А. О.

8 МііпсЬеп 2, Ргошепасіеріаіг

Кіо №.: 22/20457

РозІзсЬесккопІо: Р5сЬА МйпсЬеп

ПАНОРАМА НАЙНОВІШОЇ ЛІТЕРАТУРИ В УРСР

Поезія — Проза — Критика. Видання друге, пере¬
роблене і доповнене, Упорядкування, вступні статті і
біографічні довідки Івана Кошелівця, Мюнхен, 1974, 700
стор.

Хрестоматія поезії, прози і критики старшого,
середнього і молодих поколінь в сучасній літературі
Української РСР.

Ціна 15.00 дол.

БОГДАН КРАВЦІВ

ГЛОСАРІЙ, АІзО ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ТАЄМНИХ,
ПРИЗАБУТИХ, І НЕ ЗАВЖДИ ЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

Сонети, Реґенсбурґ — Рутерфорд, 1949-1974, 73 стор.
Віньєта, заставки і кінцівки роботи мистця Якова
Гніздовського.

Збірка сонетів, написаних в 1945-1948 роках під час
перебування автора у Західній Німеччині. У поетичній
творчості Богдана Кравцева Г посарій — одинадцята
книжка поезій.

Ціна 3.50 дол.

ОЛЕКСА ВЕРЕТЕНЧЕНКО

ЗАМОРСЬКІ ВИНА

Поезії, Мюнхен, 1974, 122 стор. Обкладинка Якова
Гніздовського.

Нова збірка поезій українського еміграційного поета
Олекси Веретенченка, автора збірок поезій Перший грім
(1939), Дим вічности (1951), історичної поеми Чорна
долине (1952) і перекладу Байронової поеми Мазепа
(1959).

Ціна 3.60 дол.

Ьу икгЬіЬІіоіека.о